Тема 10

КЕЙНСІАНСТВО

ПЛАН

1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства.

2. Основні положення кейсіанської доктрини.

3. Неокейнсіанські теорії економічного зростання.

4. Посткейнсіанство, лівокейнсіанство.

1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства

Неокласичний напрямок економічної теорії зайняв панівне становище у розвитку економічної думки з кінця ХІХ ст. і до 30-х років ХХ ст. В цілому динаміка господарського розвитку у провідних з економічної точки зору країнах світу на протязі цього періоду не давала приводів для сумнівів щодо здатності ринкової системи до саморегулювання. Але насправді глибинні економічні процеси розвивалися у напрямку руйнації автоматичного регуляторного механізму ринку. Зокрема, про це свідчили активні процеси монополізації цілих галузей в розвинутих країнах світу. Таку логіку розвитку підтвердила найпотужніша за всю історію капіталізму світова економічна криза 1929-1933 рр., що ввійшла в історію під назвою “Велика депресія”. Найбільш ураженими кризою були найбільш економічно розвинені країни. Так, у США на протязі кількох місяців 1929р. майже третина працездатного населення залишилась без роботи, припинила діяльність велика кількість підприємств. Причому, це була класична для капіталістичної системи криза – криза перевиробництва. Втрата ринковою системою здатності до саморегулювання в нових умовах економічного розвитку стала цілком очевидною.

Така ситуація не могла не вплинути на розвиток економічної теорії. Адже практично всі уряди до Великої депресії для формування економічної політики використовували теоретичні здобутки неокласичного напрямку економічної теорії, одним з основних постулатів якого був якраз принцип саморегулювання ринкової системи. В умовах економічної кризи неокласична теорія виявилась нездатною запропонувати більш-менш ефективні рецепти виправлення становища. Для виходу з кризового стану було застосоване регуляторне втручання держави в економічні процеси в загальнонаціональних масштабах. Пізніше така практика отримала відповідну теоретичну базу у вигляді знаменитої книги “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946), котрий став ідеологом нового напряму в економічній науці – кейнсіанства.

2. Основні положення кейсіанської доктрини

Учення Кейнса стало своєрідною реакцією на неокласичну школу і маржиналізм, які панували в економічній науці до нього. Сутність кейнсіанства – обґрунтування неможливості саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси, тобто кейнсіанство є теорією державного регулювання економікою.

Кейнс значно розширив рамки дослідження у порівнянні з неокласиками, він розглядає національне господарство в цілому, оперуючи переважно агрегатними категоріями – споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Підхід Кейнса макроекономічний. Та головне у методі Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини він прагнув встановити причинно-наслідкові зв’язки, залежності та пропорції між ними.

Кейнс заперечив дію автоматичного механізму як на ринку товарів, так і на ринку робочої сили та капіталу. Критикуючи закон Сея, Кейнс на перше місце висунув проблему ефективного попиту. Він звертає увагу на проблему реалізації та показує, що неузгодженості у сфері попиту і створюють у капіталістичному суспільству головну перешкоду у використанні ресурсів.

Ефективний попит у Кейнса є тотожнім національному доходу, тобто складається з особистого (витрати на споживчі блага) та виробничого (витрати на інвестиції) попиту. Відповідно до теорії Кейнса витрати на споживання зростають мірою збільшення доходу. Проте величина їхнього зростання дещо відстає від абсолютного збільшення доходу. Відставання споживання від темпів зростання доходу зв’язані з тим, що частина національного доходу зберігається, заощаджується. Підстави цієї закономірності Кейнс бачив у психології людини, яка схильна споживати менше в міру збільшення доходу (“основний психологічний закон”).

Другий компонент ефективного попиту – інвестиції, обсяг яких залежить від норми процента і норми очікуваного прибутку. Інакше кажучи, інвестиції можуть здійснюватись лише в тім разі, коли очікуваний прибуток перевищуватиме позичковий процент.

Необхідна умова для нормального розвитку економіки та досягнення її рівноважного стану полягає в тім, щоб вакуум, утворений внаслідок розриву між рівнем доходу та споживанням, заповнювався збільшенням інвестицій. Але це можливо тільки тоді, коли інвестиції дорівнюватимуть заощадженням.

В неокласичній теорії така рівність встановлювалась автоматично, завдяки рівноважній ставці проценту. Кейнс вказав на неможливість автоматичної рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Практично завжди розрив між доходом та споживанням неможливо закрити запланованими інвестиціями, але він закриється автоматично небажаними інвестиціями (накопиченими запасами споживчих товарів). Отже, існує лише один рівень національного доходу, за якого сукупні витрати суспільства дорівнюють національному продукту. Якщо національний дохід впаде нижче рівноважного рівня, споживання перевищить дохід і відбудеться зменшення товарно-матеріальних запасів, що буде сигналом для виробників до нарощування обсягів виробництва. Якщо дохід перевищить рівноважний рівень, економіка почне працювати на “склад”. Затоварення стане сигналом про необхідність скорочення обсягів виробництва. Такі коливання будуть аж поки сукупний попит не буде збалансовано із сукупною пропозицією.

Виходячи з цієї концепції, Кейнс намагається з’ясувати і причини безробіття. Жорстокий висновок Кейнсіанської теорії в тім, що за капіталізму не існує жодного механізму, який гарантував би повну зайнятість. Мінливість сукупного попиту та нееластичність цін означають, що безробіття може збільшуватися і зберігатися в ринковій економіці тривалий час. Щоб уникнути величезних втрат від спадів та криз, необхідним є активне макроекономічне регулювання сукупного попиту з боку держави. Основним стратегічним напрямом економічної політики держави має стати підтримка інвестиційної діяльності. Найважливішим заходом в цьому плані Кейнс називає фіскальну політику. Тобто, маніпулювання податками і державними витратами в залежності від економічної ситуації з метою впливу на обсяг виробництва. Такий вплив посилюється за рахунок мультиплікаційного ефекту. Сутність його полягає в тому, що приріст національного доходу є значно більшим ніж приріст початкових інвестицій. Відношення приросту національного доходу до приросту початкових інвестицій називається мультиплікатором, і залежить від схильності до споживання.

Кейнсіанство стало справжньою революцією в економічному мислення, фактично ознаменувавши новий етап господарського розвитку – розвиток регульованої ринкової економіки.