- •47. Редагування перекладу.
- •49. Етапи розвитку видавничої справи.
- •50. Перевірка фактичного матеріалу Цифри і цитати.
- •51. Періодизація розвитку.
- •54. Поняття тексту.
- •57. Порядок створення і реєстрації видавництва.
- •59. Причини виникнення фактичних помилок.
- •60. Причини виникнення цензури в Росії.
- •61. Редагування як синтез…
- •62. Редагування газетних і журнальних видань
- •63. Редагування довідкових текстів
- •64. Редагування наукової літератури
- •65 Редагування підручникової літератури.
- •66. Редагування рекламних текстів
- •67. Редагування текстів для дошкільнят та молодших школярів
- •69. Редакційна норма, її визначення, структура норм.
- •76. Синтаксичні особливості творів наукової і навчально-методичної літератури і робота редактора над ними.
- •80. Становлення редагування в Україні. Львівська та Київська школи редагування.
- •81. Сучасний стан видавничої справи в Україні.
- •83. Текст як об’єкт редакторського аналізу. Ознаки тексту.
- •84. Українська видавнича справа в Канаді.
- •85. Український видавничий рух у Франції.
- •88. Характеристика різних типів періодичних видань.
- •89. Характеристика структурно-змістової частини книги.
83. Текст як об’єкт редакторського аналізу. Ознаки тексту.
I. Текст – це писемний або усний твір, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у близькій перспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в дискантному загально-композиційному плані – спільною сюжетною і тематичною заданістю. У тексті виділяють такі найменші одиниці: речення; період; надфразна єдність. Текстом у редакторській практиці називається: 1) у широкому розумінні – результат авторської праці, тобто авторський рукопис у цілому, який подається до видавництва для підготовки до видання; 2) у вузькому – це основна частина (основний текст) авторського рукопису без ілюстрацій, приміток, бібліографічних покажчиків. Основний текст – це цілісний і зв’язний текст твору, що являє собою об’єднану за змістом послідовність знакових одиниць. Крім основного тексту в рукописі виділяють додатковий і допоміжний. Додатковий текст – необов’язковий текст видання, що доповнює основний текст (довідки, документи). Допоміжний текст – текст апарату видання, покликаний допомогти читачеві ефективно користуватися виданням і розуміти його. Ознаки тексту: 1. структурна зв’язність (структурна правильність побудови рукописів).; 2. змістова цілісність (Сутність цілісності полягає у єдності кількох її видів: змістової цілісності, тобто єдності теми, ідеї, змісту; комунікативної єдності – єдності мети, намірів мовного спілкування; структурної і формально-граматичної єдності – єдності мовленнєвих жанрів, їх комплексів, узгоджуваність і координація граматичних форм); 3. членованість; 4. лінійність (передбачає наявність авторського задуму через вияв функціональних навантажень тексту (тематична, концептуальна, модальна).. Змістова цілісність тексту твориться лексичними засобами, системою мовного домінування. Структурно-граматична – узгодженістю граматичних форм і зв’язків. Комунікативна – єдністю задуму і його реалізації. II. Текст – головний елемент з яким працює редактор. Крім параграфів, пунктів у тексті виділяються абзаци. Тут треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мікротему. Поділ тексту на абзаци має велике практичне значення. Це допомагає осмислити прочитане і підготуватися до сприйняття іншої підтеми. Абзаци не повинні бути великими. Нормативним можна вважати абзац з трьох чи п’яти речень. Для сприйняття краще, якщо ці речення будуть різні: найкоротші – на початку і в кінці. Абзаци теж вимагають чергування залежно від розмірів. Наприклад, у виробничих документах, де звертається увага на кожну операцію чи деталь, абзаци використовуються для виділення однорідних членів чи сурядних речень в окремі мікротексти. Тут доречні абзаци з одного – двох речень. Найзручніші для сприйняття речення з трьох, п’яти, семи і найбільше – з дев’яти слів. Щодо словосполучень, то слід пам’ятати, що в будь-якому діловому тексті варто використовувати звичні стандартизовані форми. Це прискорює складання і сприйняття документа.
84. Українська видавнича справа в Канаді.
Протягом десятиліть українцями Канади нагромаджено значний духовно-культурний потенціал, створено чималі наукові, літературні, художні цінності, там працювали і працюють багато видатних українських науковців, письменників, митців. Так до середини ХХ ст. саме Вінніпег став центром культурного життя української діаспори у Канаді. Згодом Торонто та Едмонтон продовжили духовно-культурний та просвітницький запал українства на територіях Північної Америки. Газетно-видавнича справа у провінції Альберта базувалася на часописах «Нова громада», «Українські вісті»; у м. Торонто статті українською мовою можна було прочитати з видань «Гомін України», «Новий шлях» та ін. Українські канадці ніколи не поривали зв’язків із землею своїх предків, маючи в цьому невичерпне джерело натхнення й сили для етнічного самовизначення. Опубліковані документи свідчать про значну допомогу, яку вони надавали своїй історичній батьківщині вже у другій половині ХХ ст., збираючи кошти, жертвуючи власні скромні заощадження на придбання медикаментів, медичного обладнання і устаткування, яких так потребувала повоєнна Україна.
До Канади укр. преса почала доходити у 1890-х роках. Першим укр-м часописом, що з’явився у Вінніпегу у 1903 році був тижневик «Канадійський фармер». Газета служила інтересам англійської ліберальної партії, хоча редакція перебувала в українських руках, тож наскільки було сил відстоювала інтереси української еміграції. З ліберальної партії взяли приклад і політики консервативної, засновуючи подібний часопис українською мовою «Слово» (1904-05), а пізніш – «Канада». З 1910 року починає виходити «Український голос». Як просвітньо-економічна, політична та поступова газета-тижневик, вона проіснувала і до сьогодні. Поряд із оглядами місцевого характеру, організаційних справ чи полеміки, цей орган з перших же років присвячує свої сторінки змаганням на українських землях та світовим подіям. З 1907 року виходить тижневик соціалістичної партії Канади «Червоний прапор», у 1911 році з’являється газета «Канадійський русин». Упродовж часу до Першої світової війни в Канаді виходило 24 різних часописи.