62. Редагування газетних і журнальних видань

Приступаючи до редагування газетно-журнальних текс­тів, що починається, як правило, після обов'язкового першо­го наскрізного читання, редактор передусім має оцінити ці тексти з трьох позицій:1. фактажу (Редакторові необхідно з'ясувати сус­пільну важливість для видання такого факту, його новизну. Перевірка достовірності факту);2. композиції (послідовність викладу ма­теріалу);3. манери викладу (передбачає удосконалення мови і стилю твору, виправлення наявних граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок.) Пе­редусім редакторові слід розрізняти явні мовностилістичні помилки, які виходять за межі правописних вимог, і особ­ливості індивідуальної манери письма автора. Редактор має не до­пустити на газетні шпальти невиправданих жанровими особливостями матеріалу жаргонів, модних слоганів, за­їжджених штампів, канцеляризмів.

63. Редагування довідкових текстів

Довідковими називають такі видання, в яких різно­манітна інформація наукового або прикладного характеру розміщена в зручному для швидкого пошуку порядку і не призначена для суцільного читання.(словники; довідники; енциклопедії; каталоги). Редакторська підготовка матеріалів. Після отримання статей від авторів, їх систематизації у відповідності із словником, а також після рецензування починається редакторське опрацювання. Варто окреслити най­важливіші моменти, які постійно мають бути в полі зору редактора. •робота над фактологічним матеріалом (з'ясування сту­пеня новизни інформації, врахування нових джерел, перевірка дат, цифр, прізвищ та ініціалів);• удосконалення змісту (популяризація викладу, ви­лучення повторів);•уніфікація тексту (принцип однотипності скорочень, написання великих і малих літер, абревіатур);• ретельна перевірка розробленої системи посилань, відсилань та покажчиків. Остання позиція для довідкових видань має особливо принципове значення, оскільки допущена редактором через неуважність будь-яка неточність, помітно знижує якість такого видання і згодом негативно може вплинути на репутацію видавництва в цілому.

64. Редагування наукової літератури

Наукові видання є давнім, випробуваним і авто­ритетним в усьому світі засобом фіксації та поширення інформації, створеної творчою працею вчених. (монографія; автореферат. дисертації; стаття; наукова доповідь; збірник наукових праць).Під час першого читання оригіналу редакторові важ­ливо з'ясувати:• актуальність та новизна теми;• ступінь її розробки;• адресне призначення;• рівень використання автором найновішої літератури, залучення архівних матеріалів. Редактор передусім має проявити чітке розуміння іс­нуючих у науці методів викладу зібраного й узагальненого автором Матеріалу. • індуктивний (від окремого до загального);• дедуктивний (у зворотному, від загального, напрямку);• логічний;• історичний (у хронологічній послідовності).

Чітке розуміння цих методів, що гарантує логічність, послідовність і доказовість викладу. На особливу увагу редактора заслуговує відстеження в наукових текстах порядку і частоти вживання спеціаль­ної термінології. Важливо переконатися, аби при першому вживанні того чи іншого терміна давалося його пояснення. У визначенні не можна допустити багатозначності терміна в межах одного твору, уживання в значенні терміна професіонального жаргону, неточного або помилкового тлу­мачення.