31. Основні типи грошових систем та їх еволюція

Грошові системи класифікуюються:1)за характером економічної системи : ринкові та неринкові; 2) в залежності від ступеня втручання держ: відкриті(немає обмежень щодо проведення валютних операцій) та закриті(є обмеження).ГС поділяються на регульовані (паперового та безготівкового обігу) та саморегулюючі.(металевого грош обігу)

Система металевого обігу, поділяється на біметалізм, монометалізм та система паперово-кредитного обігу (паперово-грошова система та система кредитних грошей).

Біметалізм – роль загального еквівалента закріплюється за двома металами. Система паралельної валюти, співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювались стихійно на ринку. Система подвійної валюти, полягає у законодавчому встановленні вартісного співвідношення між двома металами. Системи кульгаючої валюти – один з видів монет карбується у закритому порядку.

Знецінення срібла через здешевлення вир-ва призвело до появи золотого монометалізму. Він існував у 3-х формах: 1)Золотомонетний стандарт – банкноти могли вільно бути обміняні на золото, вільне карбування золотих монет, вільний ввіз і вивіз 2) Золотозлитковий стандарт – в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті злитки з певними обмеженнями. 3) Золотодевізний стандарт – в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (дивізи), яка обмінюється на золото.

Системи паперово-кредитного обігу – обіг обслуговують гр. знаки, що не мають внутрішньої вартості.

32. Становлення та розвиток грошової системи України

По становленню України як незалежної держави постала необхідність створення нової гр. сис-ми. 1-й етап З-н Укр-ни "Про банки та банківську діяльність" 1991р.надав монопольне право НБУ здійснювати емісію грошей, проводити єдину ГКП. 1992р - паралельне використання двох валют - рублі та купоно-карбованці. 2-й етап Основні напрямки етапу: 1)розбудова власного емісійного механізму, через: - створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний цикл вир-ва паперових гр. та монет; - розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення с-ми захисту гр. знаків та монет; - розроблення правил випуску з обігу, зберігання інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.2)формування мех-му регулювання НБУ пропозиції гр., завданням якого є: відпрацювання мех-му централізованого регулювання банківськими резервами; запровадження мех-му рефінансування ком-х банків; роз-к операцій на відкритому ринку; 3) розроблення методики та методології ГКП НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інстр-в ГКП, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та ГКП; 4) розбудова національних платіжних сис-м, що охоплює створення сис-ми ел-х платежів на міжбанківському рівні, розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових роз-ків на міжгосподарському рівні; 5) формування мех-му валютного рег-ня: розвиток інфрастр-ри, регламентація, контроль тощо; 6) розроблення та випробування на практиці спец-х заходів з подолання гіперінфляції. 3-й етап: відбувається подальше вдосконалення мех-в та інструментів гр.сис-ми, що були розроблені на попередньому етапі. Прийняття ВР з-ну “Про НБУ", з чітким описом функцій НБУ, прав та обов’язків.

33.Суть інфляції, її причини, форми та наслідки.

Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним.

Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих д-вою цінах. З-номірністю інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розв-ся поступово, як тривалий процес, який можна розділити на стадії, що відрізняються співвідношенням темпів зростання S грошей і темпів їх знецінення.

І.- теми зрост. S грошей випереджають знецінення грош, це випереджання поступово зменш-ся, наближаючись до вирівнювання.

ІІ. - темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.

За формами прояву інфляції можна виділити цінову (проявляється у формі зростання цін); інфляцію заощаджень (знецінення грошей проявляється у зростання вимушених заощаджень при зафіксованих д-вою цінах і доходах); девальвацію (знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.)

За темпами знецінення інфляції розрізняють повзучу (до 5% на рік), помірну (5-20%), галопуюча (20-50, а іноді і 100%), гіперінфляція — (більш як 100%). За чинниками, що спричинюють інфляційний процес, можна виділити інфляцію витрат (спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат) та інфл попиту (спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх S банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного D на товарних ринках).

Точно виміряти відкриту цінову інфляцію можливо за допомогою індексу цін за певний період - рік, квартал, місяць. Для вимірювання інфляції найчастіше застосовуються три види ідексів цін:

1)індекс споживчих товарів (індекс спож. цін), - х-зує зміну в часі заг. рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Визначається з відношення р-кової в-сті фіксованого "кошика" в поточ/ році до р-кової в-сті фіксованого "кошика" в баз. році.

2)індекс цін на засоби в-ва (індекс цін виробників),- х-зує зміну в часі заг. рівня цін на засоби в-ва, які купують юр. особи для виробничого споживання. Визначається за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса: ІЦВ = (P1g0)/(P0g0), де Р1 і Р0 - рівень цін на одиниці товару поточного і базового періодів, g0 – к-сть т-рів (випадків надання послуг) у баз. періоді, що взяті в розрахунках.

3)індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) - х-зує зміну в часі заг. рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, що х-зує інфляційні зміни всіх цін. Визначається теж за агрегатним індексом цін Ласпейреса. Дослідники причин інфл. визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "Рівняння І. Фішера" M*V=Q*P. Тобто зростання цін може бути викликаним зростанням маси грошей (М), швидкості обігу грошей (V), скороченням фізичного обсягу в-ва (Q). Найбільш результативним чинником вплитву на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті. Вирішальним чинником інфляції є нарощування S грошей.

Це покладено в основу гр. теорії інфляції, якої дотримується монетаристська школа. Монетаристи вважають, що збільшення S грошей визначається гр.-кр. п-кою д-ви. Монетарна п-ка може стати інфляційною у випадку спрямування її на монетизацію бюджетного дефіциту за рахунок емісії грошей.

Кейнсіанці погоджуються, що інфляція розвивається лише при тривалому зростання S грошей, можливому за ліберальної гр.-кред п-ки. Вони не заперечують, що дія затратних чинників інфляції може привести до безперервного і швидкого зростання цін лише за умови швидкого і тривалого зростання S грошей. Відмінність в тому, що ліберальну гр.-кред п-ку вони вважають передумовою інфляції, а першопричиною - чинники, пов’язані зі збуренням витрат і пропозицій. Ек. наслідки проявляються через вплив інфл. розвиток в-ва, торгівлю, кредитну і гр. системи, д-вні фінанси, валютну с-му і на платіжний баланс к-ни. Негативними наслідками є: 1)можливий занепад і застій в-ва в результаті перекидання грошей в галузі зі швидким зростанням цін, 2)скорочення к-ловкладень і затухання нaково-технічного прогресу, 3)звуження ринку збуту як результат скорочення платоспроможного D; 4)порушуються кредитні відносини та гр. обіг.

Інфляція може спричинювати нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знецінення грошей, оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив традиційних господарських зв’язків, уповільнює товарооборот, викликає додаткові витрати обігу. Виникає "голод" на грошові знаки, зростає потреба в великих купюрах, падає курс національної валюти відносні валют країн, де інфляція відсутня або розвивається нижчими темпами.

У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушують купувати товари за зростаючими цінами. Але підприємці не тільки продають, а й купують товар за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а йпродають свою робочу силу, ціна на яку теж в період інфляції зростає. Тобто, усе залежить від здатності того чи іншого ек суб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного зростання, що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо.

Негативним соціальним наслідком є також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого ек. становища, загострення соціальних суперечностей, посилення групового егоїзму