3.4. Машини високого друку

Машини високого друку - тигельні - мають звичайно формат паперу ЗО ^х 42 см і призначаються для друкування малонакладової й малоформатної продукції - бланків, запрошень, візиток, обкладинок для книг тощо. Вони бувають із ручною подачею паперу (тоді їхня продуктивність не перевищує 1200 від./год) і з автоматичною подачею - 2000 від./год. У невеликих друкарнях дотепер експлуатуються плоско- друкарські машини. В них друкарська форма розміщується на плоскому талері (столі), а папір притискається до неї друкованим циліндром. Працюють вони зі швидкістю до 4,0-4,5 тис. від./год при форматах паперу 70 ^х 90 й 84 х 108 см. На таких машинах можна друкувати найрізноманітніші текстові й ілюстровані видання, у тому числі - багатоколірні. Однак трудомісткість підготовки таких машин до друку, процес кольороподілу й виготовлення друкарських форм, час друку­вання накладу за всіма показниками поступаються офсетній технології. Тому друк багатоколірної продукції на плоскодрукарських машинах використовується дуже рідко.

Для друкування книг, журналів (чорно-білих) і газет ще викори­стовуються ротаційні машини високого друку. В них папір проходить між двома циліндрами - формним і друкарським, а друкарською формою є звичайно стереотипи, вигнуті по діаметру формного циліндра або гнучкі фотополімерні форми. Ротаційні машини бувають аркушевими й рулонними. У перших ілдруковуються окремі аркуші, у других - паперова стрічка з рулону, що розмотується, шириною в 60, 84, 90 і навіть 168 см при випуску газет великими накладами.

ГІри кожному оберті друкарського циліндра задрукований шматок паперового полотна, що відповідає по довжині діаметру циліндра, від­рубується спеціальними ножами^? Його розмір постійний для кожної конструкції друкарської машини, 'рому формати видання мають відпо­відати форматам, які можуть бути отримані на конкретній ротаційній друкарській машині.

Залежно від цільового призначення, а також від конструкції швидкості ротаційних машин високого друку складають від 10 до 40 тис. від./год.

3.5. Технологія й устаткування офсетного друку

Основною перевагою способу офсетного друку, як уже зазнача­лося, є простота й економічність відтворення кольорів. Це не означає, що офсет слід використовувати тільки для кольорових робіт. Простота іі висока швидкість підготовчо-заключних операцій, більш висока продуктивність офсетних друкарських машин найрізноманітніших форматів у порівнянні з машинами високого друку - все це дозволяє з успіхом використовувати офсет для будь-якого виду видання й будь-яких накладів. І все-таки основна перевага офсетного друку - у відтворенні кольорових зображень.

Контроль видавництва за друкуванням накладу

Комплект пробних відбитків (первинні кольори, бінарні накладення й об'єднання відбитків всіх чотирьох фарб, затверджений до друку, передається безпосередньо в друкарський цех, де відбувається так зване приладження кожної роботи, точніше - кожного друкарського аркуша (спуску). У процесі приладження майстер або інша посадова особа перевіряє точність суміщення фарб під час друкування багатоколірної продукції, точність передачі кольорів і градацій зображення, а також правильність спуску окремих шпальт і розміщення позначок, необхід­них для обробки видрукуваної продукції в брошурувально-палітурних цехах.

Якщо всі вимоги до якості відбитка виконані й отриманий на друкарській машині відбиток максимально точно відтворює пробу (або дуже близький до кольоропроби), майстер підписує аркуш, що є еталоном, параметри якого друкар повинен підтримувати протягом друкування всього накладу. І все-таки еталонний аркуш, хоча й не дуже, відрізняється від затвердженої проби, навіть якщо вони дуже близькі з) якістю передачі зображення. Ця відмінність пояснюється об'єктивними причинами: при отриманні проби циліндр прокочується з малою швидкістю по площині, а в процесі друку на офсетних машинах циліндр контактує з іншим циліндром, причому їхнє обкатування здійснюється на більших швидкостях. Ширина смуги контакту друкарської пари Й час контакту в цих двох випадках різні, що звичайно позначається і ні якості машинного відбитка. Існує й психологічна різниця в самому підході до отримання пробного й накладового відбитків. Під час проведення проби препрео інженер уважно оцінює кожен відбиток, кожен аркуш, домагаючись найбільшої відповідності з оригіналом, щоб у нього прийняли роботу без зауважень. Друкар у процесі накладового друку часто, на жаль, у першу чергу зацікавлений у кількості надрукованої продукції й тільки потім - у її якості. Та й контролювати продукцію, здійснюючи коректування процесу друкування при швидкості роботи, наприклад, рулонних офсетних машин 30-40 тис. від./год, дуже складно. Під час друкування накладу на офсетних друкарських машинах рекомендується для оперативного контролю встановлювати в обрізному полі паралельно утворюючому циліндру (тобто перпендикулярно напрямку руху аркуша або паперової стрічки в друкарській машині) шкали ОКП-2 (під час друку тріадними фарбами) і ОКП-3 (під час чорно-білого друку або друку понтонними фарбами - дуплекс й ін.). Іноді виробничий відділ друкарні може наполягати на збільшенні норми витрати аркушевого паперу при розміщенні контрольних шкал. Це не дуже суттєво: витрата зростає лише на ширину шкали (5 мм на аркуш), зате можна оперативно, під час технологічного процесу друкування, аналізувати якість відбитків і не тільки підтримувати стабільний рівень якості, а й уникати браку. На кращих вітчизняних і зарубіжних підприємствах контроль якості за тест-елементами шкал є обов'язковим. Контроль може бути не тільки візуальним, а й інструментальним. При цьому використовуються прилади для визначення оптичної густини відбиття відбитків - денситометри. Вони дозволяють домогтися високої ідентичності відбитків протягом друкування всього накладу. Можні також використовувати спектрофотометри, які допомагають оцінювати чисельні характеристики отриманих кольорів. Технологічні інструкції для процесів друкування на офсетних машинах, розроблені УНДІПП ім. Т. Шевченка, регламентують ряД моментів приладження й друкування накладу, щоб не допустити зниження якості продукції. Так, необхідно підписувати еталонний аркуш під час друкування на аркушевих офсетних машинах після перших 3ОО-500 відбитків. За необхідністю вирівнюють фарбу по кольоровому молю аркуша відповідно до пробних відбитків спочатку на макулатурних аркушах і тільки домігшись близького до проби результату, пускають у црук чистий папір для накладу. Це правило в погоні за «валом» нерідко порушується: аркуш підписують через кілька тисяч відбитків, іноді ііпі.ки наприкінці зміни, а всі відбитки, що відрізняються від проби, однаково йдуть у наклад, знижуючи якість продукції.

При значних накладах, коли друк одного спуску (аркуша) триває ьіпька змін, необхідно кожної зміни заново підписувати еталонний пркуш, щоб розбіжність із пробою і першим еталонним аркушем не була значною. Хоча на практиці робиться це надзвичайно рідко, і враховується при розрахунку кількості паперу, необхідного для випуску замовлення. При високих вартостях паперу рекомендується уважно перевірити розрахунки технологічних відходів, вартість яких може скласти понад 10 % вартості паперу для друкування накладу видання.

Якщо книга випускається середнім або великим накладом, найбільш доцільно використовувати рулонні офсетні друкарські машини, які працюють на високих швидкостях і випускають надруковані із двох боків сфальцьовані зошити. Ця рекомендація в першу чергу відноситься до чорно-білої книжкової продукції.

Основні відмінності рулонних офсетних машин від аркушевих - у твердості форматних умов. На аркушевій офсетній машині формату, наприклад, 90 х 120 см можна друкувати продукцію форматів 84 х 108, 70 х 100, 84 х 54 см і т.д. Інша справа, що не повністю використову­ватимуться можливі робочі площі, але зате можна друкувати видання у форматі, визначеному видавцем відповідно до задуму дизайнера.

У рулонних машинах, як і в ротаційних машинах високого друку, при кожному оберті циліндрів друкарської секції відрубується шматок задрукованого паперового полотна, довжина якого дорівнює колу циліндра. Тому розмір рубання жорстко визначає формат. По ширині полотна можна трохи варіювати форматами, встановлюючи рулони паперу відповідних розмірів. Наприклад, 75 і 70 см при рубанні 100 см або 90 й 84 см при рубанні 54 см і т.д.

Крім обмежень за форматом використання рулонних офсетних машин накладаються обмеження й за масою використовуваного паперу. Звичайно на рулонних офсетних машинах друкують на папері масою 70-75 г/м², причому доводиться знижувати робочу швидкість й обмежувати кількість згинів на фальцапараті.