1.Терміни:

Космополіти – це види, роди, родини і таксономічні категорії вищих порядків рослин і тварин, що розселилися на трьох і більше континентах.

Релікти – палеоендеміки, що є “чужими” видами для сучасних природних умов. У минулі геологічні епохи вони були широко поширеними.

Сукуленти (лат. suculentus – соковитий) – багаторічні рослини з добре розвинутою водотривкою тканиною, які здатні нагромаджувати воду і запасати вуглекислий газ.

Склерофіти (грец. – твердий і рослина) – рослини, сухі на вигляд із вузькими і жорсткими листками, іноді згорнутими в трубку. Листки можуть бути розсіченими, покриті волосками або восковим нальотом.

Мезофіти – рослини, які ростуть в умовах середнього зволоження і можуть переносити нетривалу засуху.

Гігрофіти –наземні рослини, які поширені в умовах підвищеної вологи повітря і на перезволожених ґрунтах.

Ксерофіти – рослини, які ростуть у посушливих місцях і можуть витримувати тривалу ґрунтову й атмосферну засуху.

Ефемери та ефемероїди – Своєрідну групу мезофітів становлять ефемери (грец. ἐφήμερος – одноденний, короткочасний) і ефемероїди (від ефемери та грец. εἶδος – вигляд). Ефемери однорічні, а ефемероїди – багаторічні рослини з дуже коротким вегетаційним періодом. Рослини цієї екологічної групи характеризуються різноманітністю форм і відсутністю специфічних ознак.

Ендеміки – види і роди організмів, які поширені в межах одного материка або лише в його частині.

Еврибіонтні види – ті організми, які можуть існувати за наявності широкої амплітуди чинників.

Стенобіонтні види – організми, для яких існування можливе у вузькій амплітуді чинників.

Гідрофіти – окрема екологічна група,що утворюють наземно-водні рослини,тіло яких частково занурене у воду.

Гідатофіти –тобто тіло цих рослин цілком або майже цілком було занурене у воді.

2. Екологічна амплітуда – здатність організму витримувати певну амплітуду коливання чинника.Правило Лібіха. Німецький агрохімік Ю. Лібіх ще 1840 року обґрунтував правило (закон), згідно з яким існування організму визначається тим чинником, який є в мінімумі. Його висновок про те, що “ріст рослини залежить від того елемента живлення, який наявний у мінімальній кількості. Правило Гепнера. В. Гептнер застосував це правило в зоології. Він писав, що “нормальне існування виду в будь - якій місцевості неможливе, якщо хоч один чинник знаходиться нижче потреб цього виду”.Правило Бергмана Оскільки в організмі тварин тепловіддача здійснюється всією поверхнею тіла, то терморегуляція значною мірою визначається співвідношенням величин поверхні і маси тіла. У більших особин це співвідношення менше, таким чином вони заощаджують тепло, а менші, навпаки, витрачають його більше. Тому в північній півкулі простежується така закономірність: у просуванні на північ особини одного виду збільшують масу свого тіла. В південній півкулі ця закономірність виявляється у просуванні від екватора до південного полюса. Цю закономірність вперше обґрунтував К. Бергман (1847), відтоді її називають “правилом Бергмана”. Правило Алена сутність якого зводиться до того, що в гомойотермних тварин підвиди одного виду або близькі види одного роду північних районів мають вуха, хвости і кінцівки коротші, ніж їхні родичі з південних районів.