18.Флористичне районування суші Землі. Області: Калахарі –намібська, Мадагаскарська, о-ви Св. Олени і Вознесіння.

Мадагаскарське підцарство (область) характеризується високим ендемізмом (85%). Тут є 9 ендемічних родин, 300ендемічних родів і багато видів. За кількістю видів на першому місці орхідні, потім айстрові і молочайні, значна кількість пальм, зокрема сейшельська (Lodoicea seychellarum),и а також дерево мандрівників (Ravenala madagaskariensis, рис. 9.12). Мадагаскарська флора має споріднені зв’язки з малазійською, що характеризується високим ендемізмом і наявністю великої кількості давніх, примітивних форм квіткових рослин. Флора Африканського підцарства дуже своєрідна – чверть усіх квіткових рослин є ендеміками. Саме тут, у пустелях Намібії, росте вельвічія дивна (Welwitchia mirabilis), яка належить до однойменної родини ряду гнетових відділу голонасінних і є далекою родичкою нашої ефедри того ж ряду гнетових (рис. 9.10). Ендемом цієї області є баобаб(Adansonia digitata, рис. 9.11) – дерево висотою 10–25 м з дуже могутнім стовбуром (до 20 м в діаметрі), життя якого триває до п’ять тисяч років.

19.Біохічна провінція.Значення досліджень, що проводяться за програмою « Людина і біосфера»

Біогеохімічні провінції. Здатність організмів вибірково нагромаджувати в собі ті чи інші органогенні елементи спричинила їх територіальний перерозподіл. Окремі види рослин можуть акумулювати деякі елементи та їхні сполуки в сотні разів більше, ніж вони містяться

в ґрунті, воді чи повітрі. Зокрема, бурі водорості концентрують йоду на три порядки більше, ніж його міститься у воді та повітрі. Інші організми у процесі тривалої адаптації виробили в собі здатність переносити високі концентрації деяких елементів та їхніх сполук у ґрунтах і водах. Зокрема, рослини-галофіти можуть рости на ґрунтах, які перенасичені солями одновалентних лужних металів, зокрема, натрію, і де інші рослини не проростають (солянки,

кермек). У глибоководних западинах Світового океану деякі тварини пристосувалися до життя з підвищеною радіоактивністю водного середовища. Завдяки властивості нагромаджувати в собі певні елементи в підвищених кількостях живі організми є індикаторами природного довкілля. Відсутність певного елемента також може відображати-

ся певними організмами. Вважають, що біоценози є надійнішими індикаторами природного довкілля, ніж окремі види організмів. У цьому зв’язку за останнідесятиліття виникла нова галузь біогеографії – індикаційна. Особливо важливе практичне застосування має індикаційна геоботаніка, яку використовують у пошуковій геології для виявлення родовищ корисних копалин. Вивчення наслідків впливу радіонуклідів на живі організми має архіважливе теоретичне й практичне значення. Інші ознаки нинішнього періоду: міждисциплінарна інтеграція, транскордонність науково-дослідних програм типу “Людина і біосфера”, впровадження новітніх методів збору інформації (аерокосмічні, ГІС-технології), методологічних принципів (ергодичності, синеризму), метатеорій, активізація досліджень Світового океану та важкодоступних регіонів суходолу, що загалом засвідчує про зміну парадигм біогеографії наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.