![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Раціоналістична та еволюційна концепція походження грошей
- •2.Форми грошей та їх еволюція. Роль держави у створенні грошей
- •Суть грошей
- •5.Вартість грошей
- •6.Класичні функції грошей
- •7.Функції грошей у сучасній економіці
- •8.Роль грошей у ринковій економіці.
- •9.Переваги монетарної теорії над бартерною. Дискусії щодо нейтральності грошей.
- •Особливості передавального механізму в трансформаційній економіці України.
- •11.Поняття грошового обороту. Суб’єкти та основні ринки грошового обороту
- •12.Потоки грошового обороту
- •13. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за економічним змістом.
- •14. Грошова маса : сутність, склад та фактори зміни обсягу і структури.
- •15.Швидкість обігу грошей
- •16. Закон грошового обігу .
- •17. Зміна маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •18. Суть грошового ринку та його інструменти. Суб’єкти грошового ринку
- •19.Структура грошового ринку
- •20. Суть і мотиви попиту на гроші
- •21.Чинники впливу на попит на гроші
- •22.Суть пропозиції грошей. Формування пропозиції грошей та його чинники
- •24.Вплив на ринок змін у попиті та пропозиції грошй.
- •25.Грошово-кредитний мультиплікатор та вплив центрального і комерційних банків на його рівень.
- •27.Основні етапи розвитку грошових систем розвинутих країн.
- •28.Сучасні тенденції розвитку грошових систем.
- •29.Створення Європейського валютного союзу
- •30.Проблеми Європейського валютного союзу
- •31. Основні типи грошових систем та їх еволюція
- •32. Становлення та розвиток грошової системи України
- •34.Державне регулювання інфляції
- •35. Особливості інфляційного процесу в Україні
- •36. Поняття грошової реформи та її цілі.
- •37. Види грошових реформ
- •38. Грошова реформа в Україні, її етапи та наслідки.
- •39.Поняття валюти. Конвертованість валюти
- •41.Функції та операції валютного ринку. Валютний курс
- •42.Поняття і структура валютної системи
- •43. Валютна політика. Валютне регулювання
- •44. Міжнародні ринки грошей та капіталів..
- •45.Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.
- •46.Трансакційний варіант кількісної теорії грошей і.Фішера
- •48.Кембриджський варіант кількісної теорії грошей.
- •49.Вклад Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
- •52.Необхідність та суть кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин
- •53.Теорії кредиту
- •54.Стадії та закономірності руху кредиту на мікро - і макрорівнях. Причини кредитування.
- •55.Функції кредиту
- •57.Економічні межі кредиту: поняття, причини та наслідки їх порушення.
- •58.Роль кредиту у ринковій економіці
- •62.Банківська система: принципи побудови та її структура
- •63. Небанківські фінансово-кредитні установи(нфку), їх види, та особливості функціонування в Україні.
- •65.Походження, функції та операції центральних банків
- •Основні функції цб: емісійна, банку банків, органу банківського регулювання та нагляду, банкіра і фінансового агента уряду, провідника монетарної політики.
- •66.Федеральна система сша
- •67.Банк Англії
- •68.Банк Японії
- •69.Європейський центральний банк
- •71. Державне регулювання грошової сфери
- •72.Суть, цілі та типи грошово-кредитної політики
- •73.Інструменти грошово-кредитної політики.
- •76.Стабільність банківської системи та механізм її забезпечення
- •77.Становлення банківської системи України
- •81.Міжнародний валютний фонд: цілі створення та характеристика діяльності
- •82. Світовий банк та група Світового банку
- •83. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
- •84. Банк міжнародних розрахунків
62.Банківська система: принципи побудови та її структура
Банківська система - законодавчо визначеної, чітко структурованої та субординованої сукупності фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру.
Принципи побудови: - дворівнева побудова; -чітке функціо-не розмеж-ня між банками 1 і 2-ого рівнів;- функціон-ня банків 2-ого рівня на комер. засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;- ліквід-ія монополії держави на банк.справу, мож-ть ств-ня комбанків різних форм власнасті, лібералізація банк.дія-ті;- орган-ція держ.кнтролю і нагляду за банк. дія-тю і покладення цього завдання на центр. банк; - незал-ть центр.банку від держ.органів виконавчої влади; - форм-ня загальносистемної інфра-ри забез-ня банк.дія-ті тощо.Дворівнева побудова - ключовий принцип побудови БС у ринк.екон-ках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інш.систем.На 1-му рівні перебуває 1 банк, якому надається статус центр.банку.На 2-му рівні перебуває решта банків, які в Укр. прийнято називати комбанками.
Банків.с-ма виконує 3 ф-ції:
1)трансформаційну-базується на аналогічній ф-ції комбанків.Однак вона має свою специфіку: а) в трансфор.процес включ. центр. банк, який всі трансф. процеси здійс. на міжбанків. рівні і завершує трансформ. прцеси, які були розпочаті комбанками; б) підвищує трансф. потенціал вузькоспеціаліз. банків, які в кооперації з універсал. банками можуть забез-ти весь процес трансформації на грош. ринку;
2)створення платіжних засобів та рег-ня грош. обороту (емісійна) - полягає в тому, що
БС оперативно, відповідно до зміни попиту на гроші, спроможна управляти пропоз.грошей; 3)забезп-ння стабільності банк.дія-ті та грош. ринку (стабілізаційна). Банків. дія-ть є високоризиковою і окремий банк не може виконувати стабілізаційну ф-цію. Навіть, навпаки може дестабілізувати як власну дія-ть так і спровокувати кризу на грош. ринку.
63. Небанківські фінансово-кредитні установи(нфку), їх види, та особливості функціонування в Україні.
НФКУ- функціонують у секторі опосередкованого фінансування. Це фінан. посередники грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у цінні папери та кредити .
Вони випускають боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зобов'язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент.
Всі посередники поділяються: на договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.
Договірні фінансово – кредитні установи поділяються: страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди, лізингові та факторингові компанії.
Страхові компанії(СК) — це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Вони створ. на підставі договорів з юридичними і фізичними особами (через продаж страхових полісів) спеціальні грошові фонди, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків). СК поділ. на компанії страхування життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків.
Страховий бізнес в Україні спочатку теж розвивався досить інтенсивно. Проте економічна криза різко скоротила попит на страхові послуги, а хронічна інфляція, слабкість банківської системи, нерозвиненість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і розміщення їх у дохідні активи. Тому в останні роки страхові компанії почали згортати свій бізнес, а кількість їх помітно скорочується.
Пенсійні фонди(ПФ) — це фінан. посередники, які акумулюють кошти юрид. і фізич. осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку. ПФ бувають державні та приватні. Державні фонди створ. за ініціативою центральних і місцевих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нарахувань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або відрахувань з відповідних бюджетів. Приватні пенсійні фонди створ. за ініціативою певних фірм, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам.
Ломбарди — фінан. посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.
Лізингові компанії — фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання) та передачі їх в оренду фірмам-орендарям для викор. у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку.. В Україні лізинг розвинутий слабо, проте має гарні перспективи в умовах економічного зростання, особливо в с/г, малому та середньому бізнесі.
Факторингові компанії — фінан. посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компанія. В Україні спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено кілька факторингових компаній. Проте з поглибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризикованим і був згорнутий.
Усередині групи інвестиційних посередників можна виокремити: інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні товариства, спілки.
Інвестиційні фонди (банки, компанії) — це фінан. посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.
В Україні подібні фонди не відіграють відчутної ролі на грошовому ринку . Тому що: немає середнього класу, який формує дрібного інвестора, готового віддати свої заощадження в управління інвестиційним фондам; самі інвестиційні фонди не мають можливостей розмістити мобілізовані капітали в надійні активи у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку.
Фінансові компанії - спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній. До групи фінансових компаній можна віднести також лізингові та факторингові компанії. В Україні фінансові компанії не набули розвитку з тих же причин, що й інвестиційні фонди.
Кредитні кооперативи (товариства, спілки) — це посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого і середнього бізнесу будь-якої форми власності, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб. Ресурси їх формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банках, одержання доходів від поточної діяльності. В Україні кредитні кооперативи розвинуті слабо, перебувають на стадії зародження.