ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО

УПРАВЛІННЯ”

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАННЯ. МІЖНАРОДНЕ ПРАВОНАСТУПНИЦТВО ДЕРЖАВ

Лекція з курсу “Міжнародне право”

Укладач:

Доцент кафедри міжнародного права, к.ю.н. Горб Наталія Олександрівна

ЗАПОРІЖЖЯ

2007

План лекції:

1. Поняття визнання та його правові наслідки.

2. Визнання держав у міжнародному публічному праві.

3. Визнання урядів у міжнародному публічному праві.

4. Визнання національно-визвольних рухів у міжнародному публічному праві.

5. Поняття міжнародного правонаступництва.

6. Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів.

7. Правонаступництво у відношенні державної власності.

8. Правонаступництво у відношенні державних архівів та боргів.

9. Правонаступництво у відношенні громадянства фізичних осіб.

1. Поняття визнання та його правові наслідки.

Міжнародне право визнає право та дієздатність суб’єкта у міжнародних відносинах. Як відзначав Ф.Ф. Мартенс, міжнародне право “не може визнати існування даного суспільства, якщо воно не визнане державним законом, або прийняти його як самостійний політичний організм, якщо воно не є таким відповідно до начал державного права”. Ф.Ф. Мартенс зазначав, що у міжнародних відносинах кожному законному суспільству належить право на визнання з боку усіх цивілізованих держав законності свого існування.

Л. Оппенгейм (Англія) писав, що “держава стає міжнародною особою та суб’єктом міжнародного права лише шляхом визнання”.

Міжнародно-правове визнання — це акт держави, яким констатуєтся виникнення нового суб’єкта міжнародного права, і з яким цей суб’єкт вважає за необхідне встановити дипломатичні та інші засновані на міжнародному праві відносини.

Історії міжнародних відносин відомі випадки дуже швидкого визнання нових держав та урядів, а також упертих відмов у ньому. Наприклад, США были визнані у XVIII ст. Францією у той період, коли вони еще не зовсім звільнилися від залежності від Англії. Республика Панама була визнана США у 1903 р. практично через два тиждні після її утворення. Радянський уряд був визнаний США лише у 1933 р., тобто через 16 років після устворення.

Визнання зазвичай виражається в тому, що держава або група держав звертаються до уряду держави, що виникла, та заявляють про обсяги та характер своїх відносин з цією державою. Така заява, як правило, супроводжується висловленням бажання встановити з державою, що її визнають, дипломатичні відносини та обмінятися представництвами. Наприклад, у телеграмі Голови Ради Мі­ністрів СРСР премьєр-міністру Кенії від 11 грудня 1963 р. зазначалося, що Радянський уряд “урочисто заявляє про своє визнання Кенії як незалежної та суверенної держави та висловлює готовність встановити з нею дипломатичні відносини та обмінятися дипломатичними представництвами на рівні посольств”.

У принципі, заява про встановлення дипломатичних відносин є класичною формою визнання держави, навіть якщо у пропозиції про встановлення таких відносин не міститься заяви про офіційне визнання.

Визнання не створює нового суб’єкта міжнародного права. Воно може бути повним, кінцевим і офіційним. Таке визнання має назву de jure.

Визнання de facto (фактичне) має місце у випадках, коли у держави, що визнає, не має впевненості у міцності суб’єкта міжнародного права, що його визнають, а також коли він (суб’єкт) вважає себе тимчасовим утворенням. Цей вид визнання може бути реалізований, наприклад, шляхом участі визнаваємих суб’єктів у міжнародних конференціях, організаціях, багатосторонніх міжнародних договорах. Визнання de facto, як правило, не тягне за собою встановлення дипломатичних відносин.

Враховуючи, що визнання de facto є тимчасовим, воно може бути взятим назад у випадку, якщо відсутні умови не будуть реалізовані.

Визнання de jure (офіційне) виражається в офіційних актах, наприклад, резолюціях міжурядових організацій, підсумкових документах міжнародних конференцій, в заявах уряду, в сумісних коммюніке держав тощо. Такий вид визнання реалізується, як правило, шляхом встановлення дипломатичних відносин, укладання договорів з політичних, економічних, культурних та інших питань.

Визнання ad hoc – це тимчасове або разове визнання, визнання для даного випадку, даної мети.