3. Види і причини похибок.
Аудиторові слід розглянути результати, види і причини будь – яких виявлених похибок, а також їх можливий уплив на конкретну мету тесту та інші напрями аудиторської перевірки.
Проводячи тести контролю, аудитор приділяє основну увагу заходам контролю та оцінці ризику контролю. Виявивши похибки, аудитор повинен розглянути такі питання:
безпосередній вплив виявлених похибок на фінансові звіти;
ефективність систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також їх вплив на методи аудиту, наприклад, похибки є результатом нехтування внутрішнього контролю управлінським персоналом.
Аналізуючи виявлені помилки, аудитор повинен звернути увагу на їх спільні характеристики, наприклад, вид операції, місце, виробнича лінія або період часу. Він може виявити всі статті генеральної сукупності, які мають спільну характеристику, та розширити аудиторські процедури у цьому стратумі. Крім того, такі помилки можуть бути навмисними і свідчити про шахрайство.
Допустима помилка.
Допустима помилка – це максимальне значення помилки в сукупності даних під час прийняття рішення про ефективність вибіркової перевірки. Допустима помилка визначається на етапі планування та під час здійснення аудитором процедур перевірки і є складовою частиною істотності. Чим менша допустима помилка, тим більший обсяг вибірки треба аналізувати.
Під час тестів внутрішнього контролю підприємства під допустимою помилкою мається на увазі максимальне відхилення від контрольної процедури, котре допускається аудитором на підставі попередньої оцінки ризику невідповідності внутрішнього контролю підприємства. Під час здійснення незалежних процедур перевірки допустима помилка – це максимально допустима сума відхилення в бухгалтерському балансі та проведеннях, яку приймає аудитор.
Очікувана помилка.
Якщо аудитор передбачає наявність великої помилки в сукупності даних, йому необхідно застосовувати більшу вибірку, ніж тоді, коли він передбачає меншу помилку. Аудитор повинен упевнитися, що реальна помилка у загальній сукупності не перевищує рівень визначеної ним допустимої помилки.
Планування похибок.
Аудитор повинен планувати виявлені у вибірці похибки за монетарними статтями, поширюючи їх генеральну сукупність, розглянути їх вплив на результати і порівняти їх із допустимою похибкою. Для процедур по суті допустима похибка є допустимим викривленням і становить загальну суму, меншу або рівну попередній аудиторській оцінці суттєвості, яка використовується для окремих залишків на рахунках, що перевіряються.
Якщо похибку визнано аномальною, її можна не враховувати при поширенні похибок вибірки на генеральну сукупність. Наслідки такої похибки, якщо її не виправлено, треба розглянути додатково до прогнозування неаномальних похибок. Якщо залишки на рахунках або в класах операцій були поділені на стратуми, то похибки прогнозуються окремо для кожного стратуму. Прогнозовані та аномальні похибки для кожного стратуму поєднуються під час розгляду їх можливих наслідків для загального залишку на рахунку або класу операцій.
Для тестів контролю не потрібне окреме прогнозування похибок, оскільки ступінь похибки вибірки є також прогнозованим ступенем похибки для генеральної сукупності у цілому.
Оцінка результатів вибіркової перевірки.
Перевіривши кожен елемент вибірки, аудитор повинен:
зробити аналіз усіх виявлених помилок;
порівняти помилки, виявлені вибірковою перевіркою, з генеральною сукупністю показників і з встановленням допустимими розміром;
переглянути ризики вибіркової перевірки (якщо сумарні показники помилки більші за доступний рівень).