Структура роботи

Науково-дослідна робота повинна мати певну логічну побудову, послідовне та завершене дослідження відповідного до мети і завдань кола питань. Цьому сприяє така її структура:

1. титульний аркуш;

2. зміст роботи;

3. вступ;

4. основна частина роботи, структурована за бажанням автора;

5. заключна частина (висновки);

6. додатки;

7. список використаної літератури.

Обсяг науково-дослідної роботи становить 15-20 сторінок формату А4 комп’ютерного набору ( без додатків), з яких вступ і висновки займають по 1-1,5 сторінки.

Вступ має містити обґрунтування актуальності обраної теми, її наукове і прикладне значення, основну мету і завдання дослідження.

Основна частина складається з трьох розділів.

Перший розділ – це теоретичні основи проблеми, яка розглядається. Він виконується на основі вивчення літературних джерел і включає питання, які розкривають найважливіші теоретичні аспекти проблеми. Значення теоретичного розділу полягає в тому, щоб розкрити економічну сутність проблеми.

Друга частина повинна розкрити сучасний стан проблеми економічного суб’єкта, як змінювалися ті чи інші показники, що це спричинило, які можливі наслідки, а також розглянути економічну політику держави щодо цього питання.

Останній розділ основної частини науково-дослідної роботи повинен відобразити власну думку виконавця цієї науково-дослідної роботи щодо проблеми, яка досліджувалася; було б доцільним розглянути досвід зарубіжних країн у рішенні такої проблеми, які альтернативні програми вирішення ситуації пропонуються українськими чи зарубіжними економістами.

У висновках викладають найважливіші результати досліджень, коротко формулюють власну оцінку стану питання.

Вимоги до оформлення роботи

Науково – дослідну роботу виконують рукописним способом (розбірливим почерком) або за допомогою комп’ютерної техніки, на одній стороні аркуша білого паперу формату А 4 (210х297 мм) до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту для рукописного варіанту - 1,8 мм. При використанні комп’ютера текст друкується з використанням шрифтів текстового редактора Microsoft Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Текст науково – дослідної роботи необхідно розміщувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве - 15 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Мова написання роботи – українська.

Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту випускної роботи повинна бути однаковою.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання науково – дослідної роботи, можна виправляти методом підчищення або зафарбовування білою фарбою і нанесення на тому ж місці або між рядками виправленого тексту.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам (1,24см).

Текст основної частини науково – дослідної роботи поділяють на розділи, підрозділи та пункти.

Заголовки структурних частин науково – дослідної роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам (пропуск однієї строки).

Кожну структурну частину науково – дослідної роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу НДР не входять додатки і список використаних джерел, але всі сторінки зазначених елементів науково – дослідної роботи підлягають суцільній нумерації.

3.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою науково – дослідної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок науково – дослідної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Приклад оформлення титульного аркушу науково – дослідної роботи наведено в додатку А .

Такі структурні частини науково – дослідної роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини випускної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП». Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі випускної роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі науково – дослідної роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл.1.2».

Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

3.3. Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках науково – дослідної роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Приклад

Рис. 3.1. Рівень мінімальної та середньої зарплати по підприємству

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій та діаграм повинна забезпечувати їх чітке відтворення. У НДР слід застосовувати лише штрихові ілюстрації.

3.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.

Приклад

Таблиця 3.1

Вилов риби та видобуток морепродуктів українськими судами, т

Район вилову	2000		2004		2007
	обсяг видобутку	% до загального обсягу	обсяг видобутку	% до загального обсягу	обсяг видобутку	% до загального обсягу
Внутрішній район вилову	38210	10,91	38011	12,96	37396	14,08
Риболовна зона України	56990	16,28	93030	31,73	61176	23,03
200 - мільна зона прибережних вод інших країн	175033	50,0	153324	52,29	149622	56,34
Відкрита частина світового океану	79854	22,81	8840	3,01	17391	6,55
Загалом	350087	100	293205	100	265585	100

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Заголовки і підзаголовки вказують в однині.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

3.5. Переліки

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад

- галузева приналежність підприємства;

- розмір підприємства:

1) мале підприємство;

2) середнє підприємство;

3) велике підприємство;

- структура підприємства.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

3.6. Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Номер формули зазначають на рівні формули в круглих дужках арабськими цифрами у крайньому правому положенні на рядку. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках й об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і спрямовано в сторону номера.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад

, (2.1)

, (2.2)

де Фв – фондовіддача;

Фе – фондоємкість;

В – вартість зробленої за рік продукції;

- середньорічна вартість основних фондів.

3.7. Посилання

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками до крапки в кінці речення.

Джерела у списку можна розміщувати у порядку появи посилань у тексті, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державних стандартів ГОСТ 7.1-84, ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.12-93. Приклади оформлення списку використаних джерел наведено у додатку Г.

3.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження науково – дослідної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є,З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатку В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатку Д; формула (А.1) - перша формула додатку А.