2. Відносини власності в Україні

Стрижнем переходу до нової системи є зміни в структурі власності

шляхом роздержавлення і приватизації в таких основних формах:

- перетворення державного підприємства в господарське товариство,

зокрема, акціонерне;

19

- викуп майна державного суб’єкта орендатором;

- викуп майна трудовим колективом;

- продаж підприємств на конкурсній (змагальній) основі.

Приватизація в Україні пройшла два основних етапи:

1) сертифікатна, або так звана “ваучерна” приватизація, коли кожний

громадянин отримав приватизаційний майновий сертифікат еквівалентом

10,5 грн. протягом 1993-1997 років;

2) грошова, коли на змагальній основі визначалися нові власники або

володарі контрольного пакету акцій (починаючи з 1998 р. і до нашого

часу).

Але не завжди зміна типу власності є синонімом ефективного

господарювання. Тому головною проблемою перехідного періоду є пошук

оптимального співіснування державного, колективного та приватного секторів

економіки.

Аналізуючи відносини власності в Україні, доцільно спиратися на Закон

«Про власність». Проблему аналізу даного закону доцільно винести для

обговорення на практичних заняттях й рекомендувати студентам самостійно

ознайомитися з даним законом.

Тема 1.3. Економічна система: сутність та

ХАРАКТЕРИСТИКА ЇЇ ОСНОВНИХ ТИПІВ

1. Економічна система: поняття, основні її типи.

2. Особливості переходу від директивно-планової до ринкової

економіки. Формування економічної системи України.

1. Економічна система: поняття, основні її типи

Економічна система – історична сукупність виробничих відносин, що

відповідає продуктивним силам і взаємодіє з ними, ґрунтується на основі

об’єктивних законів і суб’єктивних чинників. Як складний орга нізм економічна

система має типові характеристики:

20

- цілісність;

- органічність;

- мобільність;

- ієрархічність.

Важливою характеристикою економічної системи є її структурні

елементи:

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з

їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації,

методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення

матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної

системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня

науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу вироб-

ництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається з: техніко-економічних____________,

організаційно-економічних, соціально-економічних відносин, основою яких є

відносини власності, які займають визначальне місце у структурі економічних

відносин та в економічній системі взагалі, виконуючи в ній системоутворюючу

функцію. Техніко-економічні й організаційно-економічні відносини

відображають систему відносин „людина – виробництво”. Соціально-

економічні відносини відображають систему відносин „людина – людина”.

Господарський механізм складається із сукупності форм і методів

регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів

на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових

норм та інституційних утворень. Його функція полягає у забезпеченні

динамічної рівноваги у суспільному виробництві, перш за все між виробництв-

вом і споживанням, попитом й пропозицією.

Треба підкреслити багаторівневість системи з такими основними

суб’єктами:

21

- мікрорівень з діяльністю індивідів, сім’ї, підприємств і установ;

- метарівень з інститутами окремих регіонів, галузей, виробничих

комплексів;

- макрорівень з функціонуванням державних і загальнонаціональних

організацій (профспілок, об’єднань підприємців та ін.);

- мегарівень з взаємодіями міжнародних і міждержавних учасників.

Розвиток економічних систем оцінюється за такими основними

критеріями:

- форми й типи власності як стрижень соціально-економічних відносин;

- технологічні способи виробництва як єдність конкретно-історичних

- продуктивних сил і організаційно-економічних відносин;

- спосіб управління і координації економічної діяльності.

Визначають такі основні типи економічних систем:

- традиційна (патріархальна), характеризується: багатоукладністю

економіки; збереженням натурально-общинних форм господарювання;

відсталою технікою й технологією; використанням ручної праці;

нерозвиненою інфраструктурою; потерпає від засилля іноземного капіталу

та не в міру активного перерозподілу національного доходу державою

тощо;

- командно-адміністративна, характеризується пануванням державної

власності; відсутністю конкуренції; директивним плануванням; неринко-

вими господарськими зв’язками; управлінським характером розподілу;

ігноруванням законів товарно-грошових відносин; жорсткою підпоряд-

кованістю суб’єктів господарювання; нерозвиненістю або відсутністю

ринкового менталітету тощо;

- ринкова економіка, характеризується різноманітністю форм власності при

домінуванні приватної; пануванням товарно-грошових відносин,

конкуренцією; вільним ціноутворюванням, що ґрунтується на взаємодії

попиту й пропозиції; свободою підприємництва; пріоритетом особистого

інтересу тощо.

22

- змішана, характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил;

розвиненою інфраструктурою; різноманіттям форм власності й рівно-

правним функціонуванням різних господарських суб’єктів; поєднанням

ринкового механізму з державним регулюванням, їх органічне перетинан-

ня; орієнтована на посилення соціальної направленості економіки; є адек-

ватною формою функціонування сучасних розвинених країн;

- перехідна, характерна для країн, які вивільнилися від адміністративно-

командної економіки й здійснюють трансформації до ринку, трансформа-

ційний процес здійснюється суперечливо, бурхливо з гострими соціально-

економічними потрясіннями, кризовими явищами.