- •13. Своєрідність системності мови. Система і норма
- •14. Структурний рівень мови. Осн і пром рівні мови. Частини мови
- •15 Фонетичний рівень мови
- •16. Лексичний рівень мови
- •17. Морфологічний рівень мови. Принципи виділення частин мови.
- •18. Словотвірний(дериваційний) рівень мови.
- •19. Синтаксичний рівень мови. Теорія актуального членування речення(в.Матезіус).
- •20. Проблема мови і мовлення.
- •21. Історія вив-ня проблеми мови і мовлення(Гумбольт, Бодуен де Куртене, ф. Де Соссюр)
- •22. Соціолінгвістика. Мовна ситуація.
- •1. Залежність стану мови від стану суспільства
- •40. Вплив суспільства на мови (стихійні та свідомі). Вплив мови на суспільство.
- •41. Мова як конкретно-історична категорія. Статика і динаміка мови.
- •42. Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія
- •43. Історичні та соціальні умови становлення націй та національної мови. Українська мова у зв’язку з іншими слов’янськими мовами.
- •44. Функціонування і розвиток мови.
- •45. Мови міжнаціонального і міжнародного спілкування. Мовні контакти.
- •46. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •48. Темпи мовних змін. Проблема прогресу в розвитку мов.
- •61. Структурний метод
61. Структурний метод
Для встановлення структури мови і систематизації її одиниць використовують структурний метод.
Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відношень між мовними елементами.
Цей метод виник у 20-х роках XX ст. як антитеза порівняльно-історичного. Поштовхом до появи цього методу і взагалі структурного напряму в мовознавстві стали праці Ф. де Соссюра і І. О. Бодуена де Куртене. Основні ідеї теорії структуралізму можна звести до таких положень: 1) реальним є не окремий факт (звук, морф, слово та ін.), а реальною є мова як система; система не є сумою, що складається з елементів, вона визначає ці елементи; 2) відношення домінують над елементами; основними є опозиційні відношення; 3) оскільки в мові основним є відношення, то для вивчення мови можна застосовувати математичні методи.
Мета структурного методу — вивчення мови як цілісної функціональної структури, елементи й частини якої співвіднесені й пов'язані строгою системою лінгвальних відношень.
Структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені строгою системою зв'язків і відношень.
Структурний метод реалізується в 4-х методиках лінгвістичного аналізу:
дистрибутивний аналіз
аналіз за безпосередніми складниками
трансформаційний аналіз
компонентний аналіз
Дистрибуція (від лат. distributio «розподіл») — сукупність усіх оточень, у яких перебуває досліджуваний елемент на відміну від оточень інших елементів.
Дистрибутивний аналіз — методика дослідження мови на основі оточення (дистрибуції, розподілу) окремих одиниць у тексті. Це своєрідний дешифрувальний підхід за принципом сентенції «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти» (назвіть мені оточення елемента, і скажу, про який елемент ідеться). Можливість використання дистрибутивної методики при аналізі мовних явищ виходить із розуміння, що кожна мовна одиниця має своє особливе оточення, тобто в дистрибутивних властивостях мовної одиниці реалізуються її внутрішні властивості, які відображають її функціональну роль.
Дистрибутивний аналіз перебуває в тісному зв'язку з методикою безпосередніх складників.
Методика безпосередніх складників (БС) — прийом подання словотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучення та речення у вигляді ієрархії складових елементів. Основні принципи методики БС, як і дистрибутивного аналізу, були сформульовані Л. Блумфільдом, а далі розроблені представниками дескриптивної лінгвістики К. Пайком, Ч. Хоккетом, Р. Уеллзом і С. Четменом.
Пошуки подолання недоліку методики БС зумовили появу трансформаційного аналізу.
Трансформаційний аналіз — експериментальний прийом визначення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мовними об'єктами через подібності й відмінності в наборах їх трансформацій.
Для дослідження змістового аспекту значеннєвих одиниць мови найефективнішим є компонентний аналіз.
Компонентний аналіз — система прийомів лінгвістичного вивчення значень слів, суть якої полягає в розщепленні значення слова на складові компоненти, які називають семами, семантичними множниками і, зрідка, маркерами.