- •47. Редагування перекладу.
- •49. Етапи розвитку видавничої справи.
- •50. Перевірка фактичного матеріалу Цифри і цитати.
- •51. Періодизація розвитку.
- •54. Поняття тексту.
- •57. Порядок створення і реєстрації видавництва.
- •59. Причини виникнення фактичних помилок.
- •60. Причини виникнення цензури в Росії.
- •61. Редагування як синтез…
- •62. Редагування газетних і журнальних видань
- •63. Редагування довідкових текстів
- •64. Редагування наукової літератури
- •65 Редагування підручникової літератури.
- •66. Редагування рекламних текстів
- •67. Редагування текстів для дошкільнят та молодших школярів
- •69. Редакційна норма, її визначення, структура норм.
- •76. Синтаксичні особливості творів наукової і навчально-методичної літератури і робота редактора над ними.
- •80. Становлення редагування в Україні. Львівська та Київська школи редагування.
- •81. Сучасний стан видавничої справи в Україні.
- •83. Текст як об’єкт редакторського аналізу. Ознаки тексту.
- •84. Українська видавнича справа в Канаді.
- •85. Український видавничий рух у Франції.
- •88. Характеристика різних типів періодичних видань.
- •89. Характеристика структурно-змістової частини книги.
57. Порядок створення і реєстрації видавництва.
Безумовно, розпочати слід із вивчення нормативно-правової бази. (Цивільний кодекс України (від 16 січня 2003 року); Господарський кодекс України (від 16 січня 2003 року); Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" (від 15 травня 2003 року);Наступним кроком після ретельного вивчення нормативно-правової бази стане розробка установчих документів. Рішення про створення (для індивідуальних підприємств) або засновницький договір (для товариства).Статут (положення). Проводить державну реєстрацію державний реєстратор на території районної або міської Ради народних депутатів. Видавцеві слід пам’ятати, що окрім державної реєстрації юридичних осіб існує ще і державний реєстр видавництва, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.
59. Причини виникнення фактичних помилок.
1. Помилки, спричинені недостовірністю фактичного матеріалу.
2. Помилки, зумовлені неповнотою фактичного матеріалу. До них, зокрема, належать такі:
-факти + обман = не відображають дійсності;
-факти, що суперечать один одному;
-факти, які по-різному подаються в одному й тому ж виданні;
-факти, що призводять до нісенітниці.
3. Помилки, викликані недоцільністю використання наведеного фактичного матеріалу.
60. Причини виникнення цензури в Росії.
Причиною запровадження з боку уряду нагляду за друком книжок у Російській імперії стала діяльність друкарень в Україні. Так, в одному з пунктів Гадяцької угоди, підписаної Іваном Виговським з поляками, спеціально гарантувалася воля і незалежність українських друкарень. Першу спробу поставити діяльність друкарень під свій контроль здійснив цар Олексій Михайлович. Справу довершив Петро I, який відомим указом від 5 жовтня 1720 року підпорядкував усі вільні друкарні в Україні цензурі духовної колегії і заборонив друкування книг українською мовою. Остаточно діяльність вільних друкарень заборонила 1796 року Катерина ІІ. За її вказівкою всі друкарні в Україні були опечатані. Так названа епоха цензурного терору посилилася із заснуванням 2 квітня 1848 року спеціального комітету «для вищого нагляду в моральному і політичному плані за духом і спрямованістю книгодрукування». Для України застосувалися, окрім загальних для всієї імперії цензурних правил, ще й додаткові. Метою цензурних заборон українського друкованого слова й була повна асиміляція українського народу, знищення елементів, які становлять національне буття цього народу, головним чином, мови, літератури, культури в цілому. («Валуєв циркуляр»).
61. Редагування як синтез…
Редагування складається з двох повністю рівноправних процедур — аналізу (контролю) та виправлення (реконструкції) авторського оригіналу. Усунути з повідомлень абсолютно всі складніші помилки неможливо (причина цього — наявність у нормативній базі внутрішніх суперечностей). Враховуючи той факт, що з тексту не можна видалити абсолютно всі спотворення й помилки, говорити слід про ступінь їх відредагованості. Різні повідомлення вимагають різного ступеня редагованості. Відповідно, для двох повідомлень однакового обсягу, в яких є однакова кількість помилок, ступінь редагованості може бути різним. При цьому можливі й такі ситуації, коли обсяг повідомлення після редагування став більшим чи меншим, ніж був до редагування. Визначати ступінь редагованості доречно двічі: до опрацювання повідомлення та після його завершення.