Розділ 5. Організація сільськогосподарських угідь та сівозміни

Під організацією угідь розуміють встановлення їх складу і співвідношення, господарське розміщення на території. Її ціль – підвищення інтенсивності використання землі для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при збереженні і збільшенні родючості грунту, інших компонентів природного середовища. Запроектований склад і структура угідь, їх розміщення на території повинні відповідати наступним вимогам:

• безумовне і стабільне виконання державних планових завдань по виробництву товарної сільськогосподарської продукції;

• повне, раціональне і ефективне використання всіх земель у відповідності з їх природними властивостями;

• припинення ерозійних процесів і покращення ландшафтів;

• відповідність встановленій спеціалізації галузей і їх раціональному поєднанню;

• забезпечення стійкої кормової бази для тваринництва;

• мінімальні витрати на перевезення і збереження продукції без суттєвих втарат;

• створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці високопродуктивного використання автомобільно – тракторних агрегатів.

Мінімальні капітальні укладення в освоювання нових земель і підвищення інтенсивності використання земель, знаходившись в обробці, най швидкіша їх окупність. Визначення об’ємів трансформації і покращення землі, розміщення угідь ведуть з урахуванням природніх і економічних факторів, додержуючи приведені вище вимоги.

Організація системи сівозмін – задача комплексна, потребує розгляду питань агротехнічного змісту, кількості, площі і місця знаходження масивів для досягнення максимального економічного ефекту. Для цієї цілі, визначають пункти складання насінневого фонду, зимових кормів; вивчають теперішню і перспективну організацію праці; плануємо прогресивні технології; винаходять можливість використання у новому проекті меж масивів і полів організованих сівозмін.

Проектування починають з сівозмін, площі і місце положення котрих обумовлені особливостями цих орних масивів. Місце і площа грунтозахисних кормових сівозмін визначають наявність ерозійних небезпечних орних масивів; масивів сіножать підвищеної солонцюватості придатний для обмеженого набору солевитривалих сільськогосподарських культур; надмірно зволожені ділянки, якщо вони достатньо крупні, виділяють в окрему сівозміну з набором вологолюбних культур; кращими місцями для овочевих сівозмін здавна вважають заплави рік і долин.

Типові схеми різних видів сівозмін підбирають відповідно до зональних систем землеробства, використовуючи рекомендації по системі ведення сільського господарства для даної зони, області, республіки. При цьому використовуючи результати економічної оцінки сіножать або бонітування грунтів. Сівозмінні масиви повинні бути по можливості однорідними. Сівозміни сільськогосподарських культур підвищеної вимогливості до грунтів, розміщують на орних масивах з характерними високими балами економічної оцінки.

В польовій сівозміні запроектовано 10 полів. Кожне поле має схожий рельєф, мікроклімат та можливість механізованого обробітку. Тривалість польових робіт визначено природними умовами, вибір напрямку поля перевірялась обчисленням відношення напряму руху агрегату до середнього нахилу місцевості, які обчислюються за формулою:

i=e *h /P * 100 %

де:

e – довжина всiх горизонталей на площi поля в м.

h – висота перерiзу рельефу

P – площа поля в м.

Середнiй ухил напрямку агрегатiв , обчислювався за формулою :

Ip = H : D

де :

H - рiзниця висот в метрах мiж кiнцевими точками напрямку

D - довжина поля в метрах

Нумерація полів	Площа, га	Відхилення від середнього	Кількість ділянок в полі
I.	39,4	0,5	1
II.	41,6	1,7	1
III.	38,6	1,3	2
IV.	41,3	1,4	2
V.	38,0	1,9	1
VI.	37,9	2	1
VII.	39,5	0,4	1
VIII.	40,1	0,2	1
IX.	40,9	1,0	1
X.	42,3	2,4	1

Pсер.п = 39,9

Кормові грунтозахисні сівозміни запроектовано 5 полів по можливості кожне поле має однаковий рельєф та площину.

№ поля	Р, га	Відліки від середнього
I.	5,1	0,4
I.	5,5	0
III.	5,4	0,1
IV	5,1	0,4
V	5,0	0,5

Р сер.п =5,5

Проектом передбачено насадження лісосмуг шириною 6 – 12м.