2.4.2. Соціально-економічні ідеї п. Орлика

Унікальним документом, який став найвищим злетом і підсумком української суспільної думки козацької доби, була Конституція Пили­па Орлика. Ідеї, висловлені у цьому документі, є результатом майже ти­сячоліття соціально-економічного і політичного розвитку України, свідчен­ням високого рівня самосвідомості нації.

Історико-економічний екскурс, який дається в преамбулі Конституції, допомагає зрозуміти витоки і особливості козацького соціально-еко­номічного устрою, який утвердився в Україні в результаті Визвольної війни середини XVII ст. Це була національна модель ранньобуржуазного суспільства з елементами ринкового господарства. Земля зосередилася в руках козаків, селян і міщан. Основним типом господарства стало дрібне і середнє козацько-селянське та індивідуально-приватне, що грунтувалося на власній і частково на найманій праці. Козацьке господарство втілюва­ло потенційні тенденції капіталістичного фермерства. Серед океану вели­ких феодальних кріпосницьких маєтків Європи вільне козацьке земле­володіння, тисячі приватних ділянок в Україні були чимось небаченим, створювали могутню соціально-економічну базу для консолідації народу і його руху шляхом прогресу.

Конституція П. Орлика стояла на захисті приватної власності. Щоб не допускати обезземелювання рядових козаків і концентрації старшин­ського землеволодіння, в тодішніх умовах це вело до відродження феодаль­но-кріпосницьких відносин, стаття 10 Конституції забороняла старшині (полковникам, сотникам, отаманам ) забирати у рядових козаків землю або силою змушувати до її продажу.

Велику увагу приділено в Конституції фінансовим справам. Конститу­ція відокремлювала державний скарб від гетьманського і передавала його в розпорядження генерального підскарбія. На цю посаду могла бути обра­на лише "людина значна й заслужена, маєтна і добросовісна". Таким чином, створювалися державні фінанси. Таке ж розгалуження мало бути здійсне­не і на місцях. Пани-полковники "не повинні мати інтересу до скарбів пол­кових, задовільнюючись своїми приходами й добрами ".

Дістали відображення в Конституції і питання торгівлі, що засвідчу­вало розвиток товарно-грошових відносин у Гетьманщині. Якщо базари і торги обслуговувалися тільки місцевими ринками, які забезпечували еко­номічний зв'язок між містом і селом, то ярмарки зв'язували між собою різні райони України і були ознакою започаткування внутрішнього рин­ку. Правила ярмаркової торгівлі регламентувалися звичаєвими норма­ми. За дотриманням правил торгівлі стежили ярмаркові судді або козаць­ка старшина. За користування ярмарковим місцем сплачувалися різні збори, зокрема мито за торгове місце, за кількість і різноманітність това­ру, за його ввезення ("індукта" — ввізне мито, "евекта" — вивізне мито).

Конституція визначала деякі напрями вдосконалення оподаткуван­ня населення. Податковий тягар передбачалося полегшити за рахунок оподаткування тих верств населення, що раніше не оподатковувалися, і передусім — маєтних купців, які захищалися "полковничою та сотницькою протекцією", і підсудків.

Скасувавши ненависні народові державні монополії, оренди, відкупи, інші обтяжливі для селян і міщан стації (розквартирування в їх будинках компанійців і сердюків), Генеральна рада мала знайти інші кошти на утримання найманого війська, що перебувало в розпорядженні гетьмана і виконувало військово-поліцейські доручення.

У соціально-економічній політиці українських гетьманів, починаючи від П. Сагайдачного, приділялася увага соціальному захистові населення. Конституція також звільняла козацьких вдів, осиротілих козацьких дітей, козацьких жінок, чоловіки яких перебували в походах або на іншій службі, від сплати податків і виконання різних повинностей.

Старі козаки, козаки-інваліди, козаки-одинаки бралися на повне дер­жавне забезпечення.

Хоч першу Конституцію України і не було втілено в життя, все ж вона залишилась однією з найвидатніших пам'яток політичної та економічної думки.