51. Періодизація розвитку.

1. Період існування редагування як виду практичної діяльності (III ст. до н. е. — середина XIX ст.), у тому числі етапи:виникнення редагування (III ст. до н. е. -початок н. е.);стагнація в редагуванні (початок н. е. - середина XV ст.);відродження редагування (кінець XV ст. середина XIX ст.).2. Період нагромадження фактів редакційної практики та теорії (друга половина XIX ст.- 30-ті роки XX ст.).3. Період функціонування редагування як науки (30-ті роки XX ст.- початок XXI ст.), у тому числі етапи:становлення редагування як науки (30-ті — 60-ті роки XX ст.);класичне редагування (60-ті —90-ті роки XX ст.);комп'ютерне редагування (90-ті роки XX ст. — початок XXI ст.).1. Виникнення редагування.На початку Ш ст. до н е. була заснована Александрійська бібліотека, де зберігалося від 0,5 до 0,7 млн. книг. До обов'язків хранителів належало виправлення та коментування зібраних текстів. Граматиків можна вважати першими професійними редакторами.У II ст. до н е. в латинській мові з'явився і сам термін "редагування".Стагнація. У часи середньовіччя змінилася тематика видань — переписуванню і тиражуванню найчастіше підлягала релігійна література.Відродження. Після винайдення у XV ст. книгодрукування, в епоху Відродження, потреба у видавничих працівниках різко зросла. Спершу в їх ролі виступали самі друкарі. Проте з часом у зв'язку зі збільшенням випуску книг коректори виділилися в окрему професію. Вважають, що відродив це забуте з часів античності ремесло італійський видавець XVI ст. А. Мануцій.Редакційні факти, що нагромадилися з другої половини XIX ст. до 30-х років XX ст., можна розділити на дві групи: відкриття (закономірності) різних наук, що стосуються безпосередньо редагування, і факти видавничої практики. Функціонування.На початку 20—30-х років XX ст. кількість ЗМІ у світі значно зросла. Праця редактора і коректора стала широко розпов­сюдженою професією.

54. Поняття тексту.

Текстом у редакторській практиці називається:1) у широкому розумінні – результат авторської праці, тобто авторський рукопис у цілому, який подається до видавництва для підготовки до видання;2) у вузькому – це основна частина (основний текст) авторського рукопису без ілюстрацій, приміток, бібліографічних покажчиків. Основний текст – це цілісний і зв’язний текст твору, що являє собою об’єднану за змістом послідовність знакових одиниць. Додатковий текст – необов’язковий текст видання, що доповнює основний текст (довідки, документи).Допоміжний текст – текст апарату видання, покликаний допомогти читачеві ефективно користуватися виданням і розуміти його.

55. Факт – це справжнє явище, подія, невигадана пригода, те, що справді мало місце, відбулося або відбудеться у майбутньому. Фактичний матеріал – це сукупність фактів твору, до яких крім усього належать не лише події, а й зовнішні елементи предметного ряду, властивості, стани, якості тощо. Система фактів твору. Визначають факти 1-го, 2-го і т.д. рівнів. Фактами 1-го рівня будуть ті, які ілюструють ознаки, що становлять основу поняття теми. Кожне поняття ознаки може мати свої ознаки, і тоді виникають факти 2-го рівня і т.д. Факти поділяють на: Вхідні факти – це ті, які лежать в основі теми. Деталізуючі – уточнюють зміст. Вихідні факти – висновки. Посилкові – факти, на які автор посилається у примітках .Основні вимоги у роботі з фактами. Редагуючи фактичний матеріал, редактор повинен, перш за все, розчленувати зміст на факти. Потім він має визначити:1. Наскільки доцільні, важливі для розкриття теми наведені факти.2.Чи не викривлені, не перекручені вони, чи не надумані.3.Чи достатньо фактів для розкриття теми, чи не забагато їх, не замало.4.Важливо також, як інтерпретується факт, описується в певному контексті 5.Важливо, щоб читач зрозумів текст, щоб текст задовольнив його.