- •1. Утворення Троїстого союзу.
- •2. Політика сша та європейських держав щодо Японії в к.Хvш-сер.Х1Хст.
- •3. Польське повстання 1863р. Та його міжнародне значення.
- •4. Вихід Росії на міжнародну арену в другій половині хvш ст.
- •5. Російсько-французькі відносини після Тільзитського миру.
- •6. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Та її міжнародні наслідки
- •7. Міжнародні відносини в період війни американських колоній за незалежність.
- •8. Англо-американська боротьба за Панамський канал.
- •9. Антифранцузькі коаліції в період французької республіки.
- •10. Внутрішні та зовнішні причини Французької революції 1789р.
- •11. Лондонська конвенція 1841р. Режим чорноморських проток.
- •12. Проект Шувалова1887 р. Та договір перестрахування.
- •13. Криза Вестфальської системи міжнародних відносин та перегрупування сил в Європі в хvш ст.
- •14. Французька революція 1789 р. Та формування першої антифранцузької коаліції.
- •15. Політика Німеччини в період утворення “Союзу трьох імператорів”.
- •16. Загострення боротьби великих держав за вплив на Балканах в к. Хiх ст.
- •17. Угода в Пломбьєрі. План Наполеона ііі щодо утворення федерації італійських держав
- •18. Тільзитські мирні угоди
- •19. Територіальні завоювання і політика Наполеона 1 в період імперії.
- •20. Основні напрямки зовнішньої політики Росії перед першою світовою війною
- •21. Лондонська конференція 1871р. Та відміна нейтралізації Чорного моря
- •22. Проблема чорноморських проток в к. XVIII – першій половині хіх ст.
- •24. Англо-російська угода 1907 р.
- •25. Проблема чорноморських проток в міжнародних відносинах другої половини хіх ст.
- •26. Династичні війни початку хvш ст.
- •27. Емська депеша 1870р. Отто фон Бісмарка.
- •28. Союз трьох імператорів 1873 та 1881рр.
- •29. Утворення Ліги держав збройного морського нейтралітету.
- •30. Міжнародні відносини вчора і в період Кримської війни та її наслідки
- •31. Міжнародні відносини в період Установчих та Законодавчих зборів. Конвент.
- •32. Російсько-китайські відносини в середині х1Хст.
- •33. Франко-пруська війна 1870-71 рр. Та її наслідки
- •34. Континентальна блокада та її значення. Берлінські декрети Наполеона.
- •35. Відставка о.Бісмарка та „новий курс” німецької зовнішньої політики
- •36. Робота а.Дебидура “Дипломатична історія Європи
- •37. Зовнішня політика Франції в період Директорії і Консульства.
- •38. Другий поділ Польщі та Україна.
- •39. Завершення утворення Антанти (1904-1907)
- •40. Віденський конгрес 1814-1815рр. Та його значення.
- •41. Польська проблема в 1795р. Та третій поділ Польщі.
- •42. Об'єднання Італії.
- •43. Священний союз ( історія утворення, етапи діяльності).
- •44. Третя антифранцузька коаліція 1805 р.
- •45. Особливості і характер міжнародних відносин напередодні Першої світової війни.
- •46. Дипломатична підготовка російсько-французької війни 1812 р.
- •47. Дипломатичні і воєнні аспекти політики Бісмарка в питанні об'єднання Німеччини.
- •48. Вступ сша в боротьбу за переділ світу в останній третині хiх ст.
- •49. Громадянська війна в сша і позиція великих держав.
- •50. Лютнева революція 1848 р.У Франції та позиція великих держав.
- •51. Балканські війни 1912-1913 рр.
- •52. Діяльність Талейрана в епоху Французької революції, Директорії, Консульства, та Імперії Наполеона.
- •53. Основні вузли боротьби на завершальному етапі колоніального розподілу світу в Азії та на Далекому Сході.
- •54. Причини і характер російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
- •55. Експансіоністська зовнішня політика сша в х1х ст.
- •56. Перша опіумна війна в Китаї.
- •57. Політика Німеччини щодо розколу Антанти на початку хх ст.
- •58. Зовнішня політика Росії в період утворення Балканського блоку та балканські війни.
- •59. Липнева революція у Франції 1830 р., її значення та позиція великих держав.
- •60. Будапештська секретна конвеція між Росією та Австро-Угорщиною 1877р.
- •61. Дипломатична боротьба держав в період близькосхідної кризи 1875-1877 рр.
- •63. Німецьке питання на Віденському конгресі 1814-1815рр.
- •64. Зовнішня політика Директорії. Дипломатія генералів.
- •65.Франко-німецькі воєнні тривоги 1874-1875 рр та позиція держав.
- •66. Боротьба між воєнно-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •67. Шляхи об’єднання Німеччини. Політика Бісмарка.
- •68. Суперництво великих держав на Близькому Сході та в Середній Азії в к.Х1х ст.
- •69. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хіх ст.
- •70. Причини, характер та початок першої світової війни.
- •71. Англо-російське суперництво на Середньому Сході в к. Хviii - середині хiх ст.
- •72. Італо-турецька війна 1911 – 1912 рр. Позиція Росії.
- •73.”Сто днів” Наполеона.
- •74. Англо-російське суперництво в Середній Азії в другій половині хiх ст.
- •75. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •76. Основні напрямки зовнішньої політики Росії в першій половині х1х ст.
- •77. Австро-прусько-данська війна 1864р. Та її значення.
- •78. Проект Пальмерстона щодо Росії та Кримська війна.
- •79. Австро-пруська війна 1866р та її міжнародне значення.
- •80. Друга опіумна війна в Китаї.
- •81. Питання “святих місць” в російській політиці в 50-х роках хіх ст.
- •82. Британська колоніальна політика в Індії в першій половині хіх ст.
- •83. “Чотири пункти” Наполеона ііі.
- •84. Третя опіумна війна в Китаї та її значення.
- •85. Англо-французьке суперництво в Середній Азії на початку хіх ст.
- •86. Бельгійська революція 1830р. Та проголошення Бельгійського королівства.
- •87. Сімодський договір 1855р. Між Росією та Японією та його значення.
- •88. Італо-турецька війна 1911-1912 рр. Позиція Росії.
- •89. Національно-визвольні революції 1848-1849рр. В Італії. Окупація Риму.
- •90. Немчинський договір 1689р. Між Росією та Китаєм.
- •91. ”Відкриття” великими державами Японії.
- •92. Польське повстання 1830р. Та його міжнародне значення.
- •93. Угорське повстання 1848р. Та його значення.
- •94. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •95. Веронський конгрес “Священного союзу” 1822р.
- •96. Шомонський трактат 1814р.
- •97. Боротьба між військово-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •98. Оломоуцькі угоди 1850р.
- •99. Доктрина Монро 1823р.
- •100. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хiх ст.
- •101.Російсько-турецький конфлікт 1828-1829рр. Андріанопільський мир.
- •102. П´ята антифранцузька коаліція. Шєнбрунський мир.
- •103. Берлінська конференція 1884-1885 рр.
- •104. Особливості першої антифранцузької коаліції.
- •105. Рейштадське побачення Андраші та Горчакова 1876р.
- •106. Політика великих держав у Китаї в к. Хvш - середині х1х ст.
- •108. Берлінський трактат 1878р.
56. Перша опіумна війна в Китаї.
С конца xv111 в. капиталистические державы предприняли наступление на Китай с целью получить рынки сбыта и источники сырья.
С 1839 года англичане развернули против Китая военные действия, которые положили начало "опиумным войнам" Феодальная армия не могла противостоять первоклассно вооруженным сухопутным войскам и флоту Англии, а цинские власти показали полную неспособность организовать оборону страны.В августе 1842 г. в Нанкине был подписан первый в истории Китая неравноправный договор. Этот договор открывал для торговли, кроме Гуанчжоу, еще четыре китайских порта. К Англии отошел остров Сянган (Гонконг). Цинское правительство обязалось также выплатить англичанам огромную контрибуцию, ликвидировать китайскую торговую корпорацию, монопольно занимавшуюся посреднической торговлей с иностранцами, и установить выгодный для Англии новый таможенный тариф.
В 1843 году Нанкинский договор был дополнен протоколом, согласно которому иностранцам предоставлялось право экстерриториальности в создаваемых ими сеттльментах, где устанавливалась не подчиненная китайским властям система управления, содержались иностранные войска и полиция. Местные китайские власти должны были в открытых портах не только разрешать систему этих иностранных поселений, но и выделять для них земли и дома за "справедливую" арендную плату. Иностранцы полностью изымались из-под юрисдикции китайских судов, для них устанавливалась консульская юрисдикция. Вслед за Англией неравноправные договоры с Китаем были заключены США и Францией (1844 г.).
Важным следствием "опиумной" войны явилось возникновение в стране революционной ситуации, развитие которой привело к потрясшему империю Цинов крестьянскому восстанию. Его возглавили руководители тайного антиманьчжурского общества "Байманди хуэй" ("Общество поклонения верховному владыке"). Главой общества и его идеологом был сельский учитель Хун Сюцюань. Общество проповедовало равенство и братство, для обоснования которых использовались некоторые идеи христианства. Конечную цель борьбы Хун Сюцюань видел в создании "Тайпин тянъго" ("Небесного государства всеобщего благоденствия"), поэтому его последователи и стали именоваться тайпинами. Они пропагандировали и осуществляли на Практике идеи уравнительного распределения, которые привлекали к тайпинам главным образом обездоленных людей. Но в их ряды вошли и представители торговой буржуазии и помещиков, привлеченные антиманьчжурской направленностью движения.
Восстание развивалось успешно. В 1851 г. повстанцы овладели окружным центром Юнань и заложили здесь основы своей государственности. Было провозглашено "Тайпин тяньго", руководитель движения Хун Сюцюайь получил титул небесного царя (тянь ван), царями (ванами) стали именоваться и пять других руководителей движения. Таким образом, как и в других крестьянских движениях, китайские крестьяне не пошли дальше установления "справедливой" монархии.
Тайпины уделяли большое внимание военному делу и в скором времени создали боеспособную армию, отличавшуюся строгой дисциплиной. В марте 1853 г. войска тайпинов взяли Нанкин — столицу Китая в период Минской династии, который был провозглашен столицей "небесного государства". Вскоре после этого события был обнародован документ под названием "Земельная система небесной династии", значение которого выходило за рамки его официального наименования — практически он был программой антифеодальной крестьянской революции. Этот документ предусматривал распределение земли на уравнительных началах, освобождение крестьян от арендной платы помещикам, предоставление равноправия женщинам, вплоть до равного с мужчинами доступа на государственную службу, государственное содержание нетрудоспособных, меры борьбы с коррупцией и др.
Власть тайпинов на части территории Китая просуществовала до 1864 г. Основными причинами ее гибели, не считая некоторых стратегических просчетов тайпинских руководителей и раскола в их среде, были интервенция западных держав и внутреннее разложение тайпинского движения. Тайпинские армий потеряли былую боеспособность, а тайпины в целом —широкую поддержку народа. Они потерпели поражение под ударами объединенных войск маньчжурской династии и китайских помещиков, поддержанных интервентами. Тем не менее восстание Тайпинов имело большое историческое значение, явилось предтечей китайской буржуазно-демократической революции, предвестником национально-освободительной борьбы.
www.multimix.com.ua – только самое лучшее ..