2. Фізіократи. Економічні погляди і "Економічна таблиця" Кене

Слово "економіст" для позначення вченого-дослідника еконо­мічних питань почало використовуватися в середині XVIII ст. Еко­номістами називала себе група мислителів Франції, що згуртувалася навколо доктора Кене, зокрема, Мірабо, Нємур, Ларів'єр та близькі до них за своїми поглядами Гурне і Тюрго. Всі вони розвинули нову теорію під назвою фізіократія (від грец. - влада природи), назву для якої придумав Дюпон.

Першим фізіократом можна назвати Річарда Кантільйона (1680-1734). Єдина його праця: "Дослідження про природу торгівлі взагалі". Його ідеї заклали фундамент фізіократії і були розвинуті згодом Кене та Смітом. Одним із засновників школи фізіократії є Вепсан де Гурне (1712-1759), основні погляди якого викладені у статті пам'яті Тюрго. Встановлено, що його ідеї вплинули на Кене.

Фізіократи критично ставилися до меркантилістів та політики Кольбера, які перешкоджали вільній торгівлі і свободі підприєм­ництва. Період первісного нагромадження капіталу закінчився, а тому відбувся поворот до вивчення сфери виробництва. На думку фізіократів, багатство нації залежить від рівня розвитку землеробст­ва. Звідси випливає концепція чистого продукту, яка має центральне значення в поглядах фізіократів. Чистий продукт, тобто надлишок над витратами виробництва, є даром природи, а отримати його можна, лише приклавши працю до землі. Решта галузей лише пере­робляють те, що створене землею, враховуючи й корисні копалини.

Кене писав, що "багатство, яке створюється промисловою пра­цею, виникає за допомогою доходів, що їх дає земля, і є багатством безплідним, яке відтворюється тільки за допомогою доходів від земельних угідь".

Суспільство, на думку фізіократів, являє собою природне явище, розвиток якого відбувається відповідно до законів природ­ного руху, встановленого Богом.

Фізіократи поділяли суспільство на три класи:

1. Продуктивний клас, який створює чистий продукт - працівники землеробства.

2. Клас землевласників, які отримують ренту, король і церква.

3. Безплідний клас (усі решта).

Фізіократи вперше розмежували капітал на основний і оборотний. Основний капітал (початкові аванси) містив витрати на сільськогосподарську техніку, будівлі, робочу худобу. Оборотний капітал (щорічні аванси) - це витрати на насіння і заробітну плату. Щорічні аванси входили до витрат виробництва повністю, а початкові - частинами. Цей поділ є великою заслугою фізіократів.

За грішми фізіократи визнавали лише функцію засобу обігу, - функція нагромадження є шкідливою для суспільства. Кількість грошей в обороті, за фізіократами, залежить від рівня відтворення: маса грошей може збільшуватися лише пропорційно до зростання виробництва, інакше збільшення грошей в обороті призведе до його скорочення.

Школу фізіократів очолював Франсуа Кене (1694-1774), який використав метод природничих наук для дослідження еко­номічних процесів. Такий підхід проя­вився в концепції природного порядку і людського розуму.

Концепція "природного порядку", що була провідною ідеєю Кене, являла собою дію законів природи у суспільстві і передбачала вільну конкуренцію в економіці без втручання держави. Кожній людині має бути дозволено діяти природно - вона краще знає, що для неї добре, а що погано.

Кене є автором першої в історії макроекономічної моделі, яка являє собою схему руху ВНП і має назву "Економічна таблиця". Перші відбитки "зигзагів" доктора Кене зробив власноручно король Людовик XV.

В.С. Немчинов писав: "у XVII ст. на зорі розвитку економічної науки Ф. Кене створив "Економічну таблицю", яка стала геніальним злетом людської думки... Якщо охопити таблицю в сучасних еконо­мічних вимірах, то її можна вважати першою спробою макроекономічного аналізу, в якому головним є поняття ВНП. Це - перша в історії макроекономіки сітка натуральних і грошових потоків матеріальних цінностей. Ці ідеї є основою подальших економічних моделей".

Обмеження, які встановлює Кене у своїй "Економічній таблиці":

• Еквівалентність обміну.

• Незмінність цін.

• Абстрагування від зовнішнього ринку.

Вихідним моментом є кінець сільськогосподарського року. ВНП = 7 млрд. ліврів, з них вартість валової продукції сільського господарства = 5 млрд., решту 2 млрд. - на руках у непродуктивного класу. Весь річний оборот ВНП відбувався протягом п'яти актів кожен обсягом 1млрд.

1. акт - землевласники отримали ренту на 2 млрд.; з них млрд. купують у продуктивного класу продукти харчування;

2. акт - на 1млрд., який залишився, землевласники купують у безплідного класу промислову продукцію;

3. акт - на виручений 1млрд. безплідний клас купує у продуктивного продукти харчування;

4. акт - продуктивний клас на отримані гроші (1 млрд.) купує у безплідного промислові товари;

5. акт - на отриманий 1млрд. безплідний клас купує в продуктивного сировину.

Отже, реалізовано сільськогосподарської продукції на 3 і промислової продукції на 2 млрд. Решту - 2 млрд. витрачають всередині сільського господарства: на харчі, насіння, страхові фонди. Потім починається новий цикл.

Разом з тим "Економічна таблиця" втілила в собі всі основні положення вчення фізіократів: 1) суспільство поділяється на три класи (земельних власників, фермерів і "некорисних"); 2) чистий продукт (додаткова вартість) виробляється тільки у сільському господарстві; 3) для промисловості характерно лише додавання вартостей; 4) обмін еквівалентів у торгівлі є результатом вільної конкуренції; 5) капітал фермерів поділяється на первісні і щорічні аванси .Кене показав різницю вартісної і натуральної форми сукупного суспільного продукту, розмежував категорії капіталу і доходу.

Не менш знаменитим фізіократом був Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781) - міністр фінансів при Людовику XVI. Основна праця - "Роздуми про утворення і розподіл багатства" (1770,1776). Вона складається із ста теорем, які умовно розділяють на три частини:

1. Принципи фізіократії (31 теорема).

2. Проблема вартості, ціни і грошей (17 теорем).

3. Поглиблений аналіз капіталу (52 теореми).

Він доповнив і розвинув теорію фізіократів. Тюрго вважав, що продукт, створений капіталом, розпадається на дві частини: одна з них компенсує витрачений капітал, друга є прибутком на капітал і, своєю чергою, складається з трьох частин (підприємницький дохід, оплата праці і ризику власника капіталу та земельна рента). У цій же праці Тюрго наводить модель вільного переливу капіталу і вирівнювання прибутку, розмірковує про поділ праці. До проблеми цінності, яка цікавила Тюрго, він повертається в статті "Цінність і гроші" (1769) і трактує її як придатність до наших потреб, вводить також поняття мінової (рівної) цінності.

ЗАНЯТТЯ 6.2.

1. Закономірності розвитку ринкового господарства в провідних країнах Європейської цивілізації. Загальна характеристика економічної думки періоду вільної конкуренції

2. Економічна теорія Адама Сміта.

3. Основні ідеї економічного вчення Д.Рікардо

4. Теорії Ж.Б.Сея Ф.Бастіа

5. Теорія народонаселення та економічні ідеї Т.Мальтуса