Тема 5. Ера становлення ринкової економіки в розвитку Європейської цивілізації ( хуі – хуііі ст.) Становлення економічної теорії

1. Загальні принципи і умови виникнення меркантилізму.

2. Концепція грошового балансу

3. Пізній меркантилізм і теорія торгового балансу

4. Меркантилізм в економічній політиці уряду Б. Хмельницького

5. Меркантилізм і сучасність

1. Загальні принципи і умови виникнення меркантилізму.

В умовах середньовіччя і цехової системи основою соціально-економічного і адміністративно-політичного порядку суспільства були праця і земля; державне втручання здійснювалося як "традиція і звичай". В умовах же меркантилізму нові державні функціонери надавали перевагу ука­зам і статтям. Так, в Україні діяли Литовський статут XVI ст. і "Устав на волоки "(1557р.). Вони, на відміну від "Руської правди", яка сприяла формуванню феодальних відносин у добу раннього середньовіччя, мали захи­щати ці відносини і сприяти їх поширенню в період розкладу феодальної системи, що почався під натиском нових економічних явищ — розвитку товарно-грошових відносин, торгівлі тощо. Меркантилісти, будучи при­хильниками розвитку цих нових явищ, як і прихильники феодального по­рядку, не підтримували ідею комерціалізації праці і землі — вихід­ної умови формування ринкової економіки. Більше того, їхня безоглядна віра в абсолютну владу освіченої деспотії ще не була похитана навіть натяками на демократію. Очевидно, саме тому так довго в більшості євро­пейських країн зберігалися ремісничі цехи і феодальні привілеї: у Франції — до 1790р., в Англії— до 1834р., в Україні— 1861 р.

При меркантилізмі національне промислове виробництво контролюється торговим капіталом і розвивається вже на комерційній основі, більше не замикаючись у рамках міст. Причиною цього було те, що купець знав ринок, обсяг існуючого попиту, міг забезпечити постачання товарів, які використовувалися в домашньому виробництві. Оскільки дорогого устаткування ще не існувало, то купець нічим особливо не ризикував, беру­чи на себе відповідальність за виробництво. Ось чому аж до кінця XVII ст. промислове виробництво в Західній Європі і до середини XIX ст. — в Укра­їні лишалось простим додатком до торгівлі.

На початку XV ст. формуються буржуазні відносини: процеси первісного нагромадження капіталу і виділення із середовища селян чи ремісників купецтва зумовили пріоритетність торгівлі. Великі географічні відкриття були наслідком розвитку торгового капіталу і сприяли його зміцненню. Натуральне господарство було витіснене товарною формою. Зріс потяг до грошей, які розглядалися як абсо­лютна форма багатства. Сила не лише окремих господарських оди­ниць, а й цілих держав визначалася їхніми грошовими ресурсами. Це період формування національних держав і відповідно міцної державної влади. За цих умов виникає вчення меркантилізму (мерканте від італ. - купець).

В доіндустріальній економіці через відсутність регулярної зайнятості, фабричної дисципліни, як і раніше, переважала думка про нееластичність попиту. Меркантилістські положення про активне сальдо торговельного балансу, у яких обґрунтовується перевищення експорту над імпортом, заохочується експорт капіталу та залученння в країну зарубіжного золота і схвалюється громадська праця, дійсно спонукають до думки, що вищі класи суспільства зобов'язані забезпечувати робочі місця, оскільки лише політика, суть якої можна виразити двома словами — "розори сусіда", збага­тить націю, а більш висока заробітна плата знизить, а не підвищить пропозицію праці. Розвиток меркантилістських економічних ідей про дер­жавне регулювання зовнішньої торгівлі, ототожнення грошей і багатства та інші — слід розглядати з урахуванням двох етапів, які виділяють у розвитку меркантилізму, а саме: раннього і пізнього. Основним кри­терієм розрізнення цих етапів є шляхи досягнення активного балансу.

Основними ідеями меркантилістів були:

а) гроші вважалися абсолютною формою багатства;

б) майже винятковим об'єктом дослідження була сфера обігу;

в) джерелом багатства визнавалися зовнішня торгівля і видобування дорогоцінних металів;

г) державі відводилася визначальна роль у регулюванні еконо­мічного життя (конкуренція, зовнішня торгівля, грошові потоки).

Оскільки авторами економічної політики, спрямованої на збільшення грошового багатства національних держав, були прак­тики - купці, промисловці, фінансисти - меркантилізм відповідає скоріше поняттю економічної політики чи ідеології, ніж економічної науки або теорії. Тим більше, що йому властиві описовий характер, а також відсутність теоретичного аналізу.

Узагальнюючи інтерпретацію даного "перехідного періоду", у тому числі і марксистську, слід відзначити,що економісти сходяться в основному: був період меркантилізму з характерною йому до-індустріальною економікою, точніше кажучи — це ціла епоха, коли так звані меркантилісти, хоч і не погоджували між собою ні принципів, ні загального аналітичного інструментарію, але майже протягом трьох століть дотримувалися загальних "принципів" наукового світогляду.

Меркантилісти підкреслювали, що золото і будь-який скарб є показ­никами багатства країни.

Вони вважали доцільним:

1) підтримку владою імпорту дешевої сировини для промисловості;

2) регулювання зовнішньої торговлі з метою забезпечення припливу в країну золота і срібла;

2) протекціоністські тарифи держави на імпортовані промислові това­ри, а також заохочення нею експорту, особливо готової продукції;

4) ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, роз­ширення бази оподаткуваня і нагромадження капіталу.

Таким чином, багатство країни меркантилісти вбачали у золоті і сріблі, а його джерелом вважали зовнішню торгівлю, яка через нееквівалентний обмін забезпечувала активний торговельний баланс. Саме тому об'єктом дослідження у меркантилістів була виключно сфера обігу. Це видно навіть з назв багатьох публікацій того часу. Наприклад, назва книги Томаса Мена "Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або баланс нашої торгівлі як принцип нашого багатства"(1664).