4. Робота з окремій засобами контролю відхилень форми і розміщеній поверхонь деталей

4.1. Робота з автоколіматором ак-і (рис.12).

4.1.1. Наладка приладу для вимірювання відхилень від прямолінійності поверхонь деталей.

1. Встановити кругле дзеркало, ввімкнути рукояткою магніт, вмонтований в основу оправи дзеркала, і закріпити дзеркало на деталі так, щоб відбиваюча поверхня його була перпендику­лярна до поверхні деталі.

2. Встановити автоколіматор так, щоб його вісь була на одній висоті з віссю дзеркала і увімкнувши рукояткою магніт, вмон­тований в основу оправи автоколіматора, закріпити його на деталі.

3. Ввімкнути автоколіматор в освітлювальну мережу.

4. Гвинтом 5 вісь приладу встановити перпендикулярно до відби­ваючої поверхні дзеркала в вертикальній площині і обертанням гвинтів 7 в горизонтальній площині. Зображення автоколімадійної марки, одержане від дзеркала, буде при цьому суміщене з середньою поділкою мінутної шкали.

5. За допомогою маховичка 4 оптичного мікрометра 3 встановити секундну шкалу в середнє значення. Відлік в цьому положен­ні буде складати 6'30" (рис. 14).

4.1.2. Вимірювання відхилень від прямолінійності поверхонь деталей.

1. Перемістивши оправу з дзеркалом по поверхні деталі на певну довжину, виміряти окуляр-мікрометром 3 величину зміщення зображення марки. Для цього необхідно сумістити зображення марки з найближчим штрихом мінутної шкали обертанням махо­вичка 4 та гвинтів 7 і зняти відлік.

2. Виставити зображення автоколімаційної мітки в початкове поло­ження (6'30"( І перемістивши оправу з дзеркалом на ту саму довжину, що І в попередньому випадку, повторити дослід.

3. Вимірювання необхідно провести декілька раз І результати за­писати в таблицю.

4. Відхилення від прямолінійності на кожній ділянці обчислити за формулою:

h_j=G мм;

де G — ціна поділки секундної шкали в метричних одиницях, мм/сек,

G=5*10^-6 L_j

де L_j довжина "j" ділянки, м;

α₀ — початкове положення зображення мітки, сек.;

α_i положення зображення автоколімаційної мітки на "і" ділянці, сек.

5. Відхилення від прямолінійності на всій довжині рівне найбільшому з виміряних відхилень.

4.2. Робота з оптичною лінійкою ис-36 м (рис.16),

4.2.1. Наладка приладу для вимірювання відхилень від прямо­лінійності поверхонь деталей.

1. Встановити оптичну лінійку на контрольовану поверхню за допо­могою опор 15 і 20.

2. Встановити на контрольовану поверхню вимірювальну каретку.

3. Ввімкнути прилад в освітлювальну мережу.

4. Обертанням мікрогвинта 10 сумістити бісектор а візирним штрихом І перевірити правильність виставлення оптичної осі приладу. Для цього необхідно перемістити каретку в крайнє праве їв крайнє ліве положення і обертанням гвинтів опор 15 І 20 домогтись такого етану, щоб в крайніх положеннях бісектор не зміщувався відносно візирного штриха. Неточність суміщення не повинна перевищувати 0,5 мкм.

4.2.2. Вимірювання відхилень від прямолінійності поверхонь деталей.

1. Перемістивши каретку уздовж паза оптичної лінійки на певну довжину, виміряти величину зміщення бісектора відносно візирного штриха. Для цього необхідно сумістити бісектор з ві­зирним штрихом обертанням мікрогвинта 10 І зняти відлік.

,мм

2. величину відхилення від прямолінійності h_изм визначити за формулою:

де а_і— середнє значення з трьох відліків по мікрометру, які відповідають положенню каретки в точці " і " контрольованої поверхні, мм;

а₀, а_к — середнє значення з трьох відліків, які відповіда­ють положенню каретки в крайніх точках контрольо­ваної поверхні, мм;

П_і Пк — кількість Інтервалів між точками 0-і і 0-к відповідно

3. Результати вимірювань занести в таблицю/