- •7. Індоєвропейські традиції в духовній культурі:санскрит і українська мова.
- •13) Європейський і український Ренесанс XV- поч.XVII ст..
- •14)Культурно-освітні центри України доби Ренесансу.
- •15) Гуманістичні риси представників українського Ренесансу.
- •17. Раннє українське бароко.
- •18.Специфіка національного варіанту бароко у мистецтво, архітектура, скульптура, літературі, малярстві, гравюрі, орнаменті.
- •19) Острозька академія. “Апокрисис” Христофора Філалета.
- •21) Берестейська церковна унія і полемічна боротьба з приводу її прийняття.
- •22) Творчість Мелетія Смотрицького та Івана Вишенського.
- •24) Братство і рух за реформи церкви й освіти.
- •26.Українська культура другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27.Г.Сковорода, як поет, філософ.
- •29.Початок нової української літератури і.Котляревський.
- •30.Заснування Київського університету.
- •31.Українські романтики і українська ідея.
- •32.Специфіка європейського і українського романтизму.
- •33.Романтизм як світоглядна основа української культури.
- •34.Кирило-Мефодіївське товариство у розбудові української культури.
- •35.М.Костомаров і його твір «Книга Битія українського народу».
- •36.Просвітницькі ідеї представників «Руської трійці».
- •38.Громадівство у вченні м.Драгоманова.
- •39. Неоромантизм: його представники і їх вчення.
- •41.Товариство “Просвіта” і “Руська бесіда” у розбудові української культури.
- •40.Гуманізм українського неоромантизму.
- •42.Роль і.Франка як оновлювача української культури.
- •43.Імпресіоністські та модерністські тенденції у творчості українських художників.
- •44.М.Грушевський як історик і громадський діяч.
- •45.Українська музична культура другої половини XIX- поч.XXст.
- •46.Освіта та наука в україні
- •43. Освіта та наука в Україні XIX– поч. XXст.
- •48.Ровиток української культури під час революції 1917 – 1920 рр.
- •49.Культурний Ренесанс 20-тих років XX ст.
- •50.Український авангард: художні стилі й естетичні напрями.
- •51.Український кубофутуризм;
- •52.Монументальне мистецтво Бойчука.
- •53.Модерністичний театр л.Курбаса.
- •54. Культурно-просвітницькі тенденції «Червоного Ренесансу».
- •55.Українізація як явище в культурному житті України 20-30 рр. XX ст..
- •56„Розстріляне відродження”: провідні діячі та їхній внесок у культурне життя України
- •57.Освіта і наука в Україні 20-30 рр. XX ст..
- •[Ждановщина і українська культура
- •60.Засадничі ідеї націології, її предмет вивчення.
- •61.Українське театральне мистецтво 20-30 рр. XX ст..
- •62.Визначення понять народність, етнос, нація.
- •63.Етнічна і національна культура: їхня характеристика і порівняльний аналіз.
- •65.Розмаїтість українського культурного ландшафту.
- •66.Культурні ознаки етнографічних регіонів України:
- •67.Релігійна регіоналізація України;
- •68.Розмаїтість народної атрибутики ( одягу, прикрас).
- •69.Особливості карпатського культурного регіону.
- •71.Етнографічне районування України.
- •Перші сліди людини на Буковині
- •[Ред.] Період Київської Русі
- •[Ред.] 14-16 століття
- •[Ред.] Національно-визвольна війна 1648—1657 рр.
- •[Ред.] у складі Австрійської імперії
- •Від 1919 р. До післявоєнного періоду
- •73.Українська культура в умовах глобалізацій них процесах.
- •74.Уніфікаційні моменти сучасної української культури.
- •76. Нові тенденції в сучасній українській культурі.
- •77. Сучасна українська література.
- •79.Сучасне кіно і театр.
- •78. Постмодернізм у сучасній українській культурі
67.Релігійна регіоналізація України;
Порівняльний аналіз цифрового матеріалу про зміни релігійної мережі за 1986 — 1999 роки засвідчує, що екстенсивний етап розвитку релігійного життя в Україні вже закінчується і переходить в інтенсивний. Його бум припав на 1988—1990 роки, коли кількість громад збільшувалася щороку в середньому на 32%. Але в 1991 році це зростання вже становило 30%, у 1992 — менше 8%, а в 1993 — 1999 роках — 5 — 6%. Не однаковими є також цифрові показники змін релігійної мережі в різних регіонах України. Так, за час демократичних перемін у Чернівецькій області зареєстровано в 2,5 рази більше релігійних громад, ніж у найчисельнішій за населенням Донецькій області. Маючи десь 20% всього населення України, в семи західноукраїнських областях зосереджується біля половини кількості її релігійних громад (9487 з 21128). За кількістю громад тут вирізняються Львівщина (2567), Тернопілля (1503) і Закарпаття (1361) (Бондаренко В., Є ленський В., Журавський В. Релігійне життя в Україні. — К., 1996.)Які загальні тенденції характеризували зміну релігійної мережі за останнє п'ятиріччя?
1. Відродження (скоріше — відтворення) громад, традиційних для України християнських течій там, де вони діяли раніше і де для цього була (хай навіть зруйнована) матеріальна база. Наслідком цього є те, що зростання мережі йшло переважно за рахунок православних громад (більше половини), греко-католиків і традиційних протестантів (близько 2% кожних).2. Порівняно швидке зростання кількості православних і католицьких громад при незначній чисельності активних їхніх членів і при порівняно бідній духовній освіченості парафіян.3. Найбільш інтенсивне зростання релігійної мережі відбулося в західноукраїнських областях, що пояснюється порівняно високим рівнем релігійних потреб громадян цього регіону, для яких релігія стала невід'ємним елементом їхнього способу життя і виявом духовної культури.4. Порівняно розвинута інфраструктура ортодоксальних конфесій у західноукраїнському регіоні, поєднання у свідомості людей своєї релігійної приналежності з національною, включеність певних елементів конфесійного чинника в систему культури й побуту зумовили блокування проникнення в ці області нових релігійних течій.5. Кількісні показники зростання релігійних громад, монастирів, видань різних конфесій не засвідчують таке ж зростання числа їхніх послідовників. Конкурентна боротьба між конфесіями спонукає керівництво деяких з них штучно розширювати свою інституційну мережу. Відтак у 17 монастирях УПЦ КП перебуває всього близько 90 насельників. Відмінною також є кількість парафіян \у протестантських і греко-католицьких громадах. Другі в західноукраїнському регіоні мають порівняно з першими в середньому у 20 разів більше вірних.6. Регіональні відмінності в рівні національної самосвідомості громадян позначаються на географії поширення українських національних християнських церков. Тому слід відзначити помітне поширення парафій УПЦ КП і УАПЦ в західних і центральних областях і водночас незначну кількість їх у південному й східному регіонах країни, де домінує УПЦ. Абсолютне домінування в галичанських областях має УГКЦ.7. Зростанню кількості римсько-католицьких громад явно сприяє етноконфесійний чинник, зокрема розселеність польської меншини на Поліссі, Поділлі, в Галичині і в Закарпатті. Розширення свого конфесійного регіону римо-католиками зустрічатиме протидію православних і греко-католиків.8. Висунення в церковно-релігійному житті ідеї традиційної канонічної території, що характерне зокрема для відносин православ'я, греко - католицизму і римо-католицизму, веде до певної регіоналізації України за релігійними чинниками, а відтак і до міжконфесійної напруженості.
9. У намаганні заповнити той духовний вакуум, який утворився після занепаду марксистсько-ленінської ідеологічної монополії і втрати свого авторитету церквами, котрі діяли в умовах пристосування до тоталітарних політичних порядків, певний успіх мають нові релігійні течії, які привносяться в Україну переважно західними християнськими місіонерами.
10. Розвиток національної самосвідомості у представників багатьох етнічних меншин України одним із каналів свого вияву має появу різних національних релігійних течій і об'єднань.