1.1. Відхилення форми поверхонь (стсзв 301-76, гост 10356-63).

Під відхиленням форми поверхонь (або профілю) розуміють відхилення форми реальної поверхні (реального профілю) від форми номінальної поверхні (номінального профілю).

Реальна (дійсна) поверхня — поверхня, яка обмежує тіло і відокремлює його від навколишнього середовища.

Реальний (дійсний) профіль — профіль, одержаний шляхом січення реальної поверхні площиною.

Номінальна (геометрична) поверхня — ідеальна поверхня, но­мінальна форма якої задається кресленням або Іншою технічною документацією.

Номінальний (геометричний) профіль — профіль, одержаний шляхом січення номінальної поверхні площиною.

В основу нормування і кількісної оцінки відхилень форми покладено принцип прилягаючих поверхонь (прилягаючих профілів).

Прилягаюча поверхня — базова поверхня, яка має форму номі­нальної поверхні, дотикається до реальної поверхні і розмірена поза матеріалом деталі так, щоб відхилення від неї найбільш від­даленої точки реальної поверхні в межах нормованої ділянки мало мінімальне значення.

За величину відхилення форми приймають найбільшу віддаль від точок реальної поверхні (профілю) до прилягаючої поверхні по нормалі до останньої в межах ділянки L (рис. 1).

Згідно з СТСЗВ 301-76 при вимірюванні відхилень форми до­пускається їх оцінка відносно середньої поверхні (середнього профілю) (рис. 1.6).

Середня поверхня — базова поверхня, яка має форму номінальної поверхні і розміщена по відношенню до реальної поверхні так, щоб середнє квадратичне відхилення точок реальної поверхні від середньої поверхні в межах нормованої ділянки мало мініма­льне значення.

В

Рисунок 1

ідхилення форми при відліку від середньої поверхні (про­філю) дорівнює сумі абсолютних величин найбільших відхилень то­чок реальної поверхні (профілю) по обидві сторони від середньої поверхні (профілю).

Різниця в .відхиленнях, виміряних відносно прилягаючої і середньої поверхонь, практично не перевищує 5-10%

Відхилення форми нормуються окремо для плоских та цилін­дричних поверхонь (табл.1).

До відхилень плоских поверхонь відносять відхилення від прямолінійності і площинності.

Відхилення від прямолінійності в площині — найбільша від­стань від точок реального профілю до прилягаючої прямої на дов­жині нормованої ділянки.

Відхилення від площинності — найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилягаючої площини на довжині нормованої ділянки. Елементарними (найпростішими) видами відхилень від площинності та прямолінійності є ввігнутість та опуклість.

Таблиця 1 – Відхилення форми поверхонь

До загальних відхилень форми циліндричних поверхонь відно­сяться відхилення від циліндричності, круглості, відхилення про­філю поздовжнього січення та відхилення від прямолінійності осі в просторі.

Відхилення від циліндричності — найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилягаючого циліндра.

Відхилення від круглості — найбільша відстань від точок реального профілю до прилягаючого кола. Елементарними відхилен­нями форми в поперечному січенні є овальність та огранка,

Відхилення профілю поздовжнього січення — найбільша від­стань від точок реального профілю до відповідної сторони при­лягаючого профіля. Прилягаючий профіль утворюється двома приля­гаючими прямими. Елементарними відхиленнями форми профілю поз­довжнього січення е конусоподібність, бочкоподібність та сідло­подібність.

Відхилення від прямолінійності осі в просторі мінімальне значення діаметра циліндра, всередині якого розміщена реальна вісь поверхні на довжині нормованої ділянки.