- •Кримінальне право України як окрема галузь права
- •2. Система принципів кримінального права України.
- •3.Конституція України як джерело норм Загальної частини кк України і як акт прямої дії
- •4. Чинність кримінального закону в просторі за територіальним принципом
- •5. Чинність кримінального закону в просторі за національним принципом
- •6.Принципи чинності кримінального закону у часі.
- •7. Імплементація норм міжнародного права в загальну частину норм кримінального права України.(ст. 8-10 кк України)
- •8.Чинність кримінального закону щодо діянь, вчинених за межами україни.
- •9. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину та особи, яка засуджена за вчинення злочину в іноземній державі.
- •10.Структура кримінального закону. Види диспозицій
- •11. Поняття та види санкцій
- •12.Тлумачення кримінального закону.
- •13.Поняття злочину та його ознаки.
- •14.Класифікація злочинів.
- •15Поняття кримінальної відповідальності
- •16Підстава кримінальної відповідальності
- •17Виникнення, форми реалізації та припинення кримінально відповідальності.
- •18.Поняття складу злочину, його структура та значення.
- •19. Поняття та механізм кваліфікації злочинів
- •20.Поняття об'єкта злочину, його структура та значення.
- •21. Спірні питання в науці кримінального права щодо обьєкту складу злочину
- •22.Поняття та значення безпосереднього об’єкту складу злочину
- •23. Поняття та ознаки об'єктивної сторони злочину та її значення.
- •24. Причинний зв'язок і його значення в кримінальному праві.
- •25.Суспільно-небезпечні наслідки, поняття та види.
- •26.Триваючі , продовжувані, складні, склади злочинів
- •27.Поняття та ознаки суб'єкта злочину.
- •28. Поняття неосудності за кк України
- •29.Обмежена осудність.
- •30. Поняття і види спеціальних суб’єктів злочину
- •31. Поняття та ознаки суб'єктивної сторони злочину.
- •32.Умисел та його види.
- •33.Необережність та її види.
- •34. Складна вина
- •35.Помилка та її значення для кримінальної відповідальності.
- •36.Випадок(казус)
- •37.Поняття і види стадій вчинення злочину.
- •38. Закінчений злочин.
- •39. Готування до злочину.
- •40.Замах на злочин.
- •41. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •42.Поняття і ознаки співучасті.
- •43.Види співучасників.
- •44.Організатор злочину поняття та характеристика
- •45.Вчинення злочину групою осіб
- •46.Поняття організованої групи як форми співучасті
- •47.Злочинна організація як форма співучасті
- •48.Ексцес виконавця. Відповідальність за невдалу співучасть.
- •49.Відповідальність співучасників.
- •50.Причетність до злочину.
- •51. Форми множинності злочинів
- •52. Повторність злочинів.
- •53.Сукупність злочинів.
- •55.Рецидив злочинів.
- •56.Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •57.Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •58.Перевищення меж необхідної оборони.
- •59.Крайня необхідність.
- •60.Фізичний або психічний примус.
- •61. Загальна характеристика підстав звільнення від кримінальної відповідальності
- •62. Система інститутів звільнення від кримінальної відповідальності
- •63.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.
- •64.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •65.Поняття та мета покарання за кримінальним законом України.
- •66.Система покарань.
- •67.Додаткові покарання.
- •68.Штраф як міра кримінальної відповідальності.
- •69.Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •70.Громадські роботи.
- •71Виправні роботи.
- •72. Службові обмеження для військовослужбовців
- •73.Конфіскація майна.
- •74Арешт.
- •75.Обмеження волі.
- •76. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид покарання
- •77.Позбавлення волі на певний строк.
- •78.Довічне позбавлення волі.
- •79.Загальні засади призначення покарання.
- •80. 81.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
- •82.Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •83.Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •85.Звільнення від відбування покарання з випробуваннями.
- •86.Звільнення від відбування покарання з випробуваннями вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •87.Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років.
- •88.Звільнення від покарання за хворобою.
- •89. 90Амністія і помилування.
- •91.Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •92..Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.
- •2. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
- •93.Примусові заходи медичного характеру.
- •94 Загальна характеристика кримінального права іноземних держав
65.Поняття та мета покарання за кримінальним законом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
І першою важливою ознакою покарання, що визначає його соціальний зміст, с визнання покарання заходом державного примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання. Покарання примушує особу до законослухняної поведінки.
Друга ознака покарання закріплена в ст. 2 КК, де зазначено, що особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Третя розпізнавальна ознака покаранні також закріплена в ч. 2 ст. 2 КК і полягає в тому, що покарання може бути застосовано лише за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру.
Четверта ознака покарання знайшла своє законодавче закріплення в ч, 1 ст. 50 КК, де сказано, що покарання полягає в
передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
П'ята характерна ознака покарання полягає в тому, що в ньому знаходять своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця.
Шоста ознака покарання проявляється в його особистому характері. Це означає, що призначення кримінального покарання і його виконання можливі тільки стосовно самого винного.
Нарешті, сьома характерна ознака покарання полягає в тому, що будь-яке покарання тягне за собою судимість
Мета покарання.
Проблема мети покарання цікавила багатьох вчених-юристів і філософів, що працювали в галузі кримінального права, протягом всієї історії його розвитку. Багато запропонованих цими концепцій і теорій не призвели до однозначного тлумачення цієї складної проблеми. Проте серед їх множин можна виділити дві основні групи:
а) абсолютні теорії покарання (теорії відплати):
б) відносні теорії покарання (теорії досягнення корисних цілей).
Представники абсолютних теорій (Кант, Регель та їх послідовники) не бачили в покаранні ніякого іншого змісту, крім єдиної абсолютної ідеї — мсти відплати за вчинений злочин. Як практичну реалізацію прихильники цих теорій відстоювали необхідність законодавчого закріплення різних систем пропорційності злочину і покарання, відплати рівним злом за заподіяне винним зло. Наприклад, за вбивство — смертна кара, за статеві злочини — кастрація, за майнові — каторга, за образу — застосування заходів, що ганьблять винного, тощо.
Прихильників відносних теорій об'єднувало те, що вони бачили сенс і корисність покарання в досягненні якоїсь конкретної мети. Так, прибічники теорії залякування (Бентам та ін.) і теорії психологічного примушування (А. Фейєрбах) вважали, що покарання повинно стримувати інших осіб від вчинення злочинів, тобто виконувати мету загального попередження.
У чинному законі питання про мету покарання вирішене в ч.2 ст. 50 КК, де вказано, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами.
Наведений текст свідчить про те, що закон виходить із змішаних теорій, тому що називає метою покарання:
1) кару як відплату за вчинене;
2) виправлення засудженого;
3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження);
4) попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження).
3. Застосовуючи покарання, суд має на меті покарати винного, що необхідно і для захисту суспільства, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого і суспільства в цілому.
Мета виправлення припускає усунення суспільної небезпечності особи, тобто такий вплив покарання, в результаті якого засуджений під час і після його відбування не вчинить нового злочину.
Мета спеціального попередження (спеціальна превенція) полягає в такому впливі покарання на засудженого, що позбавляє його можливості знову вчиняти злочини.
Мета загального попередження (загальна превенція) припускає такий вплив покарання, що забезпечує попередження вчинення злочину з боку інших осіб. Ця мета покарання звернена насамперед до осіб, схильних до вчинення злочину.