29.Історичні аспекти становлення та розвитку вітчизняної системи планування

Основні етапи становлення вітчизняної системи планування:

І етап:	1921-1924: Створення державного плану УРСР. Розробка поточних та перспективних господарських планів. [1925 р. – складання контрольних цифр, річні плани]
ІІ етап:	1925-1941: Започатковано складання контрольних цифр і річних планів розвитку народного господарства. Започатковано складання середньострокових планів п’ятирічки.
ІІІ етап:	1942-1945: Складання квартальних, місячних та декадних планів (директивна система)
ІУ етап:	1946-1991: Удосконалення організації та методології перспективного планування. Розвиток балансового методу планування. Застосування економіко-математичних методів, складання зустрічних планів.
У етап:	1992-2004: Перехід до індикативного планування

30. Організація бюджетного процесу в зарубіжних країнах

У  розвинутих зарубіжних країнах складання проекту Державного бюджету - один із найбільш важливих етапів бюджетного процесу: тут вирішуються такі питання, як об'єм бюджету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутній рік, основні напрямки використаннякоштів і методи покриття дефіциту бюджету.

Робота зі складання проекту Державного бюджету починається задовго до початку нового бюджетного року (у ФРН - за 6 місяців, Японії - за 7, Франції - за 14, США - за 18 місяців). Проект бюджету розробляється органами виконавчої влади, як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а в США - спеціальним органом - Адміністративно-бюджетним управлінням при Президентові.

При складанні проекту бюджету ставляться завдання: активного його впливу на підвищення ефективності економіки; забезпеченняузгодженості фінансових і ін. ресурсів з економічними і соціальними програмами - прогнозами уряду; встановлення необхідних пропорцій у витраті коштів.

З розширенням масштабів мобілізації ресурсів і необхідністю найбільш ефективного їх використання при розробці бюджету в 1960-хрр. спочатку в США, а потім в інших розвинутих країнах стали застосовувати програмно-цільовий метод, у тому числі системний аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку.

У ФРН бюджет, складений на основі програмно-цільового методу, одержав назву "кон‘юнктурно-нейтрального бюджету”. Нові методи складання бюджету широко застосовуються у Франції під назвою "раціоналізація вибору бюджетних рішень”, у Великобританії - "програмного аналізу й огляду”.

Після схвалення проекту бюджету вищим виконавчим органом проект бюджету надходить у законодавчий орган - парламент, що розглядає і затверджує його. Бюджет, як правило, обговорюється кожною палатою Парламенту (спочатку в нижній, а потім у верхній у Франції; одночасно в обох палатах у США).

Причому, в палатах Парламенту створюються спеціальні комітети і комісії, що детально аналізують поданий проект за статтями витрат і вносять корективи.

Важливе значення при розгляді проекту бюджету у Парламенті має бюджетна ініціатива, тобто право членів законодавчого органавносити зміни в поданий урядом проект бюджету.

Обмеження бюджетних прав Парламенту виявляються й у тому, що законодавча влада не обговорює бюджет як єдиний документ у цілому, а розглядає окремі його розділи видатків і зміни ставок діючих податків або вводить нові податки. Більшість видатків взагалі не підлягають розгляду, а затверджуються автоматично.

Друга стадія бюджетного процесу закінчується затвердженням бюджету законодавчим органом і підписом глави держави (Президентом у США, королевою у Великобританії).

Після затвердження бюджету починається третя стадія - виконання бюджету: одержання затверджених доходів, головним чином податків, і здійснення передбачених бюджетних видатків відповідно до виділених асигнувань. Цей етап продовжується протягом року, що називається фінансовим або бюджетним роком. Його часові межі в різних країнах різні (у США з 1 жовтня до 30 вересня, Великобританії і Японії з 1 квітня до 31 грудня).

Важливим елементом третьої стадії є касове виконання бюджету - організація збору бюджетних коштів на території країни, їх збереження і видача, а також ведення обліку і звітності. У більшості країн існує банківська система касового виконання бюджету, при якійбанки, головним чином Центральний банк, виступають головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси, суть якого полягає в тому, що всі отримані бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів уЦентральному банку. З цього рахунку здійснюються усі витрати держави.

Після закінчення фінансового року починається останній етап - складання звіту про виконання бюджету Міністерством фінансів і затвердження його Парламентом.