- •Раціоналістична та еволюційна концепція походження грошей
- •2.Форми грошей та їх еволюція. Роль держави у створенні грошей
- •Суть грошей
- •5.Вартість грошей
- •6.Класичні функції грошей
- •7.Функції грошей у сучасній економіці
- •8.Роль грошей у ринковій економіці.
- •9.Переваги монетарної теорії над бартерною. Дискусії щодо нейтральності грошей.
- •Особливості передавального механізму в трансформаційній економіці України.
- •11.Поняття грошового обороту. Суб’єкти та основні ринки грошового обороту
- •12.Потоки грошового обороту
- •13. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за економічним змістом.
- •14. Грошова маса : сутність, склад та фактори зміни обсягу і структури.
- •15.Швидкість обігу грошей
- •16. Закон грошового обігу .
- •17. Зміна маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор
- •18. Суть грошового ринку та його інструменти. Суб’єкти грошового ринку
- •19.Структура грошового ринку
- •20. Суть і мотиви попиту на гроші
- •21.Чинники впливу на попит на гроші
- •22.Суть пропозиції грошей. Формування пропозиції грошей та його чинники
- •24.Вплив на ринок змін у попиті та пропозиції грошй.
- •25.Грошово-кредитний мультиплікатор та вплив центрального і комерційних банків на його рівень.
- •27.Основні етапи розвитку грошових систем розвинутих країн.
- •28.Сучасні тенденції розвитку грошових систем.
- •29.Створення Європейського валютного союзу
- •30.Проблеми Європейського валютного союзу
- •31. Основні типи грошових систем та їх еволюція
- •32. Становлення та розвиток грошової системи України
- •34.Державне регулювання інфляції
- •35. Особливості інфляційного процесу в Україні
- •36. Поняття грошової реформи та її цілі.
- •37. Види грошових реформ
- •38. Грошова реформа в Україні, її етапи та наслідки.
- •39.Поняття валюти. Конвертованість валюти
- •41.Функції та операції валютного ринку. Валютний курс
- •42.Поняття і структура валютної системи
- •43. Валютна політика. Валютне регулювання
- •44. Міжнародні ринки грошей та капіталів..
- •45.Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.
- •46.Трансакційний варіант кількісної теорії грошей і.Фішера
- •48.Кембриджський варіант кількісної теорії грошей.
- •49.Вклад Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
- •52.Необхідність та суть кредиту. Об’єкти та суб’єкти кредитних відносин
- •53.Теорії кредиту
- •54.Стадії та закономірності руху кредиту на мікро - і макрорівнях. Причини кредитування.
- •55.Функції кредиту
- •57.Економічні межі кредиту: поняття, причини та наслідки їх порушення.
- •58.Роль кредиту у ринковій економіці
- •62.Банківська система: принципи побудови та її структура
- •63. Небанківські фінансово-кредитні установи(нфку), їх види, та особливості функціонування в Україні.
- •65.Походження, функції та операції центральних банків
- •Основні функції цб: емісійна, банку банків, органу банківського регулювання та нагляду, банкіра і фінансового агента уряду, провідника монетарної політики.
- •66.Федеральна система сша
- •67.Банк Англії
- •68.Банк Японії
- •69.Європейський центральний банк
- •71. Державне регулювання грошової сфери
- •72.Суть, цілі та типи грошово-кредитної політики
- •73.Інструменти грошово-кредитної політики.
- •76.Стабільність банківської системи та механізм її забезпечення
- •77.Становлення банківської системи України
- •81.Міжнародний валютний фонд: цілі створення та характеристика діяльності
- •82. Світовий банк та група Світового банку
- •83. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
- •84. Банк міжнародних розрахунків
58.Роль кредиту у ринковій економіці
Із зміною економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. Так, в умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалося шляхом перетворення їх у скарб (без участі кредиту), і навпаки.
При функціонуванні неповноцінних грошей збільшення або зменшення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям. Тому роль кредиту зростає.
Ще більш важливою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. У період, що передував переходу до ринкової економіки в Україні, роль кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерційний кредит, не використовувався кредит як джерело капіталовкладень, не видавався іпотечний кредит існувала жорстка централізація управління банківським кредитом усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в межах визначених сум (ліміт кредитування). Однорівнева банківська система також не сприяла розвитку кредитних відносин
У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:
• відбувається перехід до централізації управління кредитними операціями комерційних банків,
• розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин,
• розширюється сфера застосування кредиту,
• вдосконалюються методи кредитування,
• поява акціонерних товариств, випуск акцій, залучення урядом коштів до бюджету за допомогою цінних паперів сприяє розширенню кредитних операцій з цінними паперами (участь кредиту в операціях з емісії цінних паперів, у кредитуванні під заставу цінних паперів),
• починає використовуватися комерційний та іпотечний кредити,
• підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.
Отже, створюються умови для подальшого вдосконалення управління кредитом і розширення сфери його застосування.
59.Позичковий процент і фактори, що на нього впливають. Роль процента
Процент за кредит - це плата, яку сплачує позичальник за користування позиченими коштами (позичковим капіталом), його ціна. Позичальник оплачує здатність капіталу приносити прибуток. Гроші в даному випадку є специфіч. товаром, який продається і купується на грош. ринку. Як форма ціни грошей, процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір % визначається не величиною вартості, яку несуть в собі запозичені гроші, а іх споживчою вартістю - здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички, а й від її строку, а процентні ставки визначаються на певний період - звичайно на рік. Кількісним виміром позичкового проценту є процентна ставка або норма процента.
Норма % - це співвідношення доходу отриманого на позичковий капітал до суми наданого кредиту. Норма% знаходиться в межах вів 0 до норми прибутку під–ств і тому залежить від середньої норми прибутку підпр–ва. Норма прибутку що існує в даний момент на гр. ринку назив-ся ринковою нормою %. Розрізняють декілька видів %: облігаційний, банківський, позичковий, депозитний, обліковий, міжбанківський та інші. Рівні ставки по окремим видам процента можуть істотно відрізнятися, тому що кожний з них має своє призначення і вирішує своє спеціфічні задачі. Так облігаційний % повинен забеспечити зацікавленість інвесторів в т.ч. банків вкласти іх в ЦП. Тому цей % повинен мати вищу ставку, ніж % по банківських депозитах, оскількі останній більш ліквідні чим ЦП. Проте ставки облігаційоного % можуть істотно коливатися в залежності від виду ЦП, рейтингу їх емітента, строку та інше. Ставки депозитного % повині бути нижчими ставок позичкового %, оскількі за рахунок цієї різниці в ставках, що називається маржею, банки отримують доход і формують прибуток. В ринковій економіці % ставки на гр.ринку залежать одна від одноі. Оріентиром виступає так звана безризикова ставка - ставка по короткостроковим дежавним ЦП (на заході казначейські векселя), а також офіційні облікова ставка. Подібну сигнальну функцію на ринку виконують: ставка першокласних позичальників, ставки пропозицій міжбанківських кредитів. Особливе місце серед усіх видів % ставки займає ставка облікового %, що встановлюється ЦБ на основі ретельного вивчення стану гр. ринку. Вона виступає своєрідним барометром гр. ринку та оріентиром для визначення процентних ставок по всіх видах операцій на гр. ринку. Викор-ня облікової ставки ЦБ при видачі позичок комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг, перетворює ії в офіційний норматив ціни грошей, на якій оріентуються всі суб'єкти гр. ринку.
На норму % впливає (крім середньої норми прибутку) співвідношення між попитом і пропозиціею позичкового капіталу, а на попит і пропозицію позичкового капіталу найсильніше впливають такі фактори: 1.Величина сукупних ресурсів кредитн. системи. 2.Циклічні коливання в економіці. 3.Інфляція. 4.Сезонність. 5.ГКП держави. 6.Особистість позичальника. 7.Термін і розмір позики. 8. Вид кредиту. 9.Забеспеченність кредиту. Для більш повного вияснення механізму дії % на ринку важливо встановити зв'язок зміни %ої ставки з інфляцією. Внаслідок інфляційного зростання товарних цін зростає номінальний обсяг націон-го продукту. Для його реалізації повино пропорційно зростати поточна каса економічних суб'єктів, що спричинює відповідне зростання попиту на позички. А це в свою чергу підштовхує вверх номінальні ставки %.
Особливо важливу роль видіграє % у банківський справі. Банки-провідні суб'єкти гр.ринку. З процентом пов'язані основні банківські ризики( нестабільність % ставок породжує %-ий ризик небезпекою втрат для кредиторів від зниження %их ставок і позичальників від підвищення % ставок). На основі % формується значна, а в Украіні переважна маса доходів і витрат банків. % - важливий інструмент банківськоі політики, банківської конкуренції, і разом з тим, важливий фактор консолідації банків у цілісну систему. Без вірного вик-ня цього інструменту неможливо забеспечити ефективне функціонування банківськоі системи. Отже ек. роль % за кредит полягає в тому, що він є інструментом збереження позичково фонду і нагромадження капіталу інструментом перерозподілу прибутків у суспільстві регулятором виробничої активності важл. інструментом ГКП.функціонування.
60.Фінансовий посередник як суб'єкт грошового ринку.
Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та починальниками поділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування. У секторі непрямого фінансування поряд з кредиторами і позичальниками, які умовно можна називати базовими суб'єктами ринку, з'являється третій - економічний посередник, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку.
Подібно до базових суб’єктів він
формує власні зобов’язання та вимоги і на цій підставі емітує власні
фінансові інструменти, які стають інструментом торгівлі на грошовому
ринку. Вказані суб’єкти називаються фінансовими посередниками, а їх
діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його
серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом.
Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської
діяльності. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери
не створюють власних вимог і зобов’язань, а діють за дорученням клієнтів,
одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах
купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім
по-іншому — від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні
зобов’язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між
доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з
їх залученням. Так, страхова компанія, акумулюючи кошти своїх клієнтів,
створює нове зобов’язання — страховий поліс, а розміщуючи ці кошти в
банках чи цінних паперах, створює нову вимогу до позичальника.
Фінансовий посередник - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.
У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:
банки;
небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають парабанками.
Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з
одним і тим же об’єктом — вільними грошовими коштами, однаково відчутно
впливають на кон’юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між
собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових
завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного
економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо
в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його
інфраструктура і механізм регулювання. Дуже важливо, щоб при вирішенні
цих завдань ураховувалася не тільки видова специфіка окремих фінансових
посередників, а й їх родова єдність і функціональна взаємозалежність на
грошовому ринку.