- •1. Утворення Троїстого союзу.
- •2. Політика сша та європейських держав щодо Японії в к.Хvш-сер.Х1Хст.
- •3. Польське повстання 1863р. Та його міжнародне значення.
- •4. Вихід Росії на міжнародну арену в другій половині хvш ст.
- •5. Російсько-французькі відносини після Тільзитського миру.
- •6. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Та її міжнародні наслідки
- •7. Міжнародні відносини в період війни американських колоній за незалежність.
- •8. Англо-американська боротьба за Панамський канал.
- •9. Антифранцузькі коаліції в період французької республіки.
- •10. Внутрішні та зовнішні причини Французької революції 1789р.
- •11. Лондонська конвенція 1841р. Режим чорноморських проток.
- •12. Проект Шувалова1887 р. Та договір перестрахування.
- •13. Криза Вестфальської системи міжнародних відносин та перегрупування сил в Європі в хvш ст.
- •14. Французька революція 1789 р. Та формування першої антифранцузької коаліції.
- •15. Політика Німеччини в період утворення “Союзу трьох імператорів”.
- •16. Загострення боротьби великих держав за вплив на Балканах в к. Хiх ст.
- •17. Угода в Пломбьєрі. План Наполеона ііі щодо утворення федерації італійських держав
- •18. Тільзитські мирні угоди
- •19. Територіальні завоювання і політика Наполеона 1 в період імперії.
- •20. Основні напрямки зовнішньої політики Росії перед першою світовою війною
- •21. Лондонська конференція 1871р. Та відміна нейтралізації Чорного моря
- •22. Проблема чорноморських проток в к. XVIII – першій половині хіх ст.
- •24. Англо-російська угода 1907 р.
- •25. Проблема чорноморських проток в міжнародних відносинах другої половини хіх ст.
- •26. Династичні війни початку хvш ст.
- •27. Емська депеша 1870р. Отто фон Бісмарка.
- •28. Союз трьох імператорів 1873 та 1881рр.
- •29. Утворення Ліги держав збройного морського нейтралітету.
- •30. Міжнародні відносини вчора і в період Кримської війни та її наслідки
- •31. Міжнародні відносини в період Установчих та Законодавчих зборів. Конвент.
- •32. Російсько-китайські відносини в середині х1Хст.
- •33. Франко-пруська війна 1870-71 рр. Та її наслідки
- •34. Континентальна блокада та її значення. Берлінські декрети Наполеона.
- •35. Відставка о.Бісмарка та „новий курс” німецької зовнішньої політики
- •36. Робота а.Дебидура “Дипломатична історія Європи
- •37. Зовнішня політика Франції в період Директорії і Консульства.
- •38. Другий поділ Польщі та Україна.
- •39. Завершення утворення Антанти (1904-1907)
- •40. Віденський конгрес 1814-1815рр. Та його значення.
- •41. Польська проблема в 1795р. Та третій поділ Польщі.
- •42. Об'єднання Італії.
- •43. Священний союз ( історія утворення, етапи діяльності).
- •44. Третя антифранцузька коаліція 1805 р.
- •45. Особливості і характер міжнародних відносин напередодні Першої світової війни.
- •46. Дипломатична підготовка російсько-французької війни 1812 р.
- •47. Дипломатичні і воєнні аспекти політики Бісмарка в питанні об'єднання Німеччини.
- •48. Вступ сша в боротьбу за переділ світу в останній третині хiх ст.
- •49. Громадянська війна в сша і позиція великих держав.
- •50. Лютнева революція 1848 р.У Франції та позиція великих держав.
- •51. Балканські війни 1912-1913 рр.
- •52. Діяльність Талейрана в епоху Французької революції, Директорії, Консульства, та Імперії Наполеона.
- •53. Основні вузли боротьби на завершальному етапі колоніального розподілу світу в Азії та на Далекому Сході.
- •54. Причини і характер російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
- •55. Експансіоністська зовнішня політика сша в х1х ст.
- •56. Перша опіумна війна в Китаї.
- •57. Політика Німеччини щодо розколу Антанти на початку хх ст.
- •58. Зовнішня політика Росії в період утворення Балканського блоку та балканські війни.
- •59. Липнева революція у Франції 1830 р., її значення та позиція великих держав.
- •60. Будапештська секретна конвеція між Росією та Австро-Угорщиною 1877р.
- •61. Дипломатична боротьба держав в період близькосхідної кризи 1875-1877 рр.
- •63. Німецьке питання на Віденському конгресі 1814-1815рр.
- •64. Зовнішня політика Директорії. Дипломатія генералів.
- •65.Франко-німецькі воєнні тривоги 1874-1875 рр та позиція держав.
- •66. Боротьба між воєнно-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •67. Шляхи об’єднання Німеччини. Політика Бісмарка.
- •68. Суперництво великих держав на Близькому Сході та в Середній Азії в к.Х1х ст.
- •69. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хіх ст.
- •70. Причини, характер та початок першої світової війни.
- •71. Англо-російське суперництво на Середньому Сході в к. Хviii - середині хiх ст.
- •72. Італо-турецька війна 1911 – 1912 рр. Позиція Росії.
- •73.”Сто днів” Наполеона.
- •74. Англо-російське суперництво в Середній Азії в другій половині хiх ст.
- •75. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •76. Основні напрямки зовнішньої політики Росії в першій половині х1х ст.
- •77. Австро-прусько-данська війна 1864р. Та її значення.
- •78. Проект Пальмерстона щодо Росії та Кримська війна.
- •79. Австро-пруська війна 1866р та її міжнародне значення.
- •80. Друга опіумна війна в Китаї.
- •81. Питання “святих місць” в російській політиці в 50-х роках хіх ст.
- •82. Британська колоніальна політика в Індії в першій половині хіх ст.
- •83. “Чотири пункти” Наполеона ііі.
- •84. Третя опіумна війна в Китаї та її значення.
- •85. Англо-французьке суперництво в Середній Азії на початку хіх ст.
- •86. Бельгійська революція 1830р. Та проголошення Бельгійського королівства.
- •87. Сімодський договір 1855р. Між Росією та Японією та його значення.
- •88. Італо-турецька війна 1911-1912 рр. Позиція Росії.
- •89. Національно-визвольні революції 1848-1849рр. В Італії. Окупація Риму.
- •90. Немчинський договір 1689р. Між Росією та Китаєм.
- •91. ”Відкриття” великими державами Японії.
- •92. Польське повстання 1830р. Та його міжнародне значення.
- •93. Угорське повстання 1848р. Та його значення.
- •94. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •95. Веронський конгрес “Священного союзу” 1822р.
- •96. Шомонський трактат 1814р.
- •97. Боротьба між військово-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •98. Оломоуцькі угоди 1850р.
- •99. Доктрина Монро 1823р.
- •100. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хiх ст.
- •102. П´ята антифранцузька коаліція. Шєнбрунський мир.
- •101.Російсько-турецький конфлікт 1828-1829рр. Андріанопільський мир.
- •103. Берлінська конференція 1884-1885 рр.
- •104. Особливості першої антифранцузької коаліції.
- •105. Рейштадське побачення Андраші та Горчакова 1876р.
- •106. Політика великих держав у Китаї в к. Хvш - середині х1х ст.
- •108. Берлінський трактат 1878р.
55. Експансіоністська зовнішня політика сша в х1х ст.
На рубеже столетий все большую роль в дальневосточных делах играла еще одна неевропейская великая держава - Соединенные Штаты.
Вплоть до гражданской войны 1861-1865 гг. американское государство называли "рабом рабовладельцев", и это было так. 13 американских колоний, освободившихся от власти англичан в 1783 г., были преимущественно аграрной страной, и неудивительно, что аграрный Юг с его высокоинтенсивным плантационным хозяйством, стал экономическим (а следовательно - и политическим) гегемоном в Союзе. Вплоть до 1856 г. из 16 президентов США 11 были южанами. В 1860 г. - в год победы Линкольна на президентских выборах - высшие посты в федеральном правительстве занимали 543 южанина и 386 северян (это при том, что на Юге жило 9 млн. чел., из них 4 млн. негров, а на Севере - 20 млн. чел.).
Соответственно, вплоть до 1861 г. внешняя политика США была не столько БУРЖУАЗНОЙ, сколько РАБОВЛАДЕЛЬЧЕСКОЙ. Она преследовала главную цель - ТЕРРИТОРИАЛЬНУЮ ЭКСПАНСИЮ. Отсюда - война с Мексикой (1846-1848), аннексия Техаса, Калифорнии, Нью-Мексико, планы захвата Кубы и всего Карибского бассейна. Рабовладельцам были нужны новые земли - федеральное правительство
пыталось удовлетворить их желания.
Кстати, ПРИЧИНОЙ гражданской войны было не желание Линкольна отменить рабство (в 1861 г. он и мечтать об этом не смел). Однако он твердо был настроен ограничить рабство его тогдашними территориальными границами - а это была смерть рабовладельческого уклада.
Проводя политику территориальной экспансии, Соединенные Штаты в первые десятилетия своего существования стремились предотвратить вмешательство европейских держав в дела Западного полушария. ДОКТРИНА МОНРО была практическим выражением доктрины "АМЕРИКАНСКОЙ СИСТЕМЫ", сформулированной впервые государственным секретарем США Дж.К. Адамсом в 1821 г. Президент США Дж. Монро, выступил в 1823 г. с заявлением о недопустимости попыток европейских держав колонизовать страны Южной Америки, которые
недавно обрели независимость в ходе антиколониальной войны против Испании. Разумеется, этот демарш не остановил бы Священный союз, стремившийся восстановить принцип легитимности повсюду в мире - однако отрицательное отношение "владычицы морей", Великобритании к этой затее, делал интервенцию Священного союза практически невозможной.
Таким образом, уже в первые десятилетия своего существования США проводили достаточно активную внешнюю политику, политику РЕГИОНАЛЬНОЙ ДЕРЖАВЫ, которая стремится быть гегемоном в своем регионе мира и препятствует вмешательству в этот регион других великих держав.
Последняя треть XIX века американской истории наглядно показала, что такое БУРЖУАЗНАЯ ВНЕШНЯЯ ПОЛИТИКА, очищенная от всяких посторонних примесей. Принцип THE BUSINESS OF AMERICA IS BUSINESS проявился во всей своей красе. За исключением покупки Аляски у России (1867 г.) и организации Панамериканской конференции (1889 г.), трудно даже припомнить какие-либо свершения американской дипломатии за этот период времени. Соединенные Штаты полностью ушли в себя, в решение своих внутренних проблем. Американская же дипломатия занималась в этот период либо рутиной, либо заключением соглашений
торгово-экономического характера.
В конце XIX века, однако, изменилась ситуация как в самих США, так и на международной арене. С одной стороны, Соединенные Штаты превратились из достаточно слаборазвитой (по западноевропейским стандартам) аграрной страны в крупнейшую экономику в мире. А по численности населения США опережали любую другую великую державу (кроме России). При этом намного вырос объем американских инвестиций за рубежом и объем американской внешней торговли.
С другой стороны, наметилось ОСЛАБЛЕНИЕ ВЕЛИКОБРИТАНИИ, которая играла роль ГЕГЕМОНА в системе "европейского концерта" после 1815 г. Гегемонии Великобритании был брошен вызов со стороны Германии. В этих условиях США не могли больше проводить свой изоляционистский курс.
Соединенные Штаты должны были повернуться к окружающему миру. ИСПАНО-АМЕРИКАНСКАЯ ВОЙНА (1898) показала, что Вашингтон возвращается к активной внешней политике, причем не только в своем полушарии. Фактическая аннексия Филиппин показывала, что США активизировали свою внешнюю политику на новом для Вашингтона - ТИХООКЕАНСКОМ направлении.
Показателем возросшего международного влияния Соединенных Штатов стала посредническая роль Вашингтона в заключении ПОРТСМУТСКОГО МИРА между Россией и Японией в 1905 г.
www.multimix.com.ua – только самое лучшее ..
