- •1. Утворення Троїстого союзу.
- •2. Політика сша та європейських держав щодо Японії в к.Хvш-сер.Х1Хст.
- •3. Польське повстання 1863р. Та його міжнародне значення.
- •4. Вихід Росії на міжнародну арену в другій половині хvш ст.
- •5. Російсько-французькі відносини після Тільзитського миру.
- •6. Англо-бурська війна 1899-1902 рр. Та її міжнародні наслідки
- •7. Міжнародні відносини в період війни американських колоній за незалежність.
- •8. Англо-американська боротьба за Панамський канал.
- •9. Антифранцузькі коаліції в період французької республіки.
- •10. Внутрішні та зовнішні причини Французької революції 1789р.
- •11. Лондонська конвенція 1841р. Режим чорноморських проток.
- •12. Проект Шувалова1887 р. Та договір перестрахування.
- •13. Криза Вестфальської системи міжнародних відносин та перегрупування сил в Європі в хvш ст.
- •14. Французька революція 1789 р. Та формування першої антифранцузької коаліції.
- •15. Політика Німеччини в період утворення “Союзу трьох імператорів”.
- •16. Загострення боротьби великих держав за вплив на Балканах в к. Хiх ст.
- •17. Угода в Пломбьєрі. План Наполеона ііі щодо утворення федерації італійських держав
- •18. Тільзитські мирні угоди
- •19. Територіальні завоювання і політика Наполеона 1 в період імперії.
- •20. Основні напрямки зовнішньої політики Росії перед першою світовою війною
- •21. Лондонська конференція 1871р. Та відміна нейтралізації Чорного моря
- •22. Проблема чорноморських проток в к. XVIII – першій половині хіх ст.
- •24. Англо-російська угода 1907 р.
- •25. Проблема чорноморських проток в міжнародних відносинах другої половини хіх ст.
- •26. Династичні війни початку хvш ст.
- •27. Емська депеша 1870р. Отто фон Бісмарка.
- •28. Союз трьох імператорів 1873 та 1881рр.
- •29. Утворення Ліги держав збройного морського нейтралітету.
- •30. Міжнародні відносини вчора і в період Кримської війни та її наслідки
- •31. Міжнародні відносини в період Установчих та Законодавчих зборів. Конвент.
- •32. Російсько-китайські відносини в середині х1Хст.
- •33. Франко-пруська війна 1870-71 рр. Та її наслідки
- •34. Континентальна блокада та її значення. Берлінські декрети Наполеона.
- •35. Відставка о.Бісмарка та „новий курс” німецької зовнішньої політики
- •36. Робота а.Дебидура “Дипломатична історія Європи
- •37. Зовнішня політика Франції в період Директорії і Консульства.
- •38. Другий поділ Польщі та Україна.
- •39. Завершення утворення Антанти (1904-1907)
- •40. Віденський конгрес 1814-1815рр. Та його значення.
- •41. Польська проблема в 1795р. Та третій поділ Польщі.
- •42. Об'єднання Італії.
- •43. Священний союз ( історія утворення, етапи діяльності).
- •44. Третя антифранцузька коаліція 1805 р.
- •45. Особливості і характер міжнародних відносин напередодні Першої світової війни.
- •46. Дипломатична підготовка російсько-французької війни 1812 р.
- •47. Дипломатичні і воєнні аспекти політики Бісмарка в питанні об'єднання Німеччини.
- •48. Вступ сша в боротьбу за переділ світу в останній третині хiх ст.
- •49. Громадянська війна в сша і позиція великих держав.
- •50. Лютнева революція 1848 р.У Франції та позиція великих держав.
- •51. Балканські війни 1912-1913 рр.
- •52. Діяльність Талейрана в епоху Французької революції, Директорії, Консульства, та Імперії Наполеона.
- •53. Основні вузли боротьби на завершальному етапі колоніального розподілу світу в Азії та на Далекому Сході.
- •54. Причини і характер російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
- •55. Експансіоністська зовнішня політика сша в х1х ст.
- •56. Перша опіумна війна в Китаї.
- •57. Політика Німеччини щодо розколу Антанти на початку хх ст.
- •58. Зовнішня політика Росії в період утворення Балканського блоку та балканські війни.
- •59. Липнева революція у Франції 1830 р., її значення та позиція великих держав.
- •60. Будапештська секретна конвеція між Росією та Австро-Угорщиною 1877р.
- •61. Дипломатична боротьба держав в період близькосхідної кризи 1875-1877 рр.
- •63. Німецьке питання на Віденському конгресі 1814-1815рр.
- •64. Зовнішня політика Директорії. Дипломатія генералів.
- •65.Франко-німецькі воєнні тривоги 1874-1875 рр та позиція держав.
- •66. Боротьба між воєнно-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •67. Шляхи об’єднання Німеччини. Політика Бісмарка.
- •68. Суперництво великих держав на Близькому Сході та в Середній Азії в к.Х1х ст.
- •69. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хіх ст.
- •70. Причини, характер та початок першої світової війни.
- •71. Англо-російське суперництво на Середньому Сході в к. Хviii - середині хiх ст.
- •72. Італо-турецька війна 1911 – 1912 рр. Позиція Росії.
- •73.”Сто днів” Наполеона.
- •74. Англо-російське суперництво в Середній Азії в другій половині хiх ст.
- •75. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •76. Основні напрямки зовнішньої політики Росії в першій половині х1х ст.
- •77. Австро-прусько-данська війна 1864р. Та її значення.
- •78. Проект Пальмерстона щодо Росії та Кримська війна.
- •79. Австро-пруська війна 1866р та її міжнародне значення.
- •80. Друга опіумна війна в Китаї.
- •81. Питання “святих місць” в російській політиці в 50-х роках хіх ст.
- •82. Британська колоніальна політика в Індії в першій половині хіх ст.
- •83. “Чотири пункти” Наполеона ііі.
- •84. Третя опіумна війна в Китаї та її значення.
- •85. Англо-французьке суперництво в Середній Азії на початку хіх ст.
- •86. Бельгійська революція 1830р. Та проголошення Бельгійського королівства.
- •87. Сімодський договір 1855р. Між Росією та Японією та його значення.
- •88. Італо-турецька війна 1911-1912 рр. Позиція Росії.
- •89. Національно-визвольні революції 1848-1849рр. В Італії. Окупація Риму.
- •90. Немчинський договір 1689р. Між Росією та Китаєм.
- •91. ”Відкриття” великими державами Японії.
- •92. Польське повстання 1830р. Та його міжнародне значення.
- •93. Угорське повстання 1848р. Та його значення.
- •94. Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі на поч. Хх ст.
- •95. Веронський конгрес “Священного союзу” 1822р.
- •96. Шомонський трактат 1814р.
- •97. Боротьба між військово-політичними блоками напередодні першої світової війни.
- •98. Оломоуцькі угоди 1850р.
- •99. Доктрина Монро 1823р.
- •100. Англо-австро-російське протистояння на Балканах і політика Бісмарка в 70-ті роки хiх ст.
- •102. П´ята антифранцузька коаліція. Шєнбрунський мир.
- •101.Російсько-турецький конфлікт 1828-1829рр. Андріанопільський мир.
- •103. Берлінська конференція 1884-1885 рр.
- •104. Особливості першої антифранцузької коаліції.
- •105. Рейштадське побачення Андраші та Горчакова 1876р.
- •106. Політика великих держав у Китаї в к. Хvш - середині х1х ст.
- •108. Берлінський трактат 1878р.
92. Польське повстання 1830р. Та його міжнародне значення.
Польское восстание 1830—31, Ноябрьское восстание 1830, национально-освободительное восстание, охватившее польские земли, находившиеся под властью царской России (Королевство Польское), и распространившееся на территории Литвы, Западной Белоруссии и Правобережной Украины. Восстание началось 29 ноября 1830 выступлением тайного шляхетского военного общества в школе подхорунжих в Варшаве. Восставших поддержали тысячи ремесленников и рабочих города, овладевших арсеналом. Вместе с присоединившимися польскими воинскими частями повстанцы 30 ноября овладели Варшавой. Русские войска покинули город, а в начале декабря и Королевство Польское. 5 декабря власть в качестве диктатора принял ставленник шляхетско-аристократических кругов, склонных к соглашению с царизмом, генерал Ю. Хлопицкий. Пытаясь найти путь к прекращению восстания, он направил делегатов для переговоров с царём Николаем I, саботировал военные приготовления. Недовольство народных масс пассивностью руководства, отказ Николая I от переговоров и его подготовка к подавлению восстания привели к падению диктатуры Хлопицкого (18 января 1831) и созданию коалиционного Национального правительства во главе с князем А. Чарторыским. Власть в правительстве оказалась в руках консервативной шляхетской верхушки. Политическим представительством радикально-демократического лагеря стало основанное в декабре 1830 Патриотическое общество, президент которого И. Лелевель вошёл в состав Национального правительства. 25 января 1831 Патриотическое общество организовало в Варшаве демонстрацию в честь декабристов, заставившую сейм провозгласить низложение Николая I с польского престола. В эти дни родился лозунг «За нашу и вашу свободу!», ставший символом революционного братства польского и русского народов. Консервативные круги безуспешно пытались ликвидировать восстание, но в сейме и в Национальном правительстве они сохранили руководящие позиции. Сейм отверг весьма умеренные проекты крестьянской реформы, что оттолкнуло крестьян от восстания. Вторгшаяся в начале феврале в Королевство царская армия была остановлена повстанцами 25 февраля в бою под Грохувом. В конце марта — начале апреля успехи польских войск, начавшееся восстание в Литве и вторжение польского повстанческие корпуса на Волынь осложнили положение царских войск. Но ошибки командующего польской армией генерала Я. Скшинецкого свели на нет успехи повстанцев, а после поражения 26 мая под Остроленкой их командование полностью утратило инициативу. Восстание за пределами Королевства вскоре было подавлено. Национальное правительство безуспешно пыталось (в т. ч. предложением вакантной польской короны) получить помощь Австрии, Франции, Пруссии. Антиреволюционная политика Национального правительства вызвала народное движения в Варшаве 29 июня и 15 августа; несколько изменников были казнены, но выступления народа остались стихийным движением протеста без руководства и программы. 6 сентября царские войска штурмом взяли западный пригород Варшавы — Волю. Правительство отказалось вооружить народ и поспешило сдать Варшаву: в ночь с 7 на 8 сентября была подписана капитуляция столицы. В начале октября 1831 остатки отрядов повстанцев перешли границы Пруссии и Австрии. Подавив восстание, царизм предпринял жестокие репрессии, ликвидировал Польского Королевства конституцию 1815.
П. в. 1830—31, по характеристике Ф. Энгельса, было «консервативной революцией» (см. К. Маркс и Ф. Энгельс, Соч., 2 изд., т. 4, с. 492). Тем не менее оно было важным этапом в борьбе польского народа за независимость, имело большое международное значение. Восстание способствовало развитию революционного движения во многих странах Европы; оно было горячо встречено декабристами и молодым поколением русских революционеров.
