2. Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки.

Формування економічної системи України

Перехід до ринкової економіки є досить суперечливим процесом

системної трансформації усього суспільства, який породжує різні погляди на

хід трансформації. У економічній теорії й практиці виділяють наступні підходи:

- критичний з пріоритетом на негативні наслідки пов’язані з корупцією,

тіньовою економікою тощо;

- ліберальний з пропозицією більш послідовних й глибоких перетворень;

- компромісний з ціллю пошуку менш руйнівних шляхів розвитку.

З точки зору швидкості перетворень розрізняють дві основні стратегії дій:

перша, шокова терапія, передбачає шляхи швидкої лібералізації цін, широку

приватизацію на концептуальній основі монетаризму; друга, градуалізм, як

компроміс засобів повільних й поетапних перетворень.

У економічній теорії й практиці виділяють наступні шляхи трансформації

економіки:

- стратегія двох секторної економічної трансформації з паралельним

розвитком крупних підприємств під егідою державного сектору, малих й

середніх структур як бази ринкового сектору;

23

- інституціональні теорії постіндустріального й інформаційного суспільства

підкреслюють факт глобальної еволюції з всезагальними змінами для усіх

попередніх систем;

- теорії соціально - ринкового господарства з регулюючою роллю держави,

що створює умови для ринкового господарства й підтримки високих

соціальних стандартів життя;

- теорії змішаної економіки підкреслюють поєднання ринкових й

адміністративних механізмів при економічній трансформації;

- моделі ринкового соціалізму з поєднанням планових і ринкових

механізмів, домінуванням власності трудових колективів тощо;

- теорії трансформаційного циклу, згідно з якими трансформація має дві

фази: руйнівну у межах командної системи та конструктивну з початком

перехідного періоду; одночасно можливі регресивні рухи впритул до

катастрофічних дій у вигляді громадянських війн, тероризму та інших

негативних наслідків.

Головною ознакою української економіки є її трансформаційний

характер, рух від одного якісного стану до іншого як результат глибоких

системних змін в економічній й політичній сферах. У ході трансформації

повинні бути вирішені такі основні завдання:

- перебудова відносин власності шляхом роздержавлення і розвитку

підприємництва;

- формування ринкової інфраструктури;

- становлення переважно ринкового ціноутворення;

- фінансова стабіліза ція;

- формування середнього класу як соціальної бази ринкової економіки;

- створення реальної системи адресної соціальної підтримки населення.

Умовами успіху ринкової трансформації економіки України є

системність, радикальність й послідовність змін, які включають: структурну

перебудову економіки, реформування фінансово-кредитної сфери, грошову

24

реформу, створення системи соціального захисту й адоптації населення до умов

ринку, лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Окреслені трансформаційні процеси при становленні нової економічної

системи мають різне функціональне значення. У зв’язку з чим розрізняють:

- Системоформуючі процеси, які створюють необхідні умови для

функціонування ринкової системи.

- Системостверджуючи процеси, які формують умови незворотності

трансформаційного процесу та власну матеріальну основу функціонування

ринкової системи.

- Системовідтворюючі процеси, які забезпечують необхідні й достатні

умови для саморозвитку ринкової системи, становлення національної

економіки у світовому економічному просторі.

Реальні економічні процеси, що відбуваються в Україні здебільшого

мають системоформуючі й частково системострерджуючі направлення, що

визначає початок процесу трансформації.