Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lec_03.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
114.18 Кб
Скачать

4. Визнання національно-визвольного руху.

Цей вид визнання здійснюється в особі органів національно-визвольного руху, які очолюють боротьбу нації або народу за національне визволення та створення власної незалежної держави.

Наприклад, свого часу широке міжнародно-правове визнання отримали Фронт національного визволення Алжи­ру, фронт визволення Мозамбіку, Народна організація Південно-Західної Африки (СВАПО) та інші. СРСР неодноразово заявляв про те, що Організація визволення Палестини (ОВП) є визнаним представником арабсько-палестинського народу.

Визнання органів та організацій національно-визвольного руху може супроводжуватися встановленням офіційних відносин та заснуванням їх представництв у державі, яка визнає. Наприклад, ОВП мала представництво у РФ.

Таким чином, визнання в якості сторони, що воює, фактично трансформувалося у міжнародно-правовий інститут визнання органів та організацій національно-визвольного руху.

Визнання повсталої сторони у сучасній міжнародно-правовій практиці вже не зустрічається.

5. Поняття міжнародного правонаступництва.

Міжнародне правонаступництво є переходом прав і обов’язків від одного суб'єкта міжнародного права до іншого внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території.

Межі правонаступництва визначаються суверенною волею й класовою сутністю цієї держави відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

Правонаступництво вважається одним з найдавніших інститутів міжнародного права. Гуго Гроцій увів поняття повного правонаступництва. Е. Ваттель відзначав, що держава-правонаступниця має сплачувати борги іншим державам.

Науці міжнародного права відомі такі теорії правонаступництва:

1) теорія універсального правонаступництва;

2) теорія часткового правонаступництва;

3) теорія правонаступності;

4) теорія “неправонаступності”;

5) теорія tabula rasa;

6) теорія контінуїтету.

1. Відповідно до теорії універсального (повного) правонаступництва держава є юридичною особою, яка складається з єдності території, населення, політичної організації, прав і обов’язків, які переходять до її правонаступника.

2. Часткове правонаступництво полягає в тому, що держава-попередниця зберігає такі праві та обов’язки, які не передбачають збереження суверенітету сторони, що домовляється, над відторгненою територією. Держава-правонаступниця не спадкує таких прав і зобов’язань ані при передачі території, ані при її відокремленні.

3. Сутність теорії правонаступності полягає в тому, що юридична особа держави анулюється при зміні державного ладу. Нова юридична особа приймає на себе права і обов’язки попередньої особи так, немов би вони були її власними.

4. Сутність теорії “неправонаступності” полягає в тому, що обов’язки держави-попередниці не передаються державі-правонаступниці. Права ж переходять до рук особи, що постає на чолі держави.

5. У відповідності до теорії tabula rasa (“чистої дошки”) нова держава не пов’язана міжнародними угодами держави-попередниці.

6. Згідно з теорією контінуїтету, навпаки, усі чинні договори зберігають чинність. У цьому випадку немає необхідності визнання з боку іноземної держави та міжнародної організації як суб’єкта міжнародного права. Достатнім є визнання факту правопродовжувача держави-попердниці. Наприклад, 25 грудня 1991 р. країна − голова ЄС (на той час − Нідерланди) опублікувала заяву, у якій констатувалося, що з цього дня РФ вважається такою, що має міжнародні права та несе міжнародні зобов’язання СРСР, зокрема ті, що випливають зі Статуту ООН.

Питання про правонаступництво виникає при:

1) територіальних змінах – розпаді держави на дві та більше; з’єднанні держав при входженні однієї до складу іншої;

2) при соціальних революціях;

3) при утворенні нових незалежних держав.

Основні питання правонаступництва держав врегульовано:

– Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо договорів від 20.08.1978 р.;

– Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів та державних боргів від 08 квітня 1983 р.

Питання правонаступництва інших суб’єктів міжнародного права детально не регламентуються.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]