22. Як вибрати спосіб аргументації при підготовці переконливих промов?

Існує багато схем мислення, необхідність яких перевірена тисячоліттями. Деякими з них є:

1. Мислення, яке узагальнює окремі випадки. Воно полягає в тому, що описується подія чи спостереження, визначається для них щось спільне і на цій основі робиться узагальнення (висновки). Це дуже популярний спосіб аргументації, який вживається в суспільному і політичному житті. Однак необхідно усвідомити, що людина, яка не хоче, щоб нею маніпулювали, задаватиме собі такі питання:

- Чи кількість проаналізованих випадків є достатньою для обґрунтування і виведення загальних висновків?

- Чи ці випадки репрезентативні для тієї категорії подій, яка стала основою узагальнення?

- Чи із сформульованого загального правила існують важливі винятки або – не доведи Господи – навмисне Вами опущені, або все ж згадані, але у трактуванні, яке підтверджує правило?

2. Причинно-наслідкове мислення. Цей спосіб мислення передбачає існування певної причини (доказаної під час промови чи беззаперечно визнаної слухачами) і на основі неї формулювання висновків. Цією дорогою можна також іти в протилежному напрямку: на основі описаних результатів робити висновки про їх причину. При виборі цього способу треба враховувати те, що слухач може задати собі (або навіть Вам під час дискусії) такі питання:

- Чи даний результат може бути викликаний іншою причиною?

- Чи дана причина може мати інші результати (напр., обговорюємо тільки негативні результати, коли є й корисні)?

- Що дійсно є причиною, а що результатом? Всупереч першому погляду, це зовсім не легко визначити і однозначно окреслити. Це як в питанні про те, що було раніше: яйце чи курка?

3. Симптоматичне мислення. Воно нагадує лікарську діагностику, коли на основі неповних даних (симптомів) намагаються виявити причину (хворобу). І знову в слухачів можуть виникнути сумніви:

- Чи достатньою є вірогідність твердження?

- Чи взято до уваги достатню кількість симптомів?

- Чи реально існує однозначний зв’язок між причиною і симптомами?

4. Мислення через аналогію. При такому підході висновки ґрунтуються на основі події, явища чи ситуації, які вважають аналогічними до предмета промови. Це можуть бути аналогії історичні, аналогії, які використовують абстракційну модель, аналогії із зовсім іншої галузі або такі, які полягають у грі слів. Є багато можливостей, і метод можна визнати надзвичайно ефективним, хоча він часто межує з демагогією. Але і в таких випадках варто передбачити такі питання: аналогія справжня чи тільки уявна, а подібність, на яку опираєтеся, оманлива?

5. Нормативне мислення. Аргументація полягає або на створенні спільних норм для Вас і Ваших слухачів, або на створенні норм, які ґрунтуються на думці всесвітньо відомих авторитетів. Це дає прекрасні результати, але обов’язково переконайтеся, що сформульовані Вами правила поділяють слухачі.

6. Асоціативне мислення. Ця форма аргументації опирається на закодованих асоціаціях слухачів (напр., свіже повітря = здоров’я...). Такі асоціації зазвичай лише частково правдиві. Вони ґрунтуються на стереотипах, упередженнях або забобонах. Часто бувають підсвідомими. Тому такий спосіб аргументації є полем для діяльності різної масті демагогів і маніпуляторів.