67. Економічна природа і сутність страхування. Функції і принципи страхування.

Страхування — це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх міме багатьма особами.

Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у накопиченні та подальшому використанні ресурсів для захисту від всіляких небезпек та ризиків, а також: у відшкодуванні витрат, пов'язаних з ними.

Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності страхування — його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учасниками.

Можна означити такі функції страхування:

- ризикова - страхування завжди прив'язане до ймовірного страхового випадку, тобто страхуванню притаманний випадковий характер відносин,

- створення страхових фондів (резервів) - страхування стає можливим, якщо у страхувача є кошти для покриття збитків. Цей капітал створюється з внесків страхувальників, як плата за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.,

- заощадження коштів - кожен учасник страхового процесу, при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення за нещасного випадку і по завершенні терміну дії договору,

- інвестиційна - через формування страхового фонду розв'язується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо,

- превентивна (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події) - попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події; передбачає широкий комплекс заходів, зокрема фінансування тих, що мають запобігати негативним наслідкам страхових випадків, стихійних лих.

Принципи страхування:

- випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;

- вираз збитку в натуральній чи грошовій формі;

- об'єктивна потреба відшкодування збитку;

- реалізація заходів для попередження й подолання наслідків конкретної події.

68. Поняття страхового ринку, його структура.

Страховий ринок - це частина фінансового ринку , де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства. Отже, страховий ринок - це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

У територіальному аспекті виділяють місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки . Місцевий (регіональний) ринок задовольняє страхові інтереси регіону; національний - інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий — задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

Для існування страхового ринку необхідно дотримання таких основних умов:

1. Наявність хоча б двох зацікавлених сторін, що виступають суб'єктами ринку .

2. Можливість кожної з них запропонувати те, що має споживчу вартість для іншої сторони.

3. Право на отримання інформації для прийняття рішення про участь у страховій угод.

Державний регулюючий орган нагляду за страховою діяльністю - це спеціальний уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю, який здійснює нагляд з боку держави з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Страхова кампанія ( страхове товариство) - юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені і за дорученням страховика і виконують частину його діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, які пов'язані з виплатою страхових сум та страхового відшкодування). Страховий агент є представником страховика і діє у його інтересах.

Страховий брокер - громадянин або юридична особа, що зареєстрована в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності і здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страховика або страхувальника.

Аквізитор - це працівник страхової компанії, страховий агент, який здійснює діяльність по заключенню та поновленню страхових контрактів, договорів про страхування; агент транспортної компанії, який залучає нових вантажовідправників.

Компанії, що займаються перестрахуванням - це організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

Професійні оцінювачі ризиків і збитків є, як правило, уповноваженими особами страховика та виконують визначені функції.

Андерайтер має право від імені страховика брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договору страхування цих ризиків на основі норм страхового права та економічної доцільності.

Сюрвеєр — інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймовірну ступінь настання страхового випадку.

Аварійний комісар встановлює причини, характер і розмір збитку в результаті страхового випадку, як правило, ДТП.

Аджастер представляє інтереси страховика у вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальника, пов'язаних зі страховим випадком.

Диспашер - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем, фрахтом. Функції диспашера може виконувати аджастер.