3.4 Особливості меркантилізму в різних країнах

Ідеї меркантилізму вперше були апробовані у Голландії та Англії. Власне ці країни можна вважати зразково меркантилістськими. Практична реалізація меркантилістських принципів в інших країнах мала певні особливості. Зокрема, у Франції найбільшого розвитку політика меркантилізму набула за часів Людовика ХІV. Безпосередньо її впроваджував в життя міністр фінансів Ж.Б. Кольбер, тому економічну політику цього періоду у Франції називають ще кольбертизмом. Характерною рисою кольбертизму було активне стимулювання розвитку мануфактурної промисловості з метою пожвавлення зовнішньої торгівлі за рахунок надання привілеїв та державних субсидій, причому кошти для цього держава вилучала через податкові інструменти з іншої важливої сфери виробництва – сільського господарства. Хоча в цілому період кольбертизму вважається прогресивним, така політика призвела до кризи сільськогосподарського виробництва, при цьому розвиток мануфактурної промисловості не набув такої динаміки, якої хотілося б державним керманичам. Іншим відомим представником меркантилізму у Франції був Антуан Монкретьєн, який вперше вживає термін “політична економія” для назви економічної науки.

Серед відомих італійських меркантилістів переважно імена банкірів: Г. Скаруффі, Б. Даванцатті, А. Серра. До речі, саме Г. Скаруффі належить ідея про уніфікацію грошової системи у європейському масштабі, яка, як відомо, була реалізована вже в наш час. Ідеологами меркантилізму в Росії були А. Ордін-Нащьокін, І. Посошков, В. Татіщев та ін. Відмінністю російського меркантилізму були ідеї прискорення розвитку продуктивних сил країни, зовнішній торгівлі російські меркантилісти приділяли менше уваги. Основною метою вони вважали створення вітчизняної промисловості, щоб перебороти засилля іноземного торгового капіталу і подолати економічну і культурну відсталість Росії. Практична реалізація ідей російських меркантилістів знайшла відображення у реформах Петра І.

Також меркантилістською можна вважати економічну політику Богдана Хмельницького, адже під його керівництвом державна влада активно втручалась у господарське життя, стимулюючи розвиток товарно-грошових відносин і процесу початкового нагромадження капіталу за рахунок установлення захисного мита, пільг місцевим підприємствам і купцям і т.д. Послідовним прихильником ідей меркантилізму був відомий український науковець та політичний діяч, ректор Київської академії Феофан Прокопович (1681-1736), котрий підтримував економічні реформи Петра І, вважаючи їх необхідними для поліпшення господарювання.

3.5 Значення ідей меркантилізму

Меркантилізм виконав важливу історичну місію, забезпечивши ідеологічно процес початкового нагромадження капіталу. З цієї точки зору меркантилізм можна назвати (особливо пізній меркантилізм) економічною ідеологією торгової буржуазії епохи формування ринку як системного утворення. Прогресивність меркантилізму полягає в тому, що це була концепція, зорієнтована на подолання феодальних пережитків і розбудову нової, капіталістичної системи господарювання, що забезпечувала більшу свободу особистості і ефективніше використання ресурсів.