19. Які види інформаційних промов Ви знаєте? Чим вони відрізняються?

Існує надзвичайно багато інформаційних виступів.

З них можна виокремити кілька видів, кожен з яких накладає на промовця дещо відмінні вимоги.

1.1. Популярні висловлювання або промови

1.2. Стислі описові промови

1.3. Визначальні промови

1.4. Стислі доказові промови

1.5. Методологічно - інструктажні промови

1.1. Популярні висловлювання або промови. Метою таких висловлювань є зацікавлення пересічного слухача якимись явищами, подіями тощо. Коли ще не існувало радіо і телебачення, а книжка була рідкістю, цей вид промов був дуже розповсюдженим: при панських дворах і на ярмарках були тисячі професійних оповідачів. Також багато з нас зіткнулося з такою формою висловлювань у дитинстві, слухаючи казки, адже значна частина виховання і навчання наймолодших опирається на оповідання.

Зрештою старші за віком також як діти. В карних закладах, до яких у 80-х роках потрапило багато членів опозиційних угрупувань, кримінальних в’язнів, найбільше поважали тих, хто вмів добре розповідати.

У художніх промовах і оповіданнях враховується передусім мистецтво нарації: слухачі мають чути те, що Ви говорите, а уявляти те, про що говорите, бачити образи, про які розповідаєте. Одним словом повинні слухати так, як кажуть, щоб дух перехопило.

Якщо хочете цього досягнути, то передусім треба звернути увагу на такі 3 особливості:

- На пластику мови: зазвичай речення повинні бути короткими, а темп зростаючим, речення можуть бути довшими, коли Ви переходите до описів; слова, які Ви використовуєте, мають викликати образні асоціації, наприклад, вихор свище, струмок дзюркотить, пливе човен по спокійному плесі води.

- На обов’язковість вживання порівнянь. Ніщо так не прикрашає розповіді, як образне порівняння, яке апелює до уяви Вашого слухача.

- На вміння привернення уваги за допомогою відповідної інтонації чи паузи, інтриги, коли понижуєте голос і слухачі чекають на те, що буде далі... Це так само важливо, як підібрати звук до картини у фільмі.

1.2. Стислі описові промови. Ця категорія виступів має на меті опис явища, об’єкту, події, особи чи групи, але не в художніх або розважальних категоріях, а дотримуючись вимог стислості. Також важливими елементами такого виступу є:

- окреслення предмету опису і точки зору, з якої цей опис буде вестися;

- інформування про метод: аналіз явищ, збирання матеріалу, порівняння тощо;

- інформування про те, що саме буде предметом спостережень і опису;

- використання результатів подібних досліджень або спостережень, які проводилися попередниками чи конкурентами. Це стосується таких даних, які або збігаються з представленими Вами результатами, або їм суперечать;

- узагальнення отриманих даних спостережень, а також підведення підсумків і формулювання гіпотез;

- окреслення напрямків подальших досліджень, а також формулювання висновків результатів.

У виступах цього типу важливою є стислість аргументації, а також логіка, яка пов’язує спостереження з результатами. Візьміть до уваги також декілька хороших порад:

- підкреслюйте важливість і необхідність досліджень та отриманих результатів;

- не подавайте слухачам велику кількість інформації, особливо коли їм потрібен час на її осмислення;

- вживайте порівняння відомих для слухачів понять і об’єктів, користуйтеся моделями явищ і процесів, до яких слухачі вже звикли;

- застосовуйте описові ілюстрації чи використовуйте малюнки для екрану.

Якщо мрієте про те, щоб Ваша промова була успішною, то пам’ятайте, що основною умовою є переконливість. Тому що люди, слухаючи Ваш виступ, будуть собі задавати такі питання:

- Чи Ви хороший і компетентний спеціаліст у галузі, про яку говорите, чи Вашим словам можна довіряти?

- Чи Ваше ставлення є об’єктивним?

- Чи поданий матеріал є достатнім для виведення висновків?

- Чи Ви об’єктивні та ввічливі по відношенню до інших фахівців Вашої галузі, наводячи приклади їх висловлювань?

- Мова стислих описових промов має відрізнятися від оповідань, наприклад, про пригоди на Амазонці. Вона повинна бути лаконічною, мало емоційною (адже звертаєтеся передусім до розуму, а не почуттів Вашої аудиторії) та підкреслювати точність опису і логіку висновків. Але не уникайте при цьому повторення найважливіших питань, навіть інколи по декілька разів у різних питаннях Вашого виступу. Особливо це рекомендується тоді, коли Ваші твердження є новими для слухачів або відрізняються від усталених поглядів.

1.3.Визначальні промови. Метою такого виступу є формулювання визначень понять, явищ, термінів, речей тощо. Така визначальна промова в чистому вигляді зустрічається рідко. Але елементи визначення зустрічаються дуже часто в промовах іншого виду. Багато суперечок виникає тому, що окремі поняття не досить точно сформульовані і, відповідно, учасники суперечки розуміють їх по-різному.

Існує багато методів визначення, а до найвідоміших належать:

- Етимологічне визначення, яке з’ясовує походження, розвиток слова, а також зміни його значень у ході історії. Необхідною допомогою тут є енциклопедичні та етимологічні словники.

- Визначення, яке ґрунтується на авторитеті – це формулювання, прийняті знаними та видатними особами. При цьому це може бути визначення серйозне (наприклад, цитата Івана Павла ІІ, що вольність – це усвідомлена відповідальність за іншу людину і за цілий світ), жартівливе, а інколи цинічне (наприклад, вислів Langdona Mitchela: «Хороше подружжя – це поєднання трьох частин любові з сімома толеранціями» чи П.Буаста «Якщо любов і додає розуму дурням, то розумних людей вона робить дуже дурними».

- Операційне визначення сприяє витлумаченню окремого предмета. Загалом не використовується для визначення абстрактних понять.

- Визначення через порівняння полягає на тому, що окремий предмет або поняття окреслюється за допомогою поєднання елементів, добре відомих слухачам.

- Визначення через демонстрацію – можливо найбільш природний спосіб – полягає у тлумаченні даного предмета через його зображення чи його модель.

1.4. Стислі доказові промови Це промови, в яких доводиться певна теза за допомогою відомого слухачам творчого методу. Такі промови найчастіше складаються з 5 частин:

• формулювання положень;

• формулювання тез;

• визначення методу доведення;

• процес доведення;

• підведення підсумків.

У таких виступах враховується передусім стислість, логіка і точність розуміння (компетентність). Засоби експресії повинні вживатись в обмеженій кількості. Остаточні висновки слід формулювати стримано. Проте дуже важливо проводити лекції таким чином, щоб слухачі встигали за ходом Вашого виступу. Велике значення має також наочний матеріал: таблиці, карти тощо.

1.5. Методологічно - інструктажні промови. Це промови, в яких доводиться певна теза за допомогою відомого слухачам творчого методу. Такі промови найчастіше складаються з 5 частин:

1. формулювання положень;

2. формулювання тез;

3. визначення методу доведення;

4. процес доведення;

5. підведення підсумків.

У таких виступах враховується передусім стислість, логіка і точність розуміння (компетентність). Засоби експресії повинні вживатись в обмеженій кількості. Остаточні висновки слід формулювати стримано. Проте дуже важливо проводити лекції таким чином, щоб слухачі встигали за ходом Вашого виступу. Велике значення має також наочний матеріал: таблиці, карти тощо. Метою таких виступів є представлення методу дії при реалізації певної діяльності. Це пов’язується найчастіше з прагненням навчити слухачів користуватися тим методом або технікою. В таких промовах можна вирізнити три основні частини:

1. формулювання проблеми. Тут передусім слід зосередити увагу на чіткому уявленні, про що ж насправді йдеться (і це не тільки з самого початку виступу, а й при обговоренні наступних етапів);

2. обговорення необхідності застосування даного методу, визначення користі для слухачів, яка випливає з набуття цього вміння;

3. представлення власне розв’язання, техніки дій.

Такого типу виступи є результативними, якщо їх супроводжує демонстрація. Цього можна досягнути за допомогою багатьох способів, наприклад:

• показ слухачам виконання даної операції або безпосередньо через доповідача, або на картинах (напр., відео);

• розв’язок конкретного ілюстративного прикладу даним методом (напр., на дошці);

• виконання всіма чи деким із слухачів певного завдання під наглядом викладача.

• У виступах такого типу важливою є методичність і пристосування темпу презентації матеріалу до можливостей слухачів. Не потрібно боятися повторення важчих фрагментів. Позитивним є застосування порівнянь. Не варто також уникати жартів і кумедних формулювань. У деяких аудиторіях можна досягти хороших результатів, застосовуючи різні мнемотехнічні способи, які сприяють запам’ятовуванню змісту через асоціацію з уже відомими поняттями.

Дуже часто в інформаційних промовах час Вашого виступу обмежений. Лекції, доповіді на конгресах, різного роду презентації – все це має чітко визначений час, який Ви повинні використати з точністю до 10%. Якщо Ви не дуже вправні, то Вам здаватиметься, що цього часу буде забагато. Але зовсім навпаки: більшість мовців має тенденцію до затягування своїх презентацій, що вимагає від ведучих наради як такту, так і категоричності. Професор Вішнєвскі пише, що «на одному з конгресів я бачив застосування такого правила: якщо мовець перевищив час призначений йому на презентацію на 3 хв., то ведучий звертав на це його увагу; якщо перевищив на 5 хв. – він втрачав право репліки під час дискусії; якщо перевищив на 10 хв. – його виступ не друкувався у конференційних матеріалах».

Скажу Вам, що я роблю, щоб, з однієї сторони, не впадати в паніку, що закінчу скоріше, а, з другої, не затягувати виступ. Застосовую метод «буферу» – у промові є такий фрагмент, який може з успіхом використовуватися або опускатися без великої втрати для цілісності висловлювання. А під час презентації я дивлюсь на годинник. Якщо маю досить часу – включаю «буфер», в іншому випадку – упускаю його. Звичайно цей фрагмент тексту має плануватися на кінець усього виступу, тоді, коли буде відомо скільки залишилось часу. Можу Вам цей метод порекомендувати. Він дуже ефективний.