8. Правонаступництво у відношенні державних архівів та боргів.

Віповідно до ст. 20 Віденської конвенції 1983 р. державні архіви держави-попередниці – це сукупність документів будь-якої давнини та роду, вироблених або придбаних державою-попередницею в ході її діяльності, які на момент правонаступництва належали державі-попередниці відповідно до її внутрішнього права та зберігалися нею безпосередньо або під її конролем як архіви для різних цілей.

Датою переходу державних архівів є момент правонаступництва держав. Як правило, перехід державних архівів держави-попередниці до держави-правонаступниці відбувається без компенсации.

Якщо державою-правонаступницею є нова незалежна держава, то архіви, що належали її території, є об’єктом правонаступництва та переходять до нової незалежної держави.

У випадку поділу держави на дві та більше держав-правонаступниць і якщо відповідні держави не домовилися інакше, то частина державних архівів, що знаходяться на території даної держави-правонаступниці, переходить до цієї держави.

Наприклад, відповідно до Угоди про правонаступництво державних архівів колишнього СРСР 1992 р. передбачає перехід під юрисдикцію держав-учасниць СНД державних архівів та інших архівів Союзного рівня, що знаходяться на їхній території. Сторони даної Угоди мають право на повернення тих фондів, які сформувалися на їхній території та у різні часи опинилися за їх межами.

Державний борг держави-попередниці – це будь-яке фінансове зобов’язання держави-попередниці у відношенні іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб’єкта міжнародного права, що виникл відповідно до міжнародного права.

Перехід державних боргів тягне за собою припинення зобов’язань держави-попередниці та виникнення зобов’язань держави-правонаступниці у відношенні державних боргів, які переходять до держави-правонаступниці. Датою переходу державних боргів є момент правонаступництва держав.

Коли частина території держави передається цією державою іншій державі, перехід державного боргу держави-попередниці до держави-наступниці регулюється угодою між ними.

У випадку відсутності такої угоди дерожавний борг держави-попередниці переходить до держави-правонаступниці у справедливій долі з урахуванням, зокрема, майна, прав та інтересів, які переходять до держави-правонаступниці у зв’язку з відповідним державним боргом.

Якщо держава-правонаступниця є новою незалежною державою жоден державний борг не переходить до неї, якщо інше не передбачається відповідною угодою.

Коли дві або більше держави об’єднуються і тим самим утворюють одну державу-правонаступницю, державний борг держав-попередниць переходить до держави-правонаступниці.

У випадку, коли держава поділяється та припиняє своє існування, а частини території держави-попередниці утворюють дві або більше держави-правонаступниці і якщо держави-наступниці не домовилися про інше, то державний борг держави-попередниці переходить до держави-правонаступниці у справедливих долях з урахуванням, зокрема, прав та інтересів, які переходять до держави-правонаступниці у зв’язку з даним державним боргом. Хоча, наприклад, коли у 1905 р. Норвегія та Швеція відокремилися одна від одної, кожна держава зберігла свій особистий борг.

Відповідно до Договору про правонаступництво у відношенні зовнішнього боргу й активів Союзу РСР 1991 р. колишні союзні республіки прийняли на себе зобов’язання брати участь у погашенні та вести витрати з обслуговування державного зовнішнього боргу СРСР у долях, узгоджених ними. Доля РФ складає 61,34%, України – 16,37, Республіки Білорусь – 4,13, Узбекистану – 3,27, Казахстану – 3,86%. Доля решти республік складає від 1,62 до 0,62%.

Сторони домовилися, що моментом правонаступництва відповідно до Договору є 1 грудня 1991 р.