5. У чому полягає специфіка обміну інформацією в процесі спілкування?

Процес обміну інформацією під час спілкування між людьми має свою специфіку. А саме, кожний учасник комунікативного процесу передбачає активність свого партнера. Характер обміну інформацією між людьми визначається тим, що за допомогою системи знаків партнери можуть впливати один на одного. Комунікативний вплив, як результат обміну інформацією можливий лише тоді, коли людина, яка спрямовує інформацію і людина яка приймає інформацію володіють єдиною або подібною системою знаків, або говорять однією мовою.

За характером впливу інформація може бути спонукальною і констатуючою.

Спонукальна інформація висловлюється в наказі, проханні, інструкції, пораді. Вона розрахована на те, щоб стимулювати певні дії і виконує такі функції як: по-перше активізує поведінку, по-друге забороняє певні дії, або небажані різновиди діяльності, порушує деякі автономні форми поведінки та діяльності.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення і передбачає зміну поведінки не прямо а опосередковано і поступово. Сам характер повідомлення буває різним, а саме від байдужого тону викладу, до включення в сам текст повідомлення елементів переконання.

Залежно від спрямованості інформації, яка іде від комунікатора, виокремлюють аксіальну та ретиальну комунікацію.

Аксіальна комунікація спрямовує свої сигнали до якогось окремого отримувача інформації (індивідуального чи групового).

Ретиальна комунікація адресована багатьом. Зокрема великим соціальним групам.

6. Які засоби спілкування ви знаєте? Дайте їхню характеристику.

Засоби спілкування поділяються на вербальні та невербальні.

Вербальне спілкування — засіб, у якому як знакову систему використовують мовлення (систему фонетичних знаків, що містить два принципи: лексичний та синтаксичний).

У психології в комунікативному акті нерідко виокремлюють орієнтувальну та виконавчу частини. Перша включає в себе аналіз ситуації взаємодії, формування плану дії, тобто стратегії спілкування, необхідної для досягнення мети. Важливим моментом орієнтації є також оцінювання можливих наслідків певних дій і передбачення нейтралізації негативних результатів. Виконавча частина найчастіше реалізується з урахуванням правил регуляції спільних дій: мовленнєвого етикету, самоподання, зворотного зв'язку. Під останнім розуміють реакцію суб'єкта на те, що він почув, бо інформацію про це він тнадсилає у зворотному напрямі. Ця реакція свідчить, чи зрозумів об'єкт отримані сигнали, чи довіряє повідомленню і як емоційно ставиться до партнера та конкретного змісту повідомлення.

Щоб комунікативний акт був успішним, на етапі орієнтації треба звернути увагу на код і контекст. Це сприймання та розуміння ситуації контакту і добір стратегії спілкування. У цьому разі увага концентрується на адресаті (співбесідникові), а не на собі. На етапі виконання контролюються вже власні дії, конструюються повідомлення і підтримується контакт.

Культура мовленнєвого спілкування містить дві складові: культуру говоріння та культуру слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу — що вона вміє не лише слухати, а й чути.

Невербальне спілкування базується на системі знаків(мові рухів тіла), які

відрізняються від мовних засобами та формою виявлення. Вербальні й невербальні засоби можуть посилювати або послаблювати дію одне одного.

Невербальні засоби спілкування мають надзвичайно велике значення, тому що, як встановлено вченими, понад 60% комунікації здійснюється з використанням невербальних засобів, тобто мовою рухів тіла 2 Безперечно, вербальні і невербальні засобі тісно зв’язані.

До невербальних засобів спілкування зазвичай відносять :

1.Оптико-кінестетичну систему знаків, яка включає жести, міміку, пантоміміку.

2.Паралінгвістичні засоби, тобто система вокалізації(якість голосу, його діапазон, тональність).

3.Екстралінгвістичну знакову систему(сміх, паузи).

4.Візуальне спілкування, або контакт очима.

5.Проксеміку – особливості організації простору, розташування партнерів

під час ділового спілкування.

Невербальна комунікація, як і мовне спілкування, передбачає зворотний зв’язок. Наприклад, доброзичлива посмішка сигналізує, що партнери розуміють один одного, готові далі спілкуватися. Негативний зворотний зв»зок деструктивно впливає на комунікативний процес.

Таким чином, успіх ділового спілкування в менеджменті в значній мірі залежить від уміння органічно поєднувати в комунікаційному процесі засоби вербального і невербального спілкування, володіння фахівцями високою культурою мовлення.

Також існує таке поняття, як паравербальна комунікація. При пара вербальній комунікації, інформація передається через голосові відтінки, яким в різних мовах надається відповідний зміст.