Абсолютна та монопольна рента. Плата за землю та ціна землі.
Монопольна рента — форма економічної реалізації власності на унікальні за родючістю землі, джерелом якої є праця найманих працівників та частина доходів покупців, що надходить до землевласника через механізм монопольних цін.
Як економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю виникає абсолютна рента.
Абсолютна рента (за капіталізму) — форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі, незалежно від її родючості й місце розташування (звідси назва абсолютна).
Її джерело — надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції та суспільною ціною виробництва), що створюється найманими працівниками, а умова виникнення — значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Коли фермер або капіталіст-фермер самі є власниками землі, зникає причина існування абсолютної ренти.
З розгортанням науково-технічної революції в сільському господарстві (впровадження біотехнології, електроніки, комп'ютерної техніки тощо), а також з монополізацією агробізнесу, інтеграцією сільського господарства з переробними галузями промисловості, формуванням АПК відбувається поступове зближення органічної будови капіталу сільського господарства з промисловістю, що зумовлює дію тенденції до зменшення абсолютної ренти.
Ціна землі. З рентними відносинами тісно пов'язана ціна землі. Земля в багатьох країнах є об'єктом купівлі-продажу, оскільки узаконена приватна власність на землю.
Земля — особливий товар. Ця особливість полягає в тому, що вона є продуктом природи і на неї початково не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі базується не на вартості, а на величині доходу, який вона приносить своєму власникові, — ренті. Власник може продати землю за умови, що отримана сума буде не меншою, ніж дохід у формі відсотка, одержаний від вкладання цієї суми в банк.
Ціна землі — це капіталізована земельна рента. Вона визначається за формулою:
Ціна землі = (рента) / (банківський відсоток) * 100% .
Вартість землі визначається множенням отриманої за рік ренти на певну (переважно значну) кількість років. За підрахунками економістів, середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь становила в Україні в середині 90-х років від 15 до 20 тис. Дол. Вартість українських чорноземів — до 5,5 трлн. Дол. Останнім часом було висловлено чимало аргументів як за перетворення землі на товар, так і за те, що за різкої поляризації суспільства земля в Україні не повинна бути товаром, адже купити 1 га землі більш як за 10 000 дол. Нині основна маса народу не може.
На ціну землі впливають також такі фактори, як зростання темпів інфляції, зниження доходів фермерських господарств та ін. Ціна землі у великих містах світу є дуже високою і продовжує зростати.
47. Доходи населення: структура та показники. Принципи розподілу доходів у суспільстві.
Доходи населення включають обсяг нарахованих в грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допомог та інших поточних трансфертів.
Заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який включає винагороду у грошовій або натуральній формі, що повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану у звітному періоді.
Прибуток та змішаний доход - це доход, який одержується фізичними особами в результаті виробничої діяльності за виключенням витрат, пов`язаних із її здійсненням.
Доход від власності - це первинний доход, який одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, майнових прав і т.д.) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Він включає: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; проценти за вкладами, отримані від банків фізичними особами.
Соціальні допомоги є одним з основних видів поточних трансфертів, які домашні господарства одержують у грошовій формі для забезпечення потреб, що виникли у зв’язку з певними подіями або обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, виходом на пенсію, житловими умовами, одержанням освіти або сімейними обставинами).
Інші одержані поточні трансферти включають поточні виплати населенню в грошовій формі (крім соціальних допомог): страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам, компенсації тощо.
Соціальні трансферти в натуральній формі визначаються вартістю товарів та послуг, які надаються домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами органами загального державного управління і некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ).
Кожна людина протягом всього життя щоденно стикається з проблемою, як отримати дохід, як витратити заощадження так, щоб у найбільшій мірі захистити себе від ударів долі.
Пол Самуельсон
Доходи населення і їх диференціація
Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва). У ринковій економіці вважається нормальним і припустимим будь-який доход, який отримується в результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів і послуг, капіталів і робочої
с. Тут визначаються і високі доходи тих, хто має успіхи у підприємницькій діяльності, і низькі доходи тих, хто зазнав у ній невдачі. Причому низький дохід може бути наслідком недостатніх трудових зусиль тих чи інших підприємців, працівників найманої праці, а також результатом змін кон'юнктури ринку.
Основними каналами доходів населення є:
* трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т.д.);
* доходи від підприємництва (прибуток);
* доходи від власності (рента, відсотки і т.д.);
* доходи від індивідуальної трудової діяльності;
* інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар).
Отже, під доходами населення розуміємо суму грошових засобів і матеріальних благ, які отримані або створені громадянами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Їх можна поділити на грошові і натуральні доходи.
Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін. Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання.Відмінності в рівні доходів на душу населення або на одного зайнятого називається диференціацією доходів. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем. При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.
Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних),
відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца (рис. 4), при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).
Розподіл доходів — це складний суспільний процес, у якому визначається частка кожного суб'єкта суспільного виробництва в національному доході. Як це відбувається?
Реалізована на ринку продукція підприємств перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості спожитих засобів виробництва залишається грошовий дохід або новостворена вартість. У масштабі суспільства вона становить національний дохід.
Отже,
національний дохід — це новостворена
вартість – загальна сума доходу,
отриманого населенням у формі зарплати,
прибутку, відсотка і ренти (рис. 3.29).
Рис. 3.29. Між різними суб'єктами виробничих відносин існують певні вертикальні та горизонтальні зв'язки, через які відбувається розподіл і перерозподіл національного
доходу та формування доходів населення. Ці зв'язки полягають у здійсненні певних платежів, дотацій, допомоги тощо. Первинний розподіл доходів відбувається на основі того, якими факторами володіють,
використовуючи їх у виробництві, одержувачі доходів (рис. 3.30). Під первинними доходами розуміють надходження, які привласнюють суб'єкти виробництва від використання певних ресурсів. До них належать такі доходи:
1. Заробітна плата. Це винагорода за найману працю. її одержують наймані працівники.
2. Прибуток. Цей вид доходу привласнюється бізнесменами, які використовують у господарській діяльності свою працю і капітал.
3. Позичковий процент. Це плата за кредитні ресурси різним власникам, які надають їх у позику. Процент можуть отримувати громадяни, юридичні особи і держава.
4. Рента. Це дохід, що одержується у формі орендної плати за використання природних ресурсів і нерухомості. її одержують ті, хто здає землю або інше майно в оренду.
5. Доходи від власності. Ця назва умовна. До цих доходів належать доходи фермерів, дрібних торгівців, ремісників, приватних лікарів, адвокатів, а також кооперативів і партнерств (так званого некорпоративного сектора). Ці економічні суб'єкти використовують у своїй діяльності власну робочу силу, власний капітал,
природні ресурси. Отже, вони фактично включають різні види доходів, які практично неможливо розділити.
Рис.
3.30. Структура доходів населення
Підприємці отримують свою основну частину доходів у формі прибутку, робітники — у формі заробітної плати, банкіри — у формі процента, а землевласники — у формі ренти. Це первинні або факторні доходи.
Частина населення у зв'язку із втратою працездатності, з віком або хворобою, втратою роботи не може одержувати доходів , пов'язаних із затратами праці. Вона одержує трансфертні доходи — пенсії, стипендії, допомоги при
безробітті, доходи у формі безплатних послуг, субсидій, безплатного проїзду, навчання, пільг на оплату комунальних послуг тощо.
З отриманих доходів усі суб'єкти економічної діяльності сплачують податки та інші платежі до бюджету. Через них здійснюється перерозподіл національного доходу. Унаслідок розподілу та перерозподілу національного
доходу, з одного боку, формується державний бюджет, з іншого — доходи населення. Для оцінки рівня життя і доходів населення використовуються поняття номінальний і реальний дохід. Номінальний дохід — це кількість грошей, одержаних людиною або юридичною особою протягом певного часу. З цієї суми грошей люди сплачують податки, інші обов'язкові платежі. Отже, кількість грошей, що залишається в
сім'ї для особистого споживання та заощадження, менша від номінального доходу на суму податків та інших
обов'язкових платежів. Реальний дохід виражається тією кількістю товарів та послуг, яку можна купити на дохід, що залишається в розпорядженні особи з урахуванням зміни цін. Із сказаного вище випливає, що первинні або номінальні доходи не повністю використовуються для задоволення особистих потреб. Вони перерозподіляються через податкову. Основним показником життєвого рівня народу в цілому є середній розмір національного доходу в розрахунку на душу населення.
48.Заробітна плата та фактори, що її визначають. Номінальна та реальна заробітна плата. Основні форми та системи заробітної плати. Регулювання заробітної плати.
У ринковій економіці заробітна плата виступає як ціна, що сплачується за використання найманої праці.
ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ:
ВАРТІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ РОБІТНИКА
КВАЛІФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕР ПРАЦІ
КОН’ЮНКТУРА НА РИНКУ ПРАЦІ
СТУПІНЬ УСУСПІЛЬНЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, СТАТЬ, РЕЛІГІЯ ТОЩО
ГОЛОВНІ РИСИ СУЧАСНИХ СИСТЕМ ОПЛАТИ ПРАЦІ:
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
ПОДІЛ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА ОСНОВНУ ТА ДОДАТКОВУ
РОЗВИТОК АККОРДНО-ПРЕМІАЛЬНИХ СИС-ТЕМ
СИСТЕМА ДОЛЬОВОЇ УЧАСТІ
НОМІНАЛЬНА – ЦЕ ЗАРОБІТНА ПЛАТА У НАРАХОВАНИХ АБО ОТРИМАНИХ ГРОШАХ
РЕАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯВЛЯЄ СОБОЮ ТУ КІЛЬКІСТЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ЯКУ МОЖНА ПРИДБАТИ НА СВОЮ НОМІНАЛЬНУ ЗАР-ПЛАТУ. ВОНА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД: