2. Роль аналізу фінансового стану в управлінні підприємством та його завдання. Інформаційна забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

Одним із інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі даних його фінансової звітності.

Головною метою фінансового аналізу є отримання визначеного числа основних параметрів, що дають об’єктивну і обґрунтовану характеристику фінансового стану підприємства, його прибутковості, збитковості, змін в структурі активів і пасивів в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану важливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри діяльності підприємства в майбутньому.

Отже, фінансовий аналіз – це оцінка фінансового стану та основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його вартості та забезпечення ефективного розвитку підприємства.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за кілька періодів; дасть змогу визначити ”больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціональнішого розміщення.

Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства, і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства, забезпечення його власними оборотними коштами;

• об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

• оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності

• аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Основними напрямами фінансового аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності:

• операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів);

• фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами та ін.);

• інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів).

Існує кілька видів фінансового аналізу.

За організаційними формами проведення виділяють два головні види фінансового аналізу:

а) внутрішній;

б) зовнішній.

Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, котрі є сторонніми щодо підприємства особи і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим та загальним. Різниця у змісті зовнішнього та внутрішнього аналізу пов’язана також з різницею завдань, що їх виконують ці обидва види аналізу.

Особливості зовнішнього фінансового аналізу:

• значна кількість суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність підприємства;

• різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

• наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

• орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;

• обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;

• максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу:

1. показників прибутку;

2. показників рентабельності;

3. фінансового стійкості, ринкової активності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

4. ефективності використання позичкового капіталу;

5. економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.

Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називається класичним.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз:

• майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства;

• фінансової стійкості та стабільності підприємства;

• ділової активності підприємства;

• динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

• кредитоспроможності підприємства;

• ефективності використання власних та залучених фінансовий ресурсів;

• ліквідності та платоспроможності підприємства;

• самоокупності підприємства;

• комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Отже, зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз відрізняються такими ознаками:

• за суб’єктами аналізу: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це підприємство та його ділові партнери, то за внутрішнього – тільки підприємство;

• інформаційною базою: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це публічна фінансова звітність, то за внутрішнього – бухгалтерський управлінський облік та звітність;

• відкритістю результатів аналізу: якщо результати зовнішнього фінансового аналізу є відкритими, то результати внутрішнього – комерційна таємниця;

• регламентацією правил здійснення: якщо за зовнішнього фінансового аналізу їх установлює держава, то за внутрішнього – саме підприємство.

За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства:

а) повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності;

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу та ін.

Залежно від об’єкта аналізу можна виділити такі його види:

• аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому;

• аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів;

• аналіз окремих фінансових операцій.

З огляду на терміни та цілі проведення виокремлюють попередній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз:

• попередній (ретроспективний) фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій, оцінка власної платоспроможності за потреби отримання банківського кредиту;

• поточний (оперативний) фінансовий аналіз провадиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується невеликим проміжком часу (місяць, квартал).

• прогнозний (перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній (ретроспективний) та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбутньому.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здіснення.

Існує 6 основних прийомів аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період;

2. вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3. трендовий аналіз – порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду – основної тенденції динаміки показників;

4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників;

6. факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення на цій підставі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи. Існують різні методи фінансового аналізу.

Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До них відносять: методи експертних. оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітиків.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, виокремлювання ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко використовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи оброблення рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності утворює методологію та методику аналізу.

Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі(нормативні, дескриптивні, предикативні) аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумки, слід відмітити, що необхідність та значення оцінки фінансового стану зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за умов ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в найоптимальнішому використанні фінансових ресурсів, а також пошуки у цій сфері резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є:

• баланс (ф.№1);

• звіт про фінансові результати (ф.№2);

• звіт про рух грошових коштів (ф. №3);

• звіт про власний капітал (ф.№4);

• примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів;

• статистична звітність та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й „ноу-хау”. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

• оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

• оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

• прийняття обгрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиціної політики.

Фінансовий аналіз – це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних.

Звіт про фінансові результати віддзеркалює ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про фінансові результати – дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (т-в, р-т, п-г); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.

Фінансова звітність підприємства містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні і слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану у перспективі.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства для розв’язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них. Зокрема, для того, щоб зіставити фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному періодах, слід використовувати тільки порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, менеджери не обмежуються для прийняття ефективних управлінських рішень суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в П(С)БО 1, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 за №87. Це положення визначає: мету фінансових звітів, їх склад, звітний період, якісні характеристики та принципи, якими належить керуватися під час складання фінансових звітів; вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як головне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.