- •Кримінальне право України як окрема галузь права
- •2. Система принципів кримінального права України.
- •3.Конституція України як джерело норм Загальної частини кк України і як акт прямої дії
- •4. Чинність кримінального закону в просторі за територіальним принципом
- •5. Чинність кримінального закону в просторі за національним принципом
- •6.Принципи чинності кримінального закону у часі.
- •7. Імплементація норм міжнародного права в загальну частину норм кримінального права України.(ст. 8-10 кк України)
- •8.Чинність кримінального закону щодо діянь, вчинених за межами україни.
- •9. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину в іноземній державі.
- •10.Структура кримінального закону. Види диспозицій
- •11. Поняття та види санкцій
- •12.Тлумачення кримінального закону.
- •13.Поняття злочину та його ознаки.
- •14.Класифікація злочинів.
- •15Поняття кримінальної відповідальності
- •16Підстава кримінальної відповідальності
- •17Виникнення, форми реалізації та припинення кримінально відповідальності.
- •18.Поняття складу злочину, його структура та значення.
- •19. Поняття та механізм кваліфікації злочинів
- •20.Поняття об'єкта злочину, його структура та значення.
- •21. Спірні питання в науці кримінального права щодо обьєкту складу злочину
- •22.Поняття та значення безпосереднього об’єкту складу злочину
- •23. Поняття та ознаки об'єктивної сторони злочину та її значення.
- •24. Причинний зв'язок і його значення в кримінальному праві.
- •25.Суспільно-небезпечні наслідки, поняття та види.
- •26.Триваючі , продовжувані, складні, склади злочинів
- •27.Поняття та ознаки суб'єкта злочину.
- •28. Поняття неосудності за кк України
- •29.Обмежена осудність.
- •30. Поняття і види спеціальних суб’єктів злочину
- •31. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони злочину.
- •32.Умисел та його види.
- •33.Необережність та її види.
- •34. Складна вина
- •35.Помилка та її значення для кримінальної відповідальності.
- •36.Випадок(казус)
- •37.Поняття і види стадій вчинення злочину.
- •38. Закінчений злочин.
- •39. Готування до злочину.
- •40.Замах на злочин.
- •41. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •42.Поняття і ознаки співучасті.
- •43.Види співучасників.
- •44.Організатор злочину поняття та характеристика
- •45.Вчинення злочину групою осіб
- •46.Поняття організованої групи як форми співучасті
- •47.Злочинна організація як форма співучасті
- •48.Ексцес виконавця. Відповідальність за невдалу співучасть.
- •49.Відповідальність співучасників.
- •50.Причетність до злочину.
- •51. Форми множинності злочинів
- •52. Повторність злочинів.
- •53.Сукупність злочинів.
- •55.Рецидив злочинів.
- •56.Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •57.Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •58.Перевищення меж необхідної оборони.
- •59.Крайня необхідність.
- •60.Фізичний або психічний примус.
- •61. Загальна характеристика підстав звільнення від кримінальної відповідальності
- •62. Система інститутів звільнення від кримінальної відповідальності
- •63.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •64.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •65.Поняття та мета покарання за кримінальним законом України.
- •66.Система покарань.
- •67.Додаткові покарання.
- •68.Штраф як міра кримінальної відповідальності.
- •69.Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •70.Громадські роботи.
- •71Виправні роботи.
- •72. Службові обмеження для військовослужбовців
- •73.Конфіскація майна.
- •74Арешт.
- •75.Обмеження волі.
- •76. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид покарання
- •77.Позбавлення волі на певний строк.
- •78.Довічне позбавлення волі.
- •79.Загальні засади призначення покарання.
- •80. 81.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
- •82.Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •83.Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •85.Звільнення від відбування покарання з випробуваннями.
- •86.Звільнення від відбування покарання з випробуваннями вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •87.Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років.
- •88.Звільнення від покарання за хворобою.
- •89. 90Амністія і помилування.
- •91.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •92..Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.
- •2. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
- •93.Примусові заходи медичного характеру.
- •94 Загальна характеристика кримінального права іноземних держав
78.Довічне позбавлення волі.
Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) може бути застосоване за вчинення особливо тяжких злочинів, коли це спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК і за умови, якщо суд визнає неможливим застосування до засудженого позбавлення волі на певний строк.
У санкціях статей Особливої частини КК довічне позбавлення волі передбачено як альтернативне покарання з позбавленням волі на певний строк лише за злочини, пов'язані з умисним вбивством при особливо обтяжуючих обставинах (див., наприклад, ч. 2 ст. 115, ст. 348 КК).
Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину чи на момент постановлення вироку.
Довічне позбавлення волі замінило собою смертну кару, застосування якої допускалося КК 1960 р. до 29 грудня 1999 р. Конституційний Суд. України визнав, що норми КК 1960 р., які передбачають можливість застосування смертної кари (розстрілу), суперечать Конституції України і тому не підлягають застосуванню. 22 лютого 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про заміну смертної кари довічним позбавленням волі».
Актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ст. 87 КК)
79.Загальні засади призначення покарання.
Загальні засади призначення покарання — це ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в коленій конкретній справі. Інакше кажучи, яка б кримінальна справа не розглядалася, яке б покарання не призначалося винному, суд зобов'язаний виходити з цих загальних критеріїв.
Відповідно до ст. 65 загальні засади призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв. Суд призначає покарання: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Розглянемо ці критерії.
Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Ця вимога означає, що суд може призначити покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії винного.
Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК. Це означає, що суд повинен керуватися тими принциповими положеннями, що передбачені в Загальній частині КК і належать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до покарання, його мети, видів, умов їх призначення тощо. Наприклад, призначаючи покарання за замах на злочин, суд повинен враховувати ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. ї ст. 68).
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Ступінь тяжкості вчиненого злочину насамперед визначається ст. 12, яка поділяє всі злочини на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Тому, якщо Йдеться про злочин невеликої тяжкості, суд може призначити більш м'яке покарання, зазначене в альтернативній санкції, або, відповідно до ст. 74, взагалі звільнити особу від покарання. Якщо ж вчинений злочин тяжкий або особливо тяжкий, суд призначає покарання у виді позбавлення волі і на тривалі строки. У деяких випадках за особливо тяжкі злочини може бути призначене довічне позбавлення волі.