9. Роздержавлення та приватизація. Програма приватизації на поточний рік.

РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ – ЦЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОЛЕКТИВНІ, АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА, КООПЕРАТИВИ ТА ІНШІ ПІДПРИЄМСТВА, ЗАСНОВАНІ НА ІНШИХ ФОРМАХ ВЛАСНОСТІ, У ТОМУ ЧИСЛІ НА ВЛАСНОСТІ ГРОМАДЯН ТА ВИВЕДЕННЯ ЇХ З ПІДДЕРЖАВНОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ.

РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ МІСТИТЬ У СОБІ НАСТУПНІ НАПРЯМКИ:

• СКОРОЧЕННЯ ЧАСТКИ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ В ЕКОНОМІЦІ НА ОСНОВІ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ І МУНІЦИПАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ;

• ЗМЕНШЕННЯ ЧАСТКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ, ЩО ПЕРЕРОЗПОДІЛЯЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ДЕРЖБЮДЖЕТ;

• КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ШЛЯХОМ ПЕРЕДАЧІ ЇМ ПОВНОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ САМОСТІЙНОСТІ;

• ЛІКВІДАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ МОНОПОЛІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ;

• ПЕРЕХІД ВІД ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО РОЗПОДІЛУ МАТЕРІАЛЬНИХ, ФІНАНСОВИХ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ДО ФОРМУВАННЯ РИНКІВ ТОВАРІВ, ПРАЦІ ТА КАПІТАЛУ.

ПРИВАТИЗАЦІЯ – ПЕРЕТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРИВАТНУ.

ІСНУЄ ДВА ПІДХОДИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ: БЕЗКОШТОВНА ПЕРЕДАЧА ДЕРЖАВНОГО МАЙНА ТА ЙОГО ПРОДАЖ.

ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ПРИВАТИЗАЦІЇ:

• ЗЕМЕЛЬНИЙ ФОНД

• ЖИТЛОВИЙ ФОНД

• МАЙНО ПІДПРИЄМСТВ, ЦЕХІВ, ДІЛЯНОК, ІНШИХ ПІДРОЗДІЛІВ, ЯКІ ВІДОКРЕМЛЮЮТЬСЯ У САМОСТІЙНІ ПІДПРИЄМСТВА ТА Є ЦІЛІСНИМИ МАЙНОВИМИ КОМПЛЕКСАМИ

• НЕЗАВЕРШЕНЕ БУДІВНИЦТВО

• ЧАСТКА У МАЙНІ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ Й ОБ’ЄДНАНЬ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДЕРЖАВІ

СУБ’ЄКТИ ПРИВАТИЗАЦІЇ: ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ПРИВАТИЗАЦІЇ, ПОКУПЦІ ТА ПРОДАВЦІ, ПРЕДСТАВНИКИ Й ПОСЕРЕДНИКИ

10. Економічна система сучасної України: напрями та проблеми реформування.

Україна належить до країн, в яких економічні перетворення проводяться надто повільно й непослідовно. Це пов'язано з різними причинами. Зокрема, у промисловості дуже багато великих і старих підприємств з відсталими технологічними процесами й устаткуванням, що не приваблює ні вітчизняного, ні іноземного власника. Економіка України потребує великих капіталовкладень, яких нема в країні, а надходження їх із-за кордону гальмуються недосконалим законодавством і нестабільністю суспільного розвитку. Сучасна економічна система України поєднує старі і нові елементи, не всі з яких є прогресивними.

Незважаючи на те, що за останнє десятиріччя частка державної власності в економіці різко скоротилася, а зросла частка різних форм недержавної власності (приватної, акціонерних товариств тощо до 60 %), виробництво не відзначається високою ефективністю. Часто роздержавлення і приватизація підприємств проводились не прозоро і не на користь ефективного власника. У деяких важливих сферах економіки реальної зміни відносин власності не відбулося. Так, у сільському господарстві замість колишніх колективних і державних господарств (колгоспів і радгоспів) виникли колективні селянські підприємства, але селяни в них не стали реальними власниками землі.

Риси сучасного економічного становища України:

- величезна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств країнам близького і далекого зарубіжжя;

- відставання сектора економіки, який виробляє товари, від сектора економіки, який їх споживає;

- паливно-енергетична залежність від Росії;

- занадто сильний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектора, що виробляє товар;

- криміналізація стосунків між державним апаратом і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

- Україна занадто відірвана від світової економіки.

Основними завданнями української держави в галузі економіки є:

- реформування електроенергетичного сектора;

- надання людям економічної свободи;

- зміцнення інституційних структур національної економіки;

- стабілізація національної валюти;

- створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентоспроможності;

- розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості;

- утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів;

- входження України у світовий економічний простір;

- захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво;

- створення української економіки як самодостатньої системи;

- перехід відносин між суб´єктами господарювання з бартерних принципів на грошовий (товарно-грошовий);

- легалізація "тіньових" капіталів і виробництв, "тіньової" економіки і відносин;

- інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі;

- посилення боротьби з економічною злочинністю, корупцією;

- переведення економіки у ліберальне русло.

- вирівнювання економічних потенціалів і життєвих умов