68.Внутрішня і зовнішня політика Скоропадського.

зовнішня:- союз із Німеччиною, з якою були встановлені дипломатичні відносини;- встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; Україна мала своїх представників у 23 країнах;- підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати (захопити) східногалицькі землі та Холмщину;- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Внутрішня: У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.- Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельного питання - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння. Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.

69.Соціально-економічні проблеми незалежної України

 Процес політичних і особливо економічних реформ йде досить суперечливо. Наслідки колишньої системи організації економіки, втраті) у зв'язку з переходом до ринку, розрив господарських зв'язків, помилки в управлінні і загальних підходах до перетворень, зловживання, послаблення дисципліни й відповідальності призвели до падіння виробництва, гіперінфляції, зниження добробуту населення. Соціально-економічна ситуація в Україні обтяжується важким спадом у структурі промисловості, в якій винятковий пріоритет за часів СРСР мали оборонні галузі. У військово-промисловому комплексі використовувалася величезна частка загальнонаціональних ресурсів. Його обслуговували 2/3 науково-технічного потенціалу України. Конверсія здійснюється повільно, а його внесок у продукування виробів широкого вжитку залишається незначним. За 1991—1993 рр. валовий суспільний продукт в Україні зменшився майже на 25 %, національний . доход на — 39,4 %, обсяг продукції | промисловості на — 17,8 %, сільського господарства—на 21,8 відсотка.

Наростання кризових процесів в економіці призвело до істотного — наполовину — зниження життєвого рівня народу. В середині 1994 р. купівельна спроможність населення зменшилась у порівнянні з відповідним періодом 1991 р. в 5 разів. У жовтні 1994 р. президентом України Л. Кучмою розроблено новий соціально-економічний курс. Його основою є визнання об'єктивної необхідності історичного прискорення ринкової трансформації економіки. Все це вимагає загальногромадянської злагоди, миру, значного піднесення відповідальності й ефективності діяльності всіх гілок влади, прискорення економічних реформ, нових зусиль в національно-духовному відродженні народу.

Аграрний сектор ще потребує надзвичайних зусиль. І не лише зернове господарство та тваринництво, які надзвичайно постраждали, але й цукро-бурякове господарство. Потребує також істотних зусиль для покращання справ цукрова промисловість, яка вимагає практично повного переоснащення основних підприємств

70.Люблінська унія та її наслідки для українських земель. угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року. Для України Люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. Опинившися під владою кріпосницької й католицької Польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.Як зазначає І.П.Крип`якевич, “Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, знищила також рештки українськиї державних традицій, що заховалися під формами автономії у Великому князівстві Литовському…Весь розвиток життя ішов під важким наступом Польщі”. Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужій силі. Ці зусилля вивилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо. Люблінська унія спричинила зміни в адміністративному управлінні українських земель. Вища державна влада в Речі Посполитій належала королеві й вальному сеймові, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство. Територія держави поділялась на шість воєводств: Руське, Белзьке, Волинське, Подільське, Брацлавське та Київське. На чолі кожного з них був воєвода. Воєводства поділялися на повіти, які очолювали старости, призначені королем. Представниками адміністративної влади були також каштеляни (коменданти фортець).Під впливом унії змінилася й судова система.