Тема 13. Зовнішньоекономічна безпека

1.Міжнародна економічна безпека, принципи її реалізації та вплив на стан соціально-економічної безпеки України. Суб’єкти зовнішнього впливу на соціально-економічну безпеку України. Поняття економічної незалежності. Участь України у міжнародних економічних об’єднаннях.

2.Зовнішня торгівля та її вплив на економічну безпеку, структура і проблеми зовнішньої торгівлі Вкраїни. Тарифні і нетарифні методи захисту внутрішнього ринку України. Геоекономічний потенціал та орієнтири стратегічного розвитку України.

1.Міжнародна економічна безпека, принципи її реалізації та вплив на стан соціально-економічної безпеки України. Суб’єкти зовнішнього впливу на соціально-економічну безпеку України. Поняття економічної незалежності. Участь України у міжнародних економічних об’єднаннях.

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем в Україні, починаючи з 90-х років XX ст., є зростання загроз економічній і, зокрема, фінансовій безпеці України. Невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідний рівень економічного зростання, ускладнює здійснення ефективної реструк­тури­зації економіки, здійснює негативний вплив на зовнішньоекономічну, податкову, страхову сфери та бюджетний процес нашої країни.

Особливої уваги ця проблема заслуговує у процесі декларованого курсу щодо поглиблення євроінтеграції¹[1]. На жаль, питання пов’язані з фінансовими аспектами економічної безпеки у процесі поглиблення інтеграції не знайшли належного відображення у спільному доробку ЄС – Acquis Communautaire (додаток 1), який є орієнтиром для гармонізації законодавства України з країнами ЄС у різних сферах та галузях.

Зазначимо, що за умови нехтування питання щодо посилення рівня фінансової безпеки у процесі євроінтеграції можливі такі деформації та диспропорції, зокрема: (1) дискримінаційний характер двосторонніх відносин між Україною та країнами ЄС; (2) невідповідність здійснення зовнішньоекономічної політики національним інтересам; (3) спотворення соціально-економічної структури в країні, відтак, – неефективність здійснення фіскальної, монетарної, грошово-кредитної та валютної політики; (4) хибна геополітична орієнтація; (5) зменшення рівня національної безпеки, загалом.

На законодавчому рівні закріплення проголошеного Україною курсу євроінтеграції знайшло своє відображення в статті 8 Закону України ”Про основи національної безпеки України”, а саме: основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є проведення активної міжнародної політики України з метою: створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України; забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу.

2.Зовнішня торгівля та її вплив на економічну безпеку, структура і проблеми зовнішньої торгівлі Вкраїни. Тарифні і нетарифні методи захисту внутрішнього ринку України. Геоекономічний потенціал та орієнтири стратегічного розвитку України.

Загалом низький рівень фінансової безпеки України (що знижує рівень економічної безпеки нашої країни в умовах поглиблення процесу євроінтеграції), зумовлений у першу чергу такими аспектами:

1. Високим рівнем зовнішнього боргу (додатки 2-3). Загальна сума зовнішнього боргу у 2007 р. зросла на 13,9% у відношенні до попереднього року і ставила 84,5 млрд дол. США. (60,2% у відношенні до ВВП).

2. Загрозою загострення фінансової та іпотечної кризи. Надмірне завищення цін на нерухомість (від 3 до 5-6 тис. дол. США за кв.м в обласних центрах, що є аналогом цін у столицях провідних країн світу), а також іпотечна та фінансова криза у США призводить до вірогідності «падіння» ринку нерухомості в Україні, що своєю чергою призведе до банківської паніки (на сучасному етапі більшість банків в Україні уже обмежують іпотечне кредитування та підвищують процентні ставки за кредитами, як у гривнях, так і в іноземній валюті).

3. Дисбалансом і нестабільністю інвестиційної активності та економічної свободи. Як видно з додатку 4 Україна, порівняно з окремими країнами ЄС (зокрема, Польщею, Литвою), характеризується набагато нижчими показниками економічної свободи (при максимально можливому значенні складників цього показника 100 балів). Причому, найгірша ситуація спостерігається за такими показниками, як свобода інвестицій, права власності та рівень корупції. У 2007 р. міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s переглянуло прогноз по боргових рейтингах України зі „Стабільного” на „Негативний ” у зв’язку із погіршенням політичної ситуації і пов’язаними із цим ризиками економічної політики.

4. Відтоком капіталу. За умови поглиблення світової фінансової кризи, кошти українського походження (часто напівлегального), які осідають в світових офшорних центрах можуть припинити повертатися в українську економіку у вигляді іноземних інвестицій, що мало місце в останні роки.

5. Високим рівнем доларизації економіки (близько 30%). Прив’язка цін на товари та послуги (особливо це стосується об’єктів нерухомості) до долара США (так звані умовні одиниці), переважна частка заощаджень населення, переважно у цій же валюті та фактична фіксація (при значній передевальвації гривні) курсу долара США у відношенні до української гривні (у якій зацікавлені у першу чергу експортери) призводить до паніки на валютному ринку під час загострення ситуації на валютному ринку США.

6. Неефективною структурою золотовалютних резервів України. Україна зберігає лише 1/50 частину своїх золотовалютних резервів у золоті (26 тон), тоді як, наприклад США – близько 4/5 всіх американських резервів, що становить 8 тис. тон (це дозволяє цій країні відносно протистояти фінансовій кризі). При цьому, Світовий запас золота, згідно World Gold Council, на кінець 2007 р. склав близько 30 тис. тон., друге після США місце за розміром резервів у золоті займає Німеччина (3, 4 тис. тон), третій за вартістю золотий запас у МВФ (3, 2 тис. тон). В країнах Єврозони основні державні резерви зберігаються у золоті).

7. Спекуляціями на фінансовому ринку України зі сторони іноземних банків та інших фінансово-кредитних установ. Попри лібералізацію українського ринку та дозвіл на здійснення підприємницької діяльності суб’єктів фінансового ринку іноземних країн (у яких грошові активи є значно дешевшими (у межах 3-5%) порівняно з ситуацією в Україні (12-15% на позики в іноземній валюті)) процентна ставка на вітчизняному фінансовому та валютному ринках залишається надмірно високою порівняно з іншими країнами світу.

8. Недостатньою ефективністю змін на ринку фінансових послуг України у контексті вступу до СОТ. Зазначимо, що так і не були схвалені надзвичайно важливі положення щодо розголошення конфіденційних даних про реальну власність банків і небанківських фінансових установ, які є базовими для забезпечення належного нагляду за діяльністю сектора фінансових послуг. У галузі страхування було внесено зміни та доповнення до Закону України „Про страхування” з метою привести положення Закону у відповідність до зобов’язань України у рамках СОТ, зокрема щодо доступу нерезидентів до ринку страхування в Україні. У той же час, у 2007 р. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг видала декілька наказів, спрямованих на покращення структури регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами. Ці акти, серед іншого, встановлюють правила функціонування страхових резервів для страхування життя та інших видів страхування або змінюють правила розміщення резервів для виплати за полісами страхування життя. Більш уніфікований підхід до підготовки проекту нового закону „Про страхування”, безсумнівно, підвищив би його якість та узгодженість з відповідними європейськими і міжнародними правилами та зобов’язаннями.

9. Невиконанням Україною зобов’язань перед міжнародними організаціями у сфері легалізації тіньових капіталів. Прийняття нормативно-правових актів, що наближують законодавство з відмивання грошей до стандартів ЄС, а також рекомендацій Міжнародної групи з боротьби з фінансовими зловживаннями (FATF) щодо фінансування тероризму дає Україні можливість ратифікувати відповідні конвенції Ради Європи. Відповідно в Україні було затверджено національну стратегію протидії відмиванню коштів на період до 2010 р., а також план дій зі співробітництва у цій сфері між Урядом і Національним банком України. До того ж, Україна є членом Комітету Ради Європи з протидії легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом (Moneyval group), а Державний комітет фінансового моніторингу України набув членства у групі „Еґмонт”. Однак, лише декілька випадків, пов’язаних з відмиванням грошей, було передано до суду, при цьому майже за жодним з них не було винесено обвинувачувальних вироків. Це ставить під сумнів факт застосування норм законодавства. Позитивним є те, що були підготовлені проекти законів, спрямовані на виконання Конвенції Ради Європи стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру і підписана угода про співробітництво з Євроюстом, проте пріоритетним залишається питання укладання угоди про співробітництво з Європолом у сфері забезпечення захисту персональних даних і ратифікація зазначеної Конвенції Ради Європи, що є передумовами для укладення угоди з Європолом та співпраці з обома організаціями.

Пропозиції щодо вирішення проблеми.

1. Кабінету Міністрів спільно з Національним Банком, міністерствами фінансів та економіки доцільно розробити „Концепцію фінансової безпеки держави”, яка б враховувала орієнтацію зовнішньої політики на інтеграцію в європейські структури і специфіку функціонування фінансової системи України. До неї мають входити такі пункти, як:

(а) безпека монетарної політики – тобто відповідність валютної системи нормам, які діють в ЄС з врахуванням інтересів України (зокрема: обмеження темпів інфляції до 2-3 % на рік; зниження процентної ставки по кредитах до 5-6% (з врахуванням необхідності мінімізації інвестиційних ризиків); утримання дефіциту бюджету на рівні 3%; обмеження державного боргу до показника меншого за 60% від рівня ВВП; забезпечення стабільності гривні);

(б) безпека бюджетної політики – посилення ролі складових елементів бюджету в адаптації до середньозважених показників ЄС, переорієнтація податкової політики не лише на збільшення частини надходжень бюджету, а й на посилення його ролі в стимулюванні приватного сектору економіки, і створення, таким чином, передумов для того, щоб Україна могла вважатись країною з ринковою економікою де-факто; ефективніше використовувати фонди, що надаються країнами ЄС з метою структурної перебудови економіки та підвищення ефективності фінансового сектору;

(в) забезпечення політики обслуговування зовнішнього боргу, куди б входило створення відповідного контролюючого органу в рамках Міністерства фінансів, який би здійснював моніторинг за функціонуванням коштів, що надходять від розміщення боргових зобов’язань серед провідних інвесторів світу, організація проведення навчального процесу серед певної частки держслужбовців щодо досягнення гнучкої системи управління борговими зобов’язаннями власними зусиллями, а не лише через консультаційне сприяння міжнародних фінансово-аналітичних служб;

(г) посилення транскордонного співробіт­ництва, що б сприяло розвитку підприємництва між Україною і країнами ЄС.

2. Здійснити валютну переорієнтацію гривні з прив’язкою до кошика валют, зокрема, євро (переважаюча частка), долара США та китайського юаня або японської єни (оскільки ці валюти виступають основними гарантами фінансової стабільності у своїх регіонах, а країни-емітенти цих валют, своєю чергою, – основними торговельними партнерами для більшості країн світу) для посилення валютно-кредитної безпеки держави.

Аргументами на користь переорієнтації курсу гривні на кошик валют, з переважаючою часткою євро є наступні: