2. Вимірювання відхилень розміщення.

Відхилення розміщення визначають, виходячи із розміщення при­лягаючих прямих і площин. Для цього використовують площини повірочних плит, на яких встановлюються деталі і площини повірочних лінійок, кутників, оправок, які встановлюються на деталях.

На рис. І0а-ж приведено декілька схем контролю відхилень від паралельності та перпендикулярності.

Для вимірювання відхилень від паралельності площин викорис­товують схеми, приведені на рис. 10а,в з використанням індика­торних головок або автоколіматора 2 і дзеркала 4, встановлених на контрольованих поверхнях деталях і та пентапризми 3.

При вимірюванні відхилень від паралельності або перекоса oceй слід мати на увазі, що сама вісь не матеріальна. Тому вимірю­вання проводять відносно утворюючої реальної поверхні спеціально виготовленої оправки, припасованої до контрольного отвору (рис.10,б).

На рис. 10г приведена схема вимірювання відхилення від паралельності розміщення валів за допомогою рівня.

Відхилення від перпендикулярності поверхонь виробів розгля­дається як відхилення від прямого кута в розміщенні прилягаючих поверхонь. Номінальне кутове розміщення поверхонь, а також осей задається площинами повірочних плит (рис.10д) і кутників (рис. 10е) ГОСТ 3749-66 або спеціальних пристроїв з елементами, між якими точно витримано прямий кут (рис. 10ж).

Схема, приведена на. рис. 10ж використовується при вимірюван­ні відхилень від перпендикулярності осей.

Оправка 2 визначає положення контрольованої осі отвору дета­лі 1, а оправка 5 — базової осі. Оправку 5 разом з вимірюваний приладом 3 повертають на 180° (друге положення оправки зображено пунктиром). В осьовому напрямку положення оправки 5 фіксує упор 4. Різниця двох відліків визначає відхилення від перпендикулярності осей на довжині.

На рис. 11г приведена схема контролю відхилення від співвісті відносно загальної осі двох отворів за допомогою калібрів.

При вимірюванні відхилень від симетричності по схемі, зобра­женій на рис. 11д необхідно за допомогою індикатора 2 провести два заміри з поворотом деталі І в центрах на 180°. Величина від­хилення дорівнює половині різниці показів індикатора.

2. Вимірювання сумарних відхилень форми і розміщення.

При вимірюванні радіального і повного радіального биття (рис. II,в), торцевого, повного торцевого биття (рис. 11.а,б) і биття в заданому напрямку деталі і базують за допомогою опра­вок, патронів, призм 3 або центрів. Номінальне розміщення повер­хонь задається площиною повірочної плити І кутником 4 (рис.11б) або упором 4 (рис. 11а).

Вимірювання відхилень норми заданого профілю і заданої по­верхні здійснюють універсально-координатними методами і методами порівняння із зразком. Перші характеризуються чисельною оцін­кою розміщення точок досліджуваного профілю або поверхні одна відносно одної, а також заданих баз за допомогою координатно-вимірювальних машин, універсально-вимірювальних мікроскопів типу УИМ і т. д. При методах порівняння із зразком порівнюють розміщен­ня аналогічних точок профілю або поверхні досліджуваної і контрольо­ваної деталі, шаблона або копіра.

Рисунок 10

БУДОВА І ПРИНЦИП ДІЇ ОКРЕМИХ ЗАСОБІВ КОНТРОЛЮ ВІДХИЛЕНЬ ФОРМИ І РОЗМІЩЕННЯ ПОВЕРХОНЬ ДЕТАЛЕЙ.