5.3. Форми порушеного залягання гірських порід.

Тектонічні рухи виводять шари порід із горизонтального положення, порушують їх початковий стан. Це порушення носить назву дислокацій. Залежно від типу тектонічних рухів відрізняють складчасті і розривні дислокації.

5.3.1. Складчасті дислокації.

Складчасті дислокації відзначаються різноманітністю форм. Всі ці форми утворюються без розриву суцільності шарів. Найпоширенішими видами складчастих дислокацій є моноклиналь, флексура і складка (рис. 1).

Рис. 1. Типи складчастих дислокацій: а-моноклиналь; б – флексура; в – антиклінальна складка; г – синклінальна складка.

Монокліналь - це найпростіша форма порушення початкового залягання порід, (рис.1а).яка проявляється в загальному нахиленні шарів відносно горизонту. Розрізняють слабко нахилені шари (0°16°), полого нахилені (16^о31^о), дуже нахилені (31^о76°), круто нахилені (76^о81^о) і поставлені на голову (81^о90°).

Флексура являє собою коліноподібний перегин шарів, що утворився при зміщенні однієї частини товщі відносно іншої без розриву суцільності (Рис. 1 б). В місці згину спостерігається підвищена тріщинуватість порід.

Складка - це хвилеподібний вигин шарів, який виникає внаслідок дії тангенціальних тектонічних сил. Виділяють два типи складок: антиклінална - складка повернута випуклістю догори (Рис. 1 в) і синклінальна - випуклістю донизу (Рис. 1 г). Вершину у антикліналі називають сідлом, у синкліналі – мульдою. Внутрішня частина складки називається ядром, а боки складки – крилами. Осьова площина розділяє ядро на дві симетричні частини. Поверхня, яка утворилася внаслідок перетину складки і осьової площини називається шарніром, а ділянка, яка безпосередньо прилягає до шарніра – замком. Характеристикою тектонічного порушення є також кут складки, ширина її та висота.

Рис. 2. Основні елементи складок

Просторове положення складок визначається елементами залягання:

- простягання характеризується лінією простягання АВ (Рис. 2) яка утворюється при перетині складки горизонтальною площиною ;

- падіння крила складки визначає лінія падіння, тобто перпендикуляр, що лежить на покрівлі крила і який проведено до лінії простягання АВ;

- кут МСМ`, утворений лінією падіння і її прекцією на горизонтальну площину, називають кутом падіння.

В залежності від нахилу осей та положення крил складки поділяються на прямі, похилі, лежачі, перевернуті (Рис. 3).

Рис.3. Види складок: а - пряма складка, б – похила,

в –- лежача, г - перевернута

Інколи складки мають форму купола або шатра, навіть перевернутого шатра (западини).Внаслідок ерозії дані структури утворюють на поверхні концентричні кола, еліпси різних за складом порід.

5.3.2. Розривні дислокації.

Розривні дислокації виникають внаслідок інтенсивних тектонічних рухів, що призводять до розриву суцільності шарів порід і зміщення розірваних частин,

Найбільш простою формою розривних порушень є тріщини. Вони зустрічаються практично в кожній породі. Виділяють наступні види тріщин:

- приховані, їх не видно, виявляються при розробці породи, утруднюють одержання крупнорозмірних блоків;

- закриті, виявляються візуально;

- відкриті, в них видно продукти вивітрювання породи.

Тріщини можуть мати тектонічне або нетектонічне походження. Тектонічні тріщини мають закономірну орієнтацію, вони розсікають цілі серії шарів.

В земній корі досить часто зустрічаються розривні дислокації із зміщенням в вертикальній або із зсувом в горизонтальній площині. Величина амплітуди зміщення зсуву буває різною - від кількох сантиметрів до кількох метрів. Ширина тектонічних розривів – також від кількох сантиметрів до метрів. До розривних дислокацій із зміщенням відносяться скид і підкид, горст і грабен, зсув і насув.

Скид утворюється внаслідок опускання однієї частини товщі порід відносно іншої (рис.4, б). Якщо при розриві відбувається підняття, тоді утворюється підкид (рис.4, а). Поверхню зміщення підкиду внаслідок її шліфування називають дзеркалом ковзання. Інколи спостерігається серія розривів, що йдуть один за одним. В такому разі виникають ступінчасті скиди або підкиди., їх називають грабен і горст.

Грабен (рис. 5 а) виникає тоді, коли ділянка земної кори занурюється між двома великими розломами. Так утворилося озеро Байкал, Червоне море. Протилежна грабену форма називається горстом (рис. 5 б).

Зсуви та насуви, на відміну від попередніх форм розривних дислокацій, виникають внаслідок зміщення товщ порід у горизонтальній площині (зсув) або у похилій (насув). У першому випадку взаємне висотне положення шарів зберігається більш - менш постійним, у другому - молоді за віком відклади можуть перекриватися старішими (рис. 4 в, г).

в)	г)

Рис.4. Поодинокі розривні дислокації:

а – підкид; б – скид; в – зсув, г- насув

а_г – горизонтальна амплітуда зміщення; а_в – вертикальна амплітуда зміщення.

Значний тектонічний розрив в земній корі, який спостерігається на великій віддалі, називають розломом. Розломи завжди заповнені уламками зруйнованих гірських порід.

Рис. 5. Серія розривних порушень зі зміщенням:

а – грабен; б – горст.