Тема 6. Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки (мса 530)
Побудова аудиторської вибірки. Методи вибірки.
Ризик неефективності вибіркової перевірки.
Види і причини похибок. Планування похибок.
Побудова аудиторської вибірки. Методи вибірки.
Для доказовості аудитор, використовуючи як статистичні, так і нестатистичні методи, повинен розробити метод вибірки, виконати її та узагальнити її результати.
Термін "аудиторська вибірка" або "вибіркова перевірка" означає використання аудиторських процедур до частини бухгалтерських проведень або показників фінансової звітності і поширення їх на всю сукупність даних.
Вибіркова перевірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності (набору елементів окремої статті в балансі або окремого класу операцій).
Побудова аудиторської вибірки.
Під час побудови вибірки аудитор повинен ураховувати конкретну мету аудиту, сукупність і обсяг даних.
Врахування ризику при одержанні доказів.
Аудиторський ризик – це ризик висловлення невідповідної аудиторської думки, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію.
До аудиторського ризику входять:
властивий ризик – ймовірність викривлення залишку на рахунку;
ризик контролю – суттєвому викривленню не можна своєчасно запобігти або виявити та виправити його за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;
ризик невиявлення – ризик того, що аудиторські процедури по суті не виявлять суттєвих викривлень. Ці компоненти аудиторського ризику враховуються під час планування та розроблення аудиторських процедур для зменшення аудиторського ризику до допустимо низького рівня.
Процедури одержання доказів.
Такі процедури передбачають перевірку спостереження, запити та підтвердження, а також обчислення та аналітичні процедури. Вибір процедур – це прерогатива аудитора залежно від обставин. Застосування таких процедур часто охоплює вибір елементів для перевірки генеральної сукупності.
Статистичні та нестатистичні методи вибірки.
Рішення про використання статистичної чи нестатистичної вибірки приймає аудитор. Вибір статистичного методу може зумовлювати теорія ймовірності або професійне судження.
Іноді обраний метод відповідає призначенню статистичної вибірки, тоді застосовуються елементи статистичного методу. Статистичні оцінки ризику, пов’язаного з вибіркою, будуть переконливими лише тоді, коли обраний метод має характеристики статистичної вибірки.
Організація вибірки.
Організовуючи вибірку, аудитор повинен розглянути цілі перевірки та характеристики генеральної сукупності, з якої здійснюватиметься відбір.
Насамперед аудитор має визначити конкретну мету аудиторської вибірки і процедур аудиту. Вибірка дозволить визначити, у чому конкретно полягає помилка і яку сукупність даних необхідно використовувати під час перевірки. Наприклад, під час організації контролю закупівель клієнта аудитор зосередить увагу на правильності оформлення і реєстрації рахунків – фактур чи накладних. Під час перевірки рахунків – фактур і накладних за певний період аудитору необхідно переконатися у правильному їх відображенні в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності підприємства.
Генеральна сукупність даних.
Під генеральною сукупністю даних мають на увазі набір інформації, з якого доцільно зробити аудиторську вибірку. Наприклад, якщо метою аудиту є перевірка необгрунтованного завищення дебіторської заборгованості, то генеральною сукупністю даних може бути перелік усіх дебіторів.
Окремі дані генеральної сукупності вважаються елементами вибірки. Вибірка елементів із генеральної сукупності може бути здійснена різноманітними методами.
Стратифікація.
Ефективність аудиторської перевірки можна підвищити, якщо аудитор проводитиме стратифікацію генеральної сукупності поділом її на дискретні субсукупності за певними ознаками. Мета стратифікації полягає у зменшенні варіативності статей у межах кожного стратуму, а отже, у зменшенні обсягу вибірки без пропорційного збільшення ризику, пов’язаного з вибіркою. Сукупності треба ретельно визначити, щоб кожен елемент вибірки належав тільки до одного стратуму.
Під час виконання процедури по суті залишок на рахунку або клас операцій часто стратифікується за грошовою вартістю. Це дає змогу спрямувати аудиторську перевірку на статті з більшою вартістю, що можуть містити найбільшу грошову помилку (завищення). Аналогічно генеральна сукупність може бути стратифікована за конкретною ознакою, яка вказує на вищий ризик похибок (наприклад, перевіряючи оцінку дебіторської заборгованості, залишки можна стратифікувати за часом їх виникнення).
Обсяг вибірки.
Визначаючи обсяг вибірки, аудитор повинен брати до уваги ризик неефективності вибіркової перевірки, допустиму або очікувану помилку.
Вибір елементів вибірки.
Аудитор повинен відібрати статті для вибірки, виходячи з того, що всі елементи вибірки в генеральній сукупності мають рівний шанс. Одиницями вибірки можуть бути матеріальні об’єкти (рахунки – фактури) або монетарні одиниці. Під час нестатистичної вибірки аудитор вибирає статті на свій розсуд. Оскільки метою вибірки є одержання висновків щодо генеральної сукупності, аудитор намагається сформувати репрезентативну вибірку відбиранням статей із типовими для генеральної сукупності характеристиками; вибірку треба формувати так, щоб не допустити упередженості.
Основними методами відбору є використання таблиць випадкових чисел або комп’ютерних програм, тобто закономірного та випадкового.