2. Концепція грошового балансу

Розрізняють ранній і пізній меркантилізм. Ранній мерканти­лізм виник ще до великих географічних відкриттів і в середині XVI ст. поступився місцем пізньому меркантилізму. Найбільш відо­мими представниками раннього меркантилізму, які лише в Англії написали близько трьох тисяч трактатів, називають:

• В. Стаффорда (Англія);

• Г. Скаруффі (Італія).

їх діяльність припадає на період первісного нагромадження капіталу і становлення національних держав. Ранні меркантилісти дотримувалися так званої доктрини грошового балансу. Відповідно до неї багатство країни визначалося обсягом грошової маси, а економічна політика ранніх меркантилістів була спрямована на її збільшення. Ранні меркантилісти є авторами номіналістичної теорії грошей. Ранній меркантилізм унаслідок цих поглядів називають монетарною системою. Для реалізації такої політики використовува­лися адміністративні методи затримання грошей в країні: було заборонено вивезення золота і срібла з країни; торгівля валютою була державною монополією; іноземних купців змушували на місці витрачати виручку від торгівлі; для залучення іноземних грошей псували власні; не було чіткого уявлення про зв'язок між торгівлею і грошовим обігом, а багатство ототожнювалось із золотом. Основна функція грошей зводилась до засобу нагромадження.

2.3. Пізній меркантилізм і теорія торгового балансу

Розквіт пізнього меркантилізму припадає на XVII ст. Він породжується великими географічними відкриттями і розвитком торгівлі. Однак в деяких країнах, зокрема, в Німеччині, як офіційна економічна доктрина він проіснував до початку XIX ст. Найбільш відомими представниками пізнього меркантилізму є:

• Т. Мен (Англія);

• А. де Монкретьен (Франція);

• А. Серра (Італія).

Найбільшою мірою погляди пізніх меркантилістів відображає теорія торгового балансу. За цією теорією держава тим багатша, чим більша різниця між ввезенням та вивезенням товару. Дотримання вимог теорії торгового балансу можливе за таких умов:

а) вивезення готової продукції, а не сировини;

б)заборона ввезення предметів розкоші;

в) сприяння розвитку мануфактур;

г) розвиток посередницької торгівлі (дозволяли вивозити гро­ші за кордон);

ґ) забезпечення активного торгового балансу за принципом: купити дешевше - продати дорожче;

д)захоплення зовнішніх ринків.

Політика пізніх меркантилістів була гнучкішою і конструктивнішою. Державна влада розуміла, що пряме адміністративне втру­чання чинить перепони вільному розвитку торгівлі і мануфактур. Схвалювалося лише таке державне втручання, яке відповідало так званому принципові природного права - ідеї, започаткованої Арістотелем. У ХУІІ-ХУШ століттях в неї було вкладено новий зміст, виведений з природи людини та її прав, що суперечив середньо­вічному деспотизмові і сповідувався гуманістами епохи Відроджен­ня. На відміну від ранніх меркантилістів багатство визначалося не золотом, а надлишком продуктів після забезпечення потреб країни, який на зовнішньому ринку повинен перетворитися в гроші. Тому пізній меркантилізм часто називають комерційною системою.

Засновники "металічної"" теорії грошей знали, що гроші є то­варом, але не знали, чому гроші стають товаром. Гроші сприймалися не лише як засіб нагромадження, а й засіб обігу, вони ставали капіталом. Головним джерелом прибутку вважали нееквівалентний обмін у зовнішній торгівлі; панує ідея про зв'язок продуктивної праці з прибутком, однак продуктивною вважали лише працю в галузях, продукти яких під час вивезення за кордон дають прибуток (відкриття нових родовищ золота, срібла тощо).

Один із найвідоміших представників пізнього меркантилізму Томас Мен (1571-1641) народився в особливому для економістів місті - Лондоні - в сім'ї купця; ріс із вітчимом, який був одним із засновників Ост-Індійської торгової компанії. З часом Т. Мен став членом правління цієї компанії, членом урядової комісії з торгівлі, одним з найвидатніших людей Сіті.

До золотого фонду економічної літератури увійшли два його твори. "Роздуми про торгівлю Англії з Ост-Індією..." (1621) є відповіддю критикам діяльності Ост-Індійської компанії з позицій при­мітивного меркантилізму, які вважали, що компанія підриває еконо­мічну могутність Англії, оскільки вивозить срібло з країни. Сис­темно виклавши міркування зрілого меркантиліста, він на основі конкретних цифр довів протилежне.

У праці "Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс нашої зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства" (1664), як висло­вився автор, "через нестачу вченості - просто і без красномовства" викладено суть меркантилізму, обгрунтовано необхідність активного торгового балансу і шкідливість регулювання вивезення дорогоцінних металів, показано позитивну для держави роль торгової буржуазії.

Лптуан де Мопкретьєн (~1575-1621) як справжній француз писав трагедії, бився на дуелях і брав участь у заколотах. Однак написаний ним у 1615 році "Трактат політекономії" вичерпно показав формування економічної політики буржуазії, що зароджу­валася, обґрунтував перехід від монетарної системи до розвинутого меркантилізму, необхідність розширення торгівлі та сприяння її розвитку, обмеження діяльності іноземних купців.