Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lec_03.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
114.18 Кб
Скачать

4. Визнання національно-визвольного руху.

Цей вид визнання здійснюється в особі органів національно-визвольного руху, які очолюють боротьбу нації або народу за національне визволення та створення власної незалежної держави.

Наприклад, свого часу широке міжнародно-правове визнання отримали Фронт національного визволення Алжи­ру, фронт визволення Мозамбіку, Народна організація Південно-Західної Африки (СВАПО) та інші. СРСР неодноразово заявляв про те, що Організація визволення Палестини (ОВП) є визнаним представником арабсько-палестинського народу.

Визнання органів та організацій національно-визвольного руху може супроводжуватися встановленням офіційних відносин та заснуванням їх представництв у державі, яка визнає. Наприклад, ОВП мала представництво у РФ.

Таким чином, визнання в якості сторони, що воює, фактично трансформувалося у міжнародно-правовий інститут визнання органів та організацій національно-визвольного руху.

Визнання повсталої сторони у сучасній міжнародно-правовій практиці вже не зустрічається.

5. Поняття міжнародного правонаступництва.

Міжнародне правонаступництво є переходом прав і обов’язків від одного суб'єкта міжнародного права до іншого внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території.

Межі правонаступництва визначаються суверенною волею й класовою сутністю цієї держави відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

Правонаступництво вважається одним з найдавніших інститутів міжнародного права. Гуго Гроцій увів поняття повного правонаступництва. Е. Ваттель відзначав, що держава-правонаступниця має сплачувати борги іншим державам.

Науці міжнародного права відомі такі теорії правонаступництва:

1) теорія універсального правонаступництва;

2) теорія часткового правонаступництва;

3) теорія правонаступності;

4) теорія “неправонаступності”;

5) теорія tabula rasa;

6) теорія контінуїтету.

1. Відповідно до теорії універсального (повного) правонаступництва держава є юридичною особою, яка складається з єдності території, населення, політичної організації, прав і обов’язків, які переходять до її правонаступника.

2. Часткове правонаступництво полягає в тому, що держава-попередниця зберігає такі праві та обов’язки, які не передбачають збереження суверенітету сторони, що домовляється, над відторгненою територією. Держава-правонаступниця не спадкує таких прав і зобов’язань ані при передачі території, ані при її відокремленні.

3. Сутність теорії правонаступності полягає в тому, що юридична особа держави анулюється при зміні державного ладу. Нова юридична особа приймає на себе права і обов’язки попередньої особи так, немов би вони були її власними.

4. Сутність теорії “неправонаступності” полягає в тому, що обов’язки держави-попередниці не передаються державі-правонаступниці. Права ж переходять до рук особи, що постає на чолі держави.

5. У відповідності до теорії tabula rasa (“чистої дошки”) нова держава не пов’язана міжнародними угодами держави-попередниці.

6. Згідно з теорією контінуїтету, навпаки, усі чинні договори зберігають чинність. У цьому випадку немає необхідності визнання з боку іноземної держави та міжнародної організації як суб’єкта міжнародного права. Достатнім є визнання факту правопродовжувача держави-попердниці. Наприклад, 25 грудня 1991 р. країна − голова ЄС (на той час − Нідерланди) опублікувала заяву, у якій констатувалося, що з цього дня РФ вважається такою, що має міжнародні права та несе міжнародні зобов’язання СРСР, зокрема ті, що випливають зі Статуту ООН.

Питання про правонаступництво виникає при:

1) територіальних змінах – розпаді держави на дві та більше; з’єднанні держав при входженні однієї до складу іншої;

2) при соціальних революціях;

3) при утворенні нових незалежних держав.

Основні питання правонаступництва держав врегульовано:

– Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо договорів від 20.08.1978 р.;

– Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів та державних боргів від 08 квітня 1983 р.

Питання правонаступництва інших суб’єктів міжнародного права детально не регламентуються.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]