- •1.Предмет та методи фінансової науки.
- •2.Фінансові відносини: сутність, сфери, об’єкти та суб’єкти.
- •3. Фінанси як історична категорія, передумови їх виникнення.
- •4. Фінанси як об’єктивна економічна категорія. Економічні передумови
- •5. Функції фінансів та механізм їх реалізації.
- •6. Призначення фінансів у розвитку суспільного виробництва. Роль і місце фінансів у процесі розподілу.
- •9. Фінансова система України, її структура та характеристика.
- •10. Поняття, зміст, мета і завдання фінансової політики. Взаємозв’язок фінансової політики з економічною політикою
- •11. Види та елементи фінансової політики, їх характеристика.
- •12. Фінансові ресурси держави: сутність, види та класифікація.
- •13. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації
- •14. Правове забезпечення реалізації фінансової політики.
- •15. Поняття про управління фінансами. Суб’єкти, об’єкти та завдання управління фінансами.
- •17. Характеристика органів оперативного управління фінансами:
- •21. Фінансовий менеджмент як система управління фінансами
- •22. Державні фінанси, їх склад та призначення.
- •23.Сутність бюджету держави можна визначити наступним чином:
- •24. Бюджетна система України: поняття, склад та принципи побудови. Зведений бюджет України та його структура.
- •25. Бюджетний процес, характеристика його складових.
- •26. Економічна сутність доходів державного бюджету та їх класифікація. Загальний та спеціальний фонди Державного бюджету України.
- •27. Сутність видатків державного бюджету. Бюджетна класифікація видатків.
- •28. Бюджетний дефіцит, його економічна сутність та причини виникнення.
- •29. Види бюджетного дефіциту, їх характеристика.
- •30. Методи покриття та джерела фінансування бюджетного дефіциту.
- •31. Поняття про податки. Функції і принципи оподаткування.
- •32. Класифікація податків, їх ознаки.
- •33. Податкова система України, етапи її створення. Основні елементи оподаткування, їх характеристика.
- •34.Податок на додану вартість: сутність та значення, методика сплати в бюджет.
- •35. Акцизний збір, його економічна сутність і порядок визначення суми до сплати в бюджет.
- •36. Податок на прибуток підприємств: сутність та методика розрахунку.
- •37. Плата за землю: сутність та методика сплати до бюджету.
- •38. Податок з власників транспортних засобів, машин та інших самохідних механізмів: сутність та методика сплати до бюджету.
- •40. Сутність місцевих фінансів, їх значення в економічному і соціальному розвитку території.
- •41. Місцеві бюджети: сутність, значення та складові елементи.
- •42. Доходи місцевих бюджетів, їх склад та характеристика.
- •43. Видатки місцевих бюджетів, критерії їх розмежування між різними видами бюджетів.
- •44. Міжбюджетні відносини. Види міжбюджетних трансфертів.
- •45. Необхідність створення та призначення державних цільових фондів.
- •46. Пенсійний фонд України: призначення, джерела формування та напрямки використання коштів.
- •47 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його призначення, джерела формування та напрямки використання коштів.
- •48. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, його призначення, джерела формування та напрямки використання коштів.
- •49 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, його призначення, джерела формування та напрямки використання коштів.
- •50 Економічна сутність і роль державного кредиту
- •51 Форми державного кредиту, їх класифікація
- •52Державний борг, механізм його формування
- •53 Управління державним боргом і його обслуговування
- •54. Сутність фінансів підприємницьких структур, їх функції та ознаки.
- •55. Методи та принципи організації фінансів підприємницьких структур.
- •56. Фінансові ресурси підприємств, їх класифікація.
- •57. Доходи і витрати суб’єктів господарювання. Грошові надходження відрізних видів діяльності.
- •58. Особливості організації фінансових відносин на підприємствах колективної форми власності.
- •59. Особливості організації ї фінансових відносин на підприємствах державної форми власності.
- •60. Особливості організації фінансових відносин на підприємствах приватної форми власності.
- •61. Фінанси бюджетних установ.
- •62. Неприбуткова діяльність громадських організацій.
- •63. Сутність фінансів домогосподарств.
- •64. Джерела формування бюджету домогосподарства і склад його доходів.
- •65. Витрати бюджету домогосподарств, їх класифікація.
- •66. Об’єктивна необхідність і сутність страхового захисту. Страхові фонди як джерело забезпечення страхового захисту.
- •67. Економічна природа і сутність страхування. Функції і принципи страхування.
- •68. Поняття страхового ринку, його структура.
- •69. Майнове страхування: зміст об’єкти, предмети, види.
- •70. Особисте страхування: зміст об’єкти, предмети, види
- •71.Страхування відповідальності: зміст об’єкти, предмети, види.
- •72.Фінансовий ринок: сутність, об’єкти, суб’єкти, функції, структура. Роль фінансового ринку у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.
- •73. Характеристика ринку грошей.
- •74.Характеристика ринку капіталів.
- •75.Цінні папери як інструменти фінансового ринку.
- •76.Фондова біржа та її функції.
- •77.Сутність і роль міжнародних фінансів. Система міжнародних валютно-фінансових потоків.
- •78.Склад та характеристика міжнародного фінансового ринку.
- •79.Міжнародні фінансові інститути та особливості їх співпраці з Україною.
- •80.Міжнародні організації та особливості їх співпраці з Україною.
- •81.Основні аспекти фінансової системи сша.
- •82.Особливості функціонування фінансової системи Німеччини.
- •83. Фінансова система Японії, особливості її функціонування.
- •84. Основи функціонування фінансової системи Великої Британії.
- •85. Європейський Союз: етапи інтеграції, мета, завдання. Основні інституції єс, їх призначення.
- •86. Особливості організації фінансів єс. Фінансова політика єс. Спільна валютна політика єс.
- •87. Бюджетна стратегія і бюджетний процес єс. Бюджет єс, його доходи і видатки.
- •88. Фінансова безпека держави у системі економічної безпеки.
- •89. Сутність бюджетної та податкової безпеки на сучасному етапі економічних реформ.
- •90. Боргова та грошово-кредитна безпека як складові фінансової безпеки держави.
- •91. Поясніть відмінності між поняттями «державні доходи» і «доходи державного бюджету».
- •92.Поясніть відмінності між поняттями «державні витрати» і «витрати
- •93. Поясніть відмінності між поняттями «державний бюджет» та «баланс фінансових ресурсів і витрат держави».
- •94. Поясніть яким чином пов’язані «Зведений баланс фінансових ресурсів і витрат держави», «Баланс грошових доходів і витрат населення», «Платіжний баланс».
- •95. Обґрунтуйте, чому державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж грошова емісія.
- •96. Поясніть як взаємопов’язані і чим різняться фінансовий ринок і ринок
- •97. Який зв’язок існує між бюджетним дефіцитом, державним кредитом і державним боргом?
- •99. Поясніть суперечливість фінансових відносин та шляхи її подолання.
- •100.Яка модель ринкової економіки використовується в Україні?
- •101.У чому полягають відмінності між державним, відомчим, корпоративним і незалежним фінансовим контролем?
- •102.У чому полягають переваги та недоліки американської, скандинавської та західноєвропейської фінансових моделей?
- •103. Поясніть які макро- та мікроекономічні фактори впливають на фінансовий результат діяльності підприємства.
- •104. Поясніть на чому ґрунтується розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.
- •105. Поясніть сутність аудиторського контролю і його відмінність від державного фінансового контролю.
- •107. Охарактеризуйте суспільне призначення фінансового ринку та роль у розподільчих процесах.
- •108. Охарактеризуйте пріоритети фінансової політики України на сучасному етапі.
- •109. Поясніть які внутрішні та зовнішні фактори впливають на фінансову політику країни
- •110. Охарактеризуйте можливі шляхи зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування в Україні.
- •111. Розкрийте взаємозв’язок бюджетного дефіциту, державного боргу, інфляції і фінансової безпеки держави.
- •112. Поясніть роль Державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного і соціального розвитку України.
- •113. Розкрийте взаємозв’язок між сферами і ланками фінансових відносин.
- •114. Охарактеризуйте місце і роль держави на страховому ринку.
- •115. У чому полягає сутність взаємовідносин страхових компаній з фінансовим ринком?
- •116. У чому полягають дискусійні підходи щодо визначення сутності та функцій фінансів?
- •117. У чому полягає взаємозв’язок та відмінність фінансів і грошей (кредиту, заробітної плати)?
- •118. Поясність чим обумовлюється необхідність державного регулювання фінансового ринку. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання.
- •119. У чому полягають переваги і недоліки прямих та непрямих податків. Поясніть свою відповідь.
- •120. Поясніть у чому полягає роль домогосподарств на фінансовому ринку.
14. Правове забезпечення реалізації фінансової політики.
Фінансове законодавство формує правове поле для здійснення фінансової діяльності і, відповідно, для реалізації фінансової політики. Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, які регулюють фінансові відносини та фінансову діяльність у суспільстві. Як зазначалося, фінанси — це у відповідний спосіб організована сукупність обмінно-розподільних і перерозподільних відносин. Основною формою їх організації є саме фінансове право. Крім того, організація фінансових відносин може здійснюватися на основі різноманітних інструкцій та положень, однак вони мають, як правило, відомчий характер. Фінансове законодавство охоплює усі сфери і ланки фінансової системи й усі форми і методи фінансової діяльності, які підлягають правовій регламентації. Загалом його можна поділити на дві частини: До першої частини належать законодавчі акти, що регламентують фінансові відносини на макрорівні та взаємозв’язки фінансів суб’єктів підприємницької діяльності з державними фінансами та інституціями фінансового ринку. Це закони про бюджетну і податкові системи, державний борг, центральний банк, банки і банківську діяльність, страхування, цінні папери і фондову біржу, інвестиційну діяльність. Сюди також належать закони, що регламентують окремі види фінансових операцій — про заставу, лізинг та ін., й закони з окремих видів податків та платежів до бюджету і цільових фондів. До другої групи відносять закони, що регламентують діяльність, у тому числі й фінансову, суб’єктів господарювання — про підприємства і підприємницьку діяльність, про господарські товариства, про банкрутство тощо.
Фінансові закони можуть мати характер прямої дії або доповнюватися інструкціями. У першому випадку їхні положення є безпосередньою основою для здійснення фінансових операцій. Подібний підхід вимагає досить глибокої деталізації законів з урахуванням усіх особливостей фінансової діяльності різних суб’єктів. У другому випадку закон визначає тільки загальний порядок фінансових відносин, а його деталізація здійснюється у відповідних інструкціях. Вони мають бути лише доповненням до закону і не суперечити йому. При цьому в будь-якому разі основою є закон. В Україні пряму дію має переважна більшість фінансових законів, зокрема у сфері оподаткування. Водночас абсолютно всі деталі фінансової діяльності передбачити, по-перше, неможливо, а, по-друге, не завжди доречно. Тому закони досить часто доповнюються різного роду інструкціями та положеннями.
15. Поняття про управління фінансами. Суб’єкти, об’єкти та завдання управління фінансами.
Управління - це сукупність прийомів та методів цільоспрямованої дії на об'єкт для досягнення певного результату. Важливою галуззю управлінської діяльності є управління фінансами. Його виконує спеціальний аппарат за допомогою особливих прийомів та методів, в тому числі різноманітних стимулів та санкцій. В управлінні фінансами розрізняють об'єкти та суб'єкти управління. Об'єктами є різноманітні види фінансових відносин; суб'єктами виступають ті організаційні структури, які здійснюють управління.
Існує три групи об'єктів:
- фінансових підприємств ( організацій, закладів );
- страхові відносини;
- державні фінанси;
Їм відповідають такі суб'єкти управління:
- фінансові служби ( відділи ) підприємств;
- страхові органи;
- фінансові органи та налогові інспекції;
Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, називається фінансовим апаратом.
В управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: планування, оперативне управління, контроль.
Планування займає важливе місце в системі управління фінансами. Саме підчас планування будь-який суб'єкт господарювання різнобічно оцінює стан своїх фінансів, виявляє можливості збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх найбільш ефективного використання. Управлінські рішення приймаються на основі аналізу фінансової інформації, яка повинна бути достатньо повною та достовірною. Вона базується на бухгалтерській, статистичній та оперативній звітності. Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб'єктів господарювання та держави, а підсумковим результатом - составлення фінансових планів, починаючи від кошторису окремої установи до вільного фінансового балансу держави. В кожному плані визначаються прибутки та витрати на визначений період, зв'язки з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соціальне страхування, платежі в бюджет, платня за банківський кредит та ін.). Фінансови плани мають усі ланки фінансової системи, до того ж форма фінансового плану, склад його показників відображають специфіку відповідної ланки фінансової системи. Так підприємтсва та організації, які функціонують на комерційній основі складають баланси прибутків та витрат; установи, які здійснюють некомерційну діяльність, - кошториси; кооперативні организації, громадські об‘єднення та страхові компанії - фінансові плани; органи державної влади - бюджети різних рівней.
Оперативне управління - це комплекс дій, які розробляються на основі аналізу фінансової ситуації, що склалася, та переслідуючих ціль отримання максимального ефекту при мінімальних витратах за допомогою пере розподілення фінансових ресурсів. Основний зміст оперативного управління зводиться до маневрування фінансовими ресурсами з ціллю ліквідації "вузьких місць", вирішення знову виникаючих задач.
Контроль здійснюється й в процесі планування, й на стадії оперативного управління. Він дозволяє порівняти фактичні результати від використання фінансових ресурсів із плановими, виявити резерви росту фінансових ресурсів, намітити шляхи найбільш ефективного господарювання. Розрізняють стратегічне ( загальне ) управління фінансами та оперативне.
Стратегічне управління виражається у визначенні фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу, встановленні об'єму фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм і т. д. Воно здійснюється Міністерством економіки, Міністерством фінансів, державним казначейством.
Оперативне управління - головна функція апарату фінансової системи: фінансових управлінь місцевих Рад, дирекцій позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансових служб підприємств та організацій.
При розробці управлінських рішень фінансового характеру, які оформлюються в юридичних законах, фінансових прогнозах та планах, постановленнях і т. д., враховуються: вимоги економічних та юридичних законів; результати економічного аналізу не лише підсумків попереднього господарчого періоду, але й перспективи; економічно-математичні методи та автоматизовані системи управління фінансами; раціональне поєднання економічних та адміністративних методів управління.
16. Функції вищих законодавчих і виконавчих органів державної влади і управління по загальному управлінню фінансами.
Існує досить складна схема взаємозв'язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками. Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в чотири блоки. Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це насамперед Міністерство фінансів України: складання і виконання бюджету держави, у сфері державного кредиту погашення боргів, у міжнародних фінансових відносинах взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інститутами, фінанси підприємств організаційне регулювання фінансової діяльності
підрозділи — державне казначейство (виконання Державного бюджету) і контрольно-ревізійна служба: ревізії складання і виконання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань; у фінансах державного сектора контроль за фінансовою діяльністю. До цієї ж групи відноситься державна податкова адміністрація: у сфері бюджету держави та загальнодержавних цільових фондах- облік платників податків і обов'язкових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства
Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи — Рахункова палата Верховної Ради України: контроль за складанням і виконанням, у сфері державного кредиту- контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик; контроль у сфері грошово-кредитної політики
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку діє на ринку цінних паперів: Реєстрація випуску цінних паперів (крім державних): ліцензування діяльності фінансових посередників; регулювання операцій з цінними паперами: нагляд за діяльністю суб’єктів ринку. Комітет з нагляду за страховою діяльністю видача ліцензій на страхову діяльність; контроль, за діяльністю страхових компаній. Аудиторська палата має тісний зв’язок з фін підпр- видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю. Аудиторські фірми- проведення незалежного фінансового контролю Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України діє у таких сферах та ланках: кредитна система (реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд); державний кредит (агентські послуги уряду з розміщення держ ЦП); бюджет держави (організація касового виконання); Міжнародні фінансові відносини (проведення міжнародних розрахунків). Комерційні банки- здійснення банківських операцій. Міжбанкінська валютна біржа - купівля-продаж валюти. Міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники, страхові компанії. До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України: акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій. Фонд соціального страхування, державний інноваційний фонд виконують аналогічні функції відносно відповідних цільових ринків.