§ 2. Класифікація доходів бюджету України, їх склад та структура

Серед переліку складових бюджетної класифікації у Бюджетному кодексі Украї­ни першу позицію займає класифікація доходів бюджету (стаття 9 «Класифікація до­ходів бюджету»). Класифікація доходів бюджету означає їх групування відповідно до джерел формування, визначених законодавчими актами.

Класифікація доходів бюджету призначена для чіткого розмежування доходів бюджетів різних рівнів за об'єктивними характерними ознаками з детальним їх роз­поділом на такі розділи (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Класифікація доходів бюджету

Кожен розділ доходної частини бюджету об'єднує певні види доходів за джерела­ми та способами їх отримання. При цьому слід зазначити, що таке їх поєднання є конкретизацією терміна «доходи бюджету», визначення якого наводиться у ст. 2 Бюджетного кодексу України. Більш широкий підхід щодо наповнення поняття «до­ходи бюджету» у чинному Бюджетному кодексі України порівняно з попереднім на­дає їх порівняльна характеристика, наведена в табл. 2.1.

Визначальною базою формування складу та обсягів доходів, форм їх мобілізації до бюджетів різних рівнів є відносини власності, рівень соціально-економічного розвитку національної економіки, обсяг бюджетних видатків (останні, з позиції організації фі­нансової діяльності держави, є первинними відносно доходів бюджету).

Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика терміна «доходи бюджету»

Попередня редакція	Бюджетного кодексу України
Доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаю­чи трансферти, дарунки, гранти)	Доходи бюджету — податкові, неподаткові та інші над­ходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ)

Найбільш адекватним та об'єктивним відображенням стану національної еконо­міки (економічного зростання або спаду) є податкові надходження. Вони посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів (70-80%) (рис. 2.4, 2.6) та інструментів державного регулювання економіки.

У частині 2 статті 9 Кодексу податковими надходженнями визнаються встановле­ні законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'яз­кові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Це визначення, на відміну від попереднього, містить певні суттєві уточнення що­до правової основи податкових надходжень та термінології чинної системи оподат­кування і тим самим забезпечується відповідність норм бюджетного та податкового права (табл. 2.2; рис. 2.4 ).

Таблиця 2.2. Порівняльна характеристика терміну «податкові надходження»

Попередня редакція Бюджетного кодексу України	Чинна редакція Бюджетного кодексу України
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі	Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержав­ні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)

Податкові надходження

У

місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)

загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)

Рис. 2.4. Класифікація податків і зборів (обов'язкових платежів) за ознакою рівня державних структур, що їх встановлюють

Так, оскільки у податковій практиці терміна «податкові закони» не існує, то його за­мінено на внормований термін «закони України про оподаткування», про що наочно демонструє представлена на рис. 2.5 правова база системи оподаткування в Україні.

Рис. 2.5. Правова база системи оподаткування в Україні

Також вважається за доцільне здійснення уточнення і другої частини визначен­ня, а саме стосовно понять «загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки в основному законодавчому акті — Законі України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р. №77/97 (зі змінами і доповненнями), серед термінології оподаткування використо­вуються саме такі словосполучення. А їх детальний перелік наводиться у ст. 13, 14, 15 вищезазначеного Закону. Проте порядок в адмініструванні кожного окремого за­гальнодержавного податку і збору (обов'язкового платежу) та місцевого податку і збору (обов'язкового платежу) забезпечується завдяки іншим нормативно-правовим актам, які наведено на рис. 2.5.

Що стосується бюджетної класифікації загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) як дже­рела наповнення доходів бюджетів, то, згідно з розділом І Бюджетної класифікації «Класифікація доходів бюджету», передбачено їх систематизацію в такі групи подат­кових надходжень (рис. 2.6):

Рис. 2.6. Бюджетна класифікація податкових надходжень

В цілому зазначена класифікація демонструє наявність в національній системі оподаткування досить широкого кола податків різної спрямованості. При цьому слід зазначити, що саме за допомогою системи оподаткування вирішуються питання формування не лише доходів бюджету, а й впливу держави на економіку, на всі сто­рони її суспільного життя, тобто на основні макроекономічні процеси та пропорції. Водночас вона відображає специфічні соціально-економічні умови розвитку даної країни, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умо­ви, традиції народу тощо. Разом із тим через податки відбувається тісний зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й ви­користання їхніх доходів. Однак у світі ще не знайдено універсального підходу до по­будови такої системи оподаткування, яка б повністю задовольняла потреби і держа­ви, і платників податків.

Україна пройшла досить тривалий і складний шлях, перш ніж податки увійшли в її економічне життя і стали стабільним джерелом формування доходів бюджету та вагомим фінансовим регулятором макроекономічних процесів. Проте дієвість регу­лятивної природи податків і їх ринкова саморегуляція на основі реалізації об'єктив­них економічних законів у сучасних умовах соціально-економічного розвитку нашої держави не завжди приводить до бажаних результатів, що, у свою чергу, ускладнює позитивні зрушення у виробничій і соціальній сферах.

Наразі в Україні залишається актуальним питання оптимізації регулятивного впливу системи оподаткування на соціально-економічний розвиток держави. Крім того, на кожному наступному етапі становлення і розвитку національної податкової системи виникають нові проблеми, що вимагають інших підходів до процесу форму­вання механізму оподаткування, адекватного умовам економіки, що трансформуєть­ся, творчого осмислення та впровадження таких податків, які більшою мірою реалі­зовували їх фіскальну та регулюючу функцію, відображали об'єктивний стан економіки України.

Детальний розгляд структури доходів Зведеного бюджету України свідчить, що загалом у нашій державі створено сучасну податкову систему, яка наближається до індустріального європейського типу. Основна маса доходів мобілізувалася у формі прямих і непрямих податків, внесків у централізовані фонди, надходжень від зовніш­ньоекономічної діяльності та інших джерел. У бюджетній класифікації, як зазнача­лося, систематизація податкових платежів є дещо іншою.

До першої групи податкових надходжень віднесені податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості: податок з доходів фізичних осіб та податок на прибуток підприємств. Фіскальне значення зазначених податків у фор­муванні доходів бюджету України є досить суттєвим.

До другої групи податкових надходжень відносяться податки на власність (періо­дичні податки на чисту вартість майна (податок на нерухоме майно підприємств та податок на нерухоме майно громадян), а також податок з власників транспортних за­собів та інших самохідних машин і механізмів).

Третю групу податкових надходжень об'єднують збори за спеціальне використан­ня природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та корис­тування земельними ділянками лісового фонду, збір за спеціальне водокористуван­ня, платежі за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плата за землю та плата за використання інших при­родних ресурсів).

До четвертої групи податкових надходжень віднесені внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний збір із вироблених в Україні това­рів, акцизний збір із ввезених на територію України товарів, податки на окремі ка­тегорії послуг, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, плата за тор­говий патент на деякі види підприємницької діяльності, погашення бюджетної за­боргованості по невідшкодованим сумам податку на додану вартість з простроченим терміном повернення).

П'ята група податкових надходжень об'єднує податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, вивізне мито, кошти, отримані за вчинення консуль­ських дій, інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності, надходження від реалізації квот на ввезення цукру-сирцю тростинного).

Шоста група податкових надходжень об'єднує інші податки (місцеві податки і збо­ри, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок для суб'єктів мало­го підприємництва, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства).

Важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів є неподаткові надходження. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень (20 — 30%).

Неподаткові надходження — доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльнос­ті; інші неподаткові надходження (ст. 9).

Водночас слід зазначити, що у новій редакції Бюджетного кодексу України тер­мін «неподаткові надходження» також підпав під коригування у зв'язку зі змінами, внесеними до Бюджетної класифікації України, а саме відкориговані надходження, що віднесені до другої групи, а також виключено із їх переліку надходження від штрафів та фінансових санкцій. Зазначені модифікації продемонстровано в табл. 2.3. Тепер за поновленою класифікацією неподаткові надходження поділяються на три групи (рис. 2.7).

Таблиця 2.3. Порівняльна характеристика терміна «неподаткові надходження»

Попередня редакція Бюджетного кодексу України	Чинна редакція Бюджетного кодексу України
Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від неко- мерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження	Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від неко­мерційної господарської діяльності; інші неподаткові надходження

1. Доходи від власності та підприємницької діяльності включають надходження від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України, надходження від державних грошових лотерей, надходження від роз­міщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, рентна плата, ін­ші надходження (платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російсь­кої Федерації на території України відповідно до укладеної міжурядової угоди тощо), а також надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісо­господарського виробництва.

Рис. 2.7. Бюджетна класифікація неподаткових надходжень

2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності поєднують плату за утримання дітей у школах-інтернатах, оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, плату за надання по­слуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, виконавчий збір, плату за оренду цілісних майнових комплексів державного майна, державне мито та митні збори, єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, плату за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загально­державного значення, плату за надані в оренду об'єкти місцевого значення.

3. Інші неподаткові надходження — це надходження коштів від реалізації конфіс­кованого майна, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості під­приємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності, надход­ження коштів від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належать Національному космічному агентству України, надход­ження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техні­ки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених згідно з законодавством військових формувань, правоохоронних органів, Оперативної рятувальної служби ци­вільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші надходження, над­ходження сум різниці за природний газ, надходження коштів від реалізації галузевих резервів (виробничих запасів) уранового концентрату, цирконію та гафнію, сформо­ваних за рахунок коштів цільового галузевого фонду створення національного ядер­но-паливного циклу, доходи від операцій з кредитування та надання гарантій, додат­кові збори на виплату пенсій, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, власні надходження бюджетних установ.

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій з капіталом. Нині в Україні доходи від операцій з капіталом становлять незначну питому вагу у доходах бюджету, проте у найближчій перспективі можуть стати важливим джерелом їх форму­вання. Так, доходи від операцій з продажу безхазяйного майна, скарбів, цінностей Дер­жавного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, землі і нематеріальних активів, а також від реалізації державних запасів товарів мають стійку тенденцію до зро­стання. З 2000 по 2008 роки їх надходження у структурі доходів зведеного бюджету зрос­ли від 0,14 до 2,9% у 20 раз.

Визначення терміна «операції з капіталом» можна представити як операції з ре­сурсами й активами, які в разі необхідності можуть бути конвертовані у грошову форму без втрати ринкової вартості, що сприяє забезпеченню оптимальних пропор­цій розподілу коштів між ланками бюджетної системи.

Загалом, згідно зі статтею 9 Кодексу до доходів від операцій з капіталом віднесе­ні чотири групи надходжень (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Бюджетна класифікація доходів від операцій з капіталом

1. Надходження від продажу основного капіталу — це надходження коштів від ре­алізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави або територіальної громади, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим та майна, що перебуває у кому­нальній власності.

2. Надходження від реалізації державних запасів товарів включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

3. Надходження від продажу землі і нематеріальних активів — це надходження від продажу землі; надходження від продажу нематеріальних активів. За останні роки земля перетворилася в ресурс, який приносить великі доходи. Проте, не дивлячись на зростання доходів від продажу землі, зазначена стаття доходів бюджету матиме сенс і перспективу тільки у разі реформування земельних відносин, розвитку ринку землі, проведення інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва, землі з метою виявлення безхазяйного майна та формування єдиного реєстру земельних ділянок і оцінки ефективності їх продажу.

4. Податки на фінансові операції та операції з капіталом. В Україні ця група до­ходів бюджету не знайшла належного розвитку. У зарубіжних країнах до такої групи відносяться: податок на передання капіталу в спадщину, за заповітом, страхуванням, у результаті розділу майна при розлученні, у зв'язку з еміграцією, участю в бізнесі; податок на приріст капітальної вартості; податок на чисту власність; спадкові збори; податок на посмертну спадщину; збори при переданні за заповітом рухомого майна та грошей і нерухомого майна; податок на дарування.

До наступної групи доходів бюджету відносяться трансферти. У доходах бюджету їх питома вага коливається в межах від 3 до 3,6%. Трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплат­ній та безповоротній основі (ст. 9). Тобто трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Бюджетним кодексом України передбачається використання таких видів трансфертів (рис. 2.9):

Рис. 2.9. Класифікація трансфертів згідно зі ст. 96 Бюджетного кодексу України

• дотацій вирівнювання (міжбюджетні трансферти у формі дотації вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує (ст. 2);

• субвенцій (міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в поряд­ку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції, ст. 2);

• коштів, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• додаткових дотацій.

До складу офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією України віднесені такі їх види (рис. 2.10):

Рис. 2.10. Класифікація трансфертів згідно з Бюджетною класифікацією України

• офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів, дотації, субвенції);

• офіційні трансферти від зарубіжних країн та міжнародних організацій;

• офіційні трансферти з іншої частини бюджету (кошти, одержані із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду).

Загалом у статті 9 Бюджетного кодексу України систематизовано й упорядкова­но на постійній основі такі актуальні питання:

• з метою забезпечення ведення аналітичного обліку податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів здійснені суттєві уточнення терміна «податкові над­ходження» з урахуванням теорії та практики чинної системи оподаткування і тим са­мим приведено у відповідність норми бюджетного та податкового права (п. 2 ст. 9);

• з метою забезпечення ведення аналітичного обліку неподаткових надходжень до державного та місцевих бюджетів приведено у відповідність до Бюджетної класифі­кації України термін «неподаткові надходження», а саме відкориговані надходження, які підпадають під другу групу, а також виключено із їх переліку надходження від штрафів та фінансових санкцій (п. 3 ст. 9).

Таким чином, запроваджені новації у ст. 9 «Класифікація доходів бюджету» но­вої редакції Бюджетного кодексу України забезпечили її змістовне вдосконалення та дотримання вимоги використання єдиної класифікації доходів.

До стратегічних напрямів вдосконалення ст. 9 вбачається за доцільне віднести та­кі положення:

• упровадження до загального категоріального апарату Кодексу визначення тер­міна «доходи від операцій з капіталом»;

• узгодження чинної системи оподаткування згідно з Бюджетним кодексом Укра­їни та прийняття Податкового кодексу.