43.Прийняття християнства

Християнізація Русі розпочалася за часів Аскольда. Але вчені-історики вважають, що знайомство слов’ян із християнською релігією відбулося ще в антську епоху.Цілком достовірнм є факт хрещення словянськорго князя Брав лина наприкінці 8ст.-плоч.9ст. у м. Сурож, описаний у “Житії св. Стефана Сурозького.”. Багато зусиль для поширення християнства на Русі доклала велика княжна Ольга, яка сама була християнкою. Та остаточно воно стало офіційною державною релігією після хрещення Володимири, яке відбулося в Херсонесі 988р. Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в КР плинув повільно. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприйняття ті самовиявлення населення КР. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому КР прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв’язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся авторитет самого князя.

44.Внутрішня і зовнішня політика гетьмана І. Виговського. Через 2 місяця після смерті Б. Хмельницького серед козацької старшини розпочинається боротьба за гетьманську булаву в цій боротьбі перемагає І. Виговський якого у вересні 1657 р. обирають гетьманом до повноліття Ю. Хмельницького, а у жовтні 1657р. повноправним гетьманом укр.. Виговський захищає інтереси козацької старшиги і шляхти нехтуючи інтересами селян, козаків, міщан, ц викликає обурення серед народних мас і в Укр.. виникає опозиційний анти-гетьманський рух. Для боротьби з опозицією Виговський запрошує татарське військо для придушення повстання. Цей похід здійснювався як каральна експедиція в результаті якої загинуло понад 50000 мирного населення. Виступ опозиції, яку очолив Пушкар і отаман Барабаш підтримала Росія. Це підштовхнуло І. Виговського на союз з Річчю Посполитою і в 1658році було укладено Гадятській договір, за яким Чернігівське, Київське і Братиславське воеводцтво утворювали Рузьке князівство, яке на правах автономії входило до Речі Посполитої , в Укр.. зберігалися права і привілеї козаків, без обмежень відкривалися укр.. школи, друкарні, було відкрито академію. Російський уряд оголосив Виговського зрадником і почав наступ на Укр.. Вирішальна битва відбулася під Конотопом в 1659р.. Армія з гетьманом разом з поляками і кримським ханом вщент розгромила російські війська, але скористатися перемогою Виговському не вдалося, залишає Укр.. і втікає до Польщі, де був звинувачений у зраді і був страченний польським урядом.

45.Політика десталінізації на Укр.

5 березня 1953р померЙ.Сталін.У керівництві розгорнулась боротьба за владу.Прихід до влади Хрущова викликала зіну партійного керівництва.В Україні накреслився процес українізації керівництва республіки.Протягом 1953-1955 було переглянуто основні політичні справи повоєнного часу,проведені за часів сталінського режиму.Характерною рисою десталінізації стали послабленнятюрено-табірного режиму,амністія німецьких військово-полонених.У лютому 1956р в Москві відбувся ХХ з’їзд КПРС.На закритому засідані виступив Хрущов «Про культ особи та його наслідки».Й.Сталін був приставлен жорстоким тираном і диктатором.Із вулиць і майданів повністю поприбиралаи його портрети,у 1961р Сталінську область перейменували в Донецьку.Проте Десталінізація мала незавершений характер.Партійне керівництво не зважилося глибоко проаналізувати сутність тоталітарного режиму.Політика комуністичної партії вважалася правильною а соціально-політичні дкефрормації повязувалися лише ззловживанням владою з боку Й.Сталіна.

46.Антське державне утворення. Анти –північно-східна група слов‘ян, племен, які жили на території лісостепу Східної Європи з 2-ї половини VI ст. до початку VII ст. Племена антів були могутнім політичним об‘єднанням. У них була сильна, дисциплінована воєнна організація.Рід занять: землеробство, скотарство, промисли, торгівля. Вели організовану боротьбу проти племен готів та аварів. Анти – наші прямі предки. По свідченням візантійських письменників VI ст. н.е. , анти були високими дужими людьми, які легко переносили погані умови. Анти посідали територію від Дунаю до Дону і Азовського моря. У VI ст. анти поспішно загрожували північним кордонам Візантії, а часом погрожували столиці її – Константинополю.

47.Лютнева революція і створення УЦР. 7 лютого 1917 р. перемога Лютневої революції в Петрограді призвела до падіння самодержавства, незабаром цар Микола II зрікся престолу. Тимчасовий уряд очолив князь Георгій Львов. В Україні самодержавний режим також було ліквідовано, а замість старих органів влади утворено губернські, міські й повітові правління. У містах і селах було утворено паралельні органи влади — Ради робітничих і солдатських та Ради селянських депутатів. Національні політичні сили були роздроблені, тому необхідно було створити український керівний центр. Так в Україні виник альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР). Вона була створена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів. УЦР стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський — відомий український історик і політик. Видатними діячами УЦР стали також Д. Антонович, С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль, Ф. Крижанівський.

48.Політика «Українізація» Українізація — політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах життя. причинами:

1. Формуванням на міжнародній арені привабливого іміджу СРСР як держави, в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік та гарантовано вільний розвиток національних меншин.

2. Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством та національною інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин.

3. Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів

4. Намаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження окраїн, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування.

5. Потребою зміцнення новоутвореного державного утворення – СРСР, наданням прав "культурно-національної автономії" хоч частково компенсувати республікам втрату їх політичного суверенітету тощо.

У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:

1. Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя

2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті.

3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті.

4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти.

5. Різко збільшувалась кількість української преси (в 1933 р. вона становила 89% всього тиражу газет у республіці).

6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії.

7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.

8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців

9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні.

49.Соціально-економічний устрій Київської Русі. Політична і військова могутність Київської Русі трималася на міцному фундаменті — процвітаючому господарстві. Землеробство і скотарство не тільки забезпечували населення продуктами харчування і сировиною, а й дозволяли постачати їх за межі країни. Промисли, насамперед мисливство і бортництво (бджолярство), дозволяли руським купцям постійно постачати на зарубіжні ринки хутра, мед і віск.Землеробство було провідною галуззю давньоруської економіки й досягло високого на той час рівня розвитку. Основними зерновими культурами в Київській Русі було жито, просо, ячмінь, пшениця й овес.Для обробітку землі застосовувалися різні системи, залежно від ґрунту і кліматичних умов. У лісовій, зоні застосовували пересічну систему. Ліс вирубувався, пні корчувалися і все спалювалося. У лісостепових і степових районах використовували перелогову систему. Розорювали вільні ділянки землі й засівали. Коли земля виснажувалася, залишали її на кілька років під випас худоби — для відновлення родючості. Поряд із землеробством розвивалося скотарство. Загалом розводили коней і волів, яких використовували для якісного обробітку землі, овець і кіз, які забезпечували селян м'ясом, хутром і вовною.Худобу випасали з весни до осені на луках, лісових галявинах, перелогових землях і в степу. На зиму для неї запасали сіно й зерно. Узимку молодих тварин тримали в житлових приміщеннях, щоб не замерзали.Серед промислів досить розвинутими були мисливство й рибальство. Для полювання в густому лісі лук був мало ефективним, тому використовували ловецькі ями, пастки, петлі.Великих успіхів було досягнуто в металообробці. Руські ковалі із заліза, яке «варили» у невеликих донницях, виготовляли різноманітні сільськогосподарські знаряддя праці, власні ковальські інструменти — молоти, кліщі тощо, почали виробляти власну зброю.

50 Початок Другої світової війни і доля західноукраїнських земель

23 серпня 1939 р – підписання у Москві Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР, який отримав назву пакту Молотова – Ріббентропа.

1 вересня 1939р відбувся напад Німеччини на Польщу і почалася Друга світова війна.

17 вересня 1939р – вступ Червоної армії на територію Польщі згідно з попередніми домовленостями з Німеччиною. Впродовж 12 днів майже без боїв було зайнято Західну Україну.

28 вересня 1939р – підписання Договору про дружбу та кордони і чергового таємного протоколу між Німеччиною та СРСР, за яким Польща як держава зникала з мапи світу, кордон між сторонами встановлювався по «лінії Керзона» : Східна Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР; Лемківщина , Посяння, Холмщина, Підляшшя опинились під німецькою окупацією.

22жовтня 1939 відбулися вибори до Народних зборів Західної України, які наприкінці жовтня ухвалили Декларацію про входження Західної України до складу УРСР. Листопадові сесії союзної та української Верховних Рад затвердили закони про возз’єднання Західної України з УРСР у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

26 червня 1940р – нота Раднаркому СРСР до уряду Румунії з вимогою повернути Бессарабію та передати Північну Буковину на підставі того, що у листопаді 1918р Народне віче Буковини прийняло рішення про возз’єднання з радянською Україною. Під тиском Німеччини, яка запевнила, що ці поступки тимчасові, румунський уряд задовольнив пропозицію СРСР. Уже 30 червня Червона армія зайняла ці території.

2 серпня 1940р – рішення Верховної Ради СРСР про прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР. Північна Буковина, Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти увійшли до УРСР, а з решти території Бессарабії й Молдавської автономної республіки створено Молдавську РСР.

Таким чином, майже всі українські етнічні землі були об’єднані в єдиній державі.

51.Розпад СРСР.Політичні процеси на Україні. Після поразки путчу розпад СРСР прийняв неконтрольованого характеру. Політичні лідери багатьох республік заявляють про відділення від СРСР (до 16 грудня це зробили всі союзні республіки). У вересні 1991 колишнього Радянського Союзу вже фактично не існувало. Латвія, Литва та Естонія стали повністю незалежними державами, їх офіційно визнала влада СРСР. Грузія, Вірменія, Україна і Молдова також прагнули проводити повністю незалежний курс..Розпад СРСР завершили Біловезькі угоди. 8 грудня 1991 керівники трьох республік - Росії, України та Білорусії, що були державами - засновниками СРСР, оголосили, що Союз РСР як «суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Згодом було погоджено спільну заяву про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), щоб дати змогу приєднатися до неї іншим республікам. 21 грудня 1991 на зустрічі в Алма-Аті глави 11 колишніх республік СРСР підписали Декларацію у підтримку Біловезьких угод і заявили про створення Співдружності Незалежних Держав з координуючими функціями і без будь-яких спільних законодавчих, виконавчих чи судових органів. Від участі в СНД ухилилися республіки Прибалтики, а також Грузія (яка увійшла туди пізніше, але згодом знову вийшла). У зв'язку з припиненням існування СРСР, 25 грудня 1991 о 19 годині Президент СРСР М. С. Горбачов виступив на телебаченні, заявивши про складання своїх повноважень "з принципових міркувань". Радянський союз остаточно припинив своє існування 26 грудня 1991, коли саморозпустилася Рада Республік Верховної Ради СРСР - останній союзний орган.

52.Українські землі в складі Великого князівства Литовського. Українські землі з самого початку існування литовської держави приваблювали литовських князів. Литовське князівство утворилось у ХШ ст. в результаті розкладу первіснообщинного і зародження феодального суспільства. Його засновником і першим князем був Міндовг (1230-1263). У середині ХНІ ст. князь Міндовг об'єднав войовничі відсталі язичницькі племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонського ордену німецьких хрестоносців-колонізаторів, що виник на прибалтійських землях. Ставши на чолі литовського племені, він захопив так звану Чорну Русь над Німаном і переніс до Новгородка свою столицю. На початку 1260-х років Міндовг спробував захопити Чернігово-Сіверщину, але не встиг здійснити своїх задумів. Після його смерті в 1263 році державна влада в Литві ослабла, і експансія на слов'янські землі на деякий час припинилась. Але вже на початку XIV ст. з'явився новий "збирач" земель, засновник нової династії князь Гедимін (1316-1341), котрий поклав початок новій династії і новій експансії в Україну. Швидке зростання Литовської держави починається якраз за часів Гедиміна.. Менше ніж за століття Литва перетворилась на сильну воєнну державу, готову до дій на два фронти: до протистояння німецьким лицарям та до наступу на ослаблені руські землі.

53. політика І Виговського. Гадяцький договір. Після обрання гетьманом І. Виговський дотримувався зовнішньополітичного курсу, вибраного Б. Хмельницьким. Він підтримував союзницькі відносини зі Швецією і Трансільванією, Кримським ханством та Московською державою.Подвійна політика Москви остаточно переконала І. Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнтири. Із весни 1658 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1658 р. на козацькій раді неподалік від Гадяча було схвалено україно-польську угоду,. 1.Зберігав союзницькі відносини з Московською державою

2. Активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир'я з Польщею

3. Зміцнював становище козацької старшини і православної шляхти, роздаючи землі, що призводило до наростання соц. напруженості та невдоволення народом

4. боровся з антигетьманською опозицією: здійснював економічну блокажу Запоріжжя, за допомогою татарсьокого війська придушив повстання полтавського полковника

5. підписав гадяцький договір (1658р) з Річчю Посполитою. Причини підписання: складна політична ситуація в Україні, підтримка Москвою антигетьманської опозиції, неприйняття методів московської політики

6. І.Виговський не зумів приборкати промосковськи налаштовану старшину, тому російська армія в 1659р., підтримуючи заколотників, захопила правобережжя України

54.Перший універсал ЦР. I Універсал 10 червня1917 — проголосив автономію України .Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, Найвищи Державним органом проголошувалася УЦР. Заклик до переобрання місцевої адміністрації,заміна її на представників,прихильних до укр. Справи. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.Умови І Універсалу:-Проголошення автономії України в складі Росії;-Джерелом влади в Україні є український народ;-Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);-Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;І Універсал оголошено на другому Всеукраїнському Військовому З'їзді.

55.Історичне значення Київської Русі. Київська Русь – могутня європейська держава, одна із найбільших в світовому колі держав середньовіччя. Вона започаткувала міцний буфер між азійським сходом і европейським заходом, стала першим захисником европейських держав від кочових, войовничих племен сходу. Руська держава зросла на власному фундаменті, хоча і використала багатий досвід сусідніх держав, зокрема європейських.Київська Русь започаткувала українську державність, бо без неї не було б усіх наступних етапів національного державотворення. Матеріальні, духовні, історичні традиції Київської Русі зокрема - мова, ментальність, звичаї, національні кольори, символи-тризуб і т. д. перейшли в наступні часи нашої історії. Руси-праукраїнці були основою державотворчого етносу на центральній території великої держави – імперії. Основа держави, її політичний, економічний і духовний центр знаходився на території середнього Подніпровя, споконвічною столицею був Київ, і власне територія сучасної України повністю вміщається в рамки середньовічної Руси-України.Отже, тут корені нашої державності, тут центр руської, а не російської цивілізації, бо всі новоутворені північно-східні князівства підпорядковувались, залежали від столиці Києва, а Москви на той час небуло.

56.Українські землі в складі Великого князівства Литовського. Українські землі з самого початку існування литовської держави приваблювали литовських князів. Литовське князівство утворилось у ХШ ст. в результаті розкладу первіснообщинного і зародження феодального суспільства. Його засновником і першим князем був Міндовг (1230-1263). У середині ХНІ ст. князь Міндовг об'єднав войовничі відсталі язичницькі племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонського ордену німецьких хрестоносців-колонізаторів, що виник на прибалтійських землях. Ставши на чолі литовського племені, він захопив так звану Чорну Русь над Німаном і переніс до Новгородка свою столицю. На початку 1260-х років Міндовг спробував захопити Чернігово-Сіверщину, але не встиг здійснити своїх задумів. Після його смерті в 1263 році державна влада в Литві ослабла, і експансія на слов'янські землі на деякий час припинилась. Але вже на початку XIV ст. з'явився новий "збирач" земель, засновник нової династії князь Гедимін (1316-1341), котрий поклав початок новій династії і новій експансії в Україну. Швидке зростання Литовської держави починається якраз за часів Гедиміна.. Менше ніж за століття Литва перетворилась на сильну воєнну державу, готову до дій на два фронти: до протистояння німецьким лицарям та до наступу на ослаблені руські землі.