2. Державний бюджет, його структура та види. Бюджетний дефіцит і

державний борг

Фіскальна політика є головною складовою бюджетної політ ики.

Бюджетно-податкова політика – це система дій по регулюванню потоків

державних фінансів, тобто перерозподілу національного доходу через

державний бюджет.

152

Бюджетна система країни – це сукупність бюджетів різних рівнів, які

регулюються певними нормами, які сформульовані на єдиних принципах під

впливом державного устрою й адміністративно-територіального поділу країни.

Бюджетна система може бути дворівневою (державний бюджет і місцеві

бюджети) або трирівневою ( державний бюджет, місцеві бюджети, бюджети

членів федерації). Бюджетна система України складається із державного

бюджету й місцевих бюджетів.

Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні

економічні відносини між державою та іншими економічними суб’єктами з

приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових

ресурсів країни, що призначені для виконання функцій держави шляхом

розподілу й перерозподілу ВВП.

Державний бюджет як основний фінансовий документ країни – це

грошове вираження руху доходів й видатків держави за певний період, зазвичай

за рік.

Виділяють три основні теорії державного бюджету:

- щорічно збалансований бюджет;

- циклічно збалансований бюджет;

- теорія функціональних фінансів.

Щорічно збалансований бюджет має класичні корені з опорою на

монетаризм і допускає обмежені заходи з нарощування витрат протягом року,

але з обов’язковим досягненням балансу доходів і витрат на кінець року.

Циклічно збалансований бюджет відповідає позиції кейнсианства і

допускає зростання дефіциту за стимулюючої фіскальної політики на фазах

спаду і депресії, а також скорочення дефіциту при стримуючий фіскальній

політиці на фазах підйом і піку.

Теорія функціональних фінансів вважає державний бюджет допоміжним

інструментом для здійснення стабілізаційної політики. При цьому досить не

виходити за встановлені межі бюджетного дефіциту, який, як правило, не

перевищує 3-5% ВВП (теорія економіки пропозиції).

Будь-який бюджет складається з двох частин: доходної й видаткової.

Доходи державного бюджету називають фіскальними доходами. Фіскальні

доходи – це грошові відношення, що складаються між державою, юридичними

й фізичними особами в процесі вилучення й акумуляції частини вартості ВВП у

153

загальнодержавному фонді з метою подальшого використання для здійснення

державою своїх функцій.

Основними джерелами фіскальних доходів є:

- податки;

- доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності;

- платежі за ресурси, які у відповідності з діючим законодавством належать

державі;

- соціальні й бізнесові трансферти тощо.

Податки та фіскальні збори – це обов’язкові платежі юридичних і

фізичних осіб на користь державного бюджету на основі податкового

законодавства країни.

Податкова система держави включає:

- Державні організації (інститути), які контролюють виконання

законодавства;

- Державні організації обліку та статистики, які реєструють суб'єкти

оподаткування;

- Законодавчу систему оподаткування;

- Суб’єкти оподаткування;

- Носії оподаткування, тобто особи, які фактично сплачують податки;

- Об’єкти оподаткування, тобто величини, що є базою для обкладення

(прибуток, виручка);

- Ставки оподаткування, які можуть бути:

пропорційні, з незмінною величиною для будь-якого об’єкта

оподаткування;

прогресивні, зі зростаючою величиною в міру зростання об’єкта

__________оподаткування;

регресивні, зменшується величиною в міру зростання обкладення;

нульові;

преференційні (пільгові), з величиною, меншою, ніж типова цифра

ставки;

номінальні, що відповідають документам;

реальні, або ефективні, за вирахуванням темпів інфляції.

В економічній практиці використовують наступну класифікацію податків:

154

- прямі, які сплачуються безпосередньо з фіксованого обсягу оподаткування

(прибутковий податок фізичних осіб, податок на прибуток);

- непрямі, що стягуються через надбавку до вихідної ціни, тобто ПДВ,

акцизний збір, мито;

- загальні, які використовуються для фінансування будь-яких витрат;

- специфічні, з винятково цільовим витрачанням;

- загальнодержавні;

- місцеві (комунальні, муніципальні).

Податки виконують наступні функції:

- розподільча, передбачає перерозподіл вартості створеного ВВП між

державою, юридичними й фізичними особами;

- фіскальна, її сутність проявляється у централізації частини ВВП у бюджеті

на суспільне споживання;

- регулююча, проявляється через вплив податків на різні сфери

життєдіяльності платників податків.

Співвідношення доходів і видатків бюджету дозволяє виділити три

ситуації:

- Дефіцит при перевазі витрат.

- Профіцитпри домінування доходів.

- Збалансований бюджет при рівності доходів і витрат.

Стан державного бюджету визначається за допомогою бюджетного

сальдо (BS) та визначається за формулою:

BS = T - G,

де T - чисті податки; G - державні витрати.

Розрізняють три види бюджетного сальдо:

1. Фактичне, визначається за формулою: BS = Y • t - G,

де Y - реальний ВВП; t - середня податкова ставка (коефіцієнт);

Y • t - фактичні податкові надходження в бюджет; G - державні витрати;

2. Потенційне, визначається за формулою: BSp = Yp • t - G,

де Yp - потенційний ВВП; Yp • t - потенційні надходження в бюджет при

повній зайнятості;

3. Циклічне, визначається за формулою: BSc = BS - BSp, що показує втрати

бюджету в умовах неповної зайнятості.

Способи покриття дефіциту державного бюджету:

- Посилення оподаткування;

155

- Сеньораж, тобто емісія додаткових грошових ресурсів, не забезпечених

товарами;

- Державні позики (внутрішні і зовнішні).

Державний борг - це сума накопичених бюджетних дефіцитів, який

підрозділяються на внутрішній і зовнішній борг.

Негативні наслідки державного боргу:

- Виплата за боргами збільшує нерівність у доходах із-за однаковою

навантаження на осіб з різними доходами;

- Виплата боргу провокує збільшення податкового тягаря;

- Відбувається витік потенційних капіталів;

- Виплата поточних боргів відбувається, в тому числі через нові позики, які

збільшують попит на додаткові гроші, збільшуючи процентну ставку в

країні, і ведуть до ефектів витіснення і чистого експорту.